Рішення № 13401858, 24.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/37224.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовомПриватного підприємства «Практів»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ХАКО Груп Україна»

простягнення 1602001,95 грн.

Представники сторін: від позивачаФедько В.М. дов. № б/н від 05.11.2010 р. від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Практів»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАКО Груп Україна»заборгованості на загальну суму 1602001,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за договором поставки № П-01-07 від 15.01.2007 р., оскільки не своєчасно та не .в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені товари.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997 р. № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження організації за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

15.01.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Керера»(надалі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ХАКО Груп Україна»(надалі покупець, відповідач) укладено договір № П-01-07 постачання товарів (надалі - договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцю товар, кількість, асортимент та ціна якого визначена у специфікаціях, які є додатками до цього договору та становлять його невід’ємну частину, а покупець зобов’язується прийняти товар, і сплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно п. 2.2. договору поставки підтвердженням належної якості поставленого товару є підписання сторонами акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки товар постачається у строки, визначенні у відповідних специфікаціях.

Датою поставки товару (та датою переходу до покупця права власності і усіх ризиків на товар) є дата підписання представником покупця видаткової накладної та акту прийому-передачі товару (п. 3.4. договору поставки).

Розділом 4 договору поставки визначається ціна договору та порядок оплати. Ціна договору визначається сумою вартості усіх постачань (п. 4.1. договору поставки). Ціни на товар визначаються у специфікаціях і не можуть бути змінені інакше ніж за угодою сторін (п. 4.2. договору поставки).

20.03.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Керера»та товариством з обмеженою відповідальністю «ХАКО Груп Україна»укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання товарів № П-01-07 від 15.01.2007 р. відповідно до п. 1 якої у зв’язку з ускладненим фінансовим становищем покупця сторони домовилися продовжити строк оплати поставленого товару до 31.10.2007 р.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 20.03.2007 р. до договору постачання товарів № П-01-07 від 15.01.2007 р. пункт 4.3. договору № П-01-07 від 15.01.2007 р. викладено в наступній редакції: «4.3. покупець зобов’язаний оплатити вартість поставленого товару не пізніше 31 жовтня 2007 р.»

Згідно п. 3 додаткової угоди № 1 від 20.03.2007 р. до договору постачання товарів № П-01-07 від 15.01.2007 р. п. 4 специфікації № 1 від 15.01.2007 р. до договору № П-01-07 від 15.01.2007 р. викласти у такій редакції: «4. Умови оплати: оплата 100 % вартості до 31 жовтня 2007 року.»

Відповідно до п. 4.4. договору поставки покупець сплачує вартість товару за цим договором у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника. За згодою сторін можуть використовуватися інші форми розрахунку.

Відповідно до специфікації № 1 від 15.01.2007 р. до договору № П-01-07 від 15.01.2007 р. загальна вартість товару що постачається за специфікацією становить 984420,00 грн., строк поставки товару: 50 календарних днів від дня підписання специфікації; умови оплати: оплата 100 % вартості товару протягом 30 банківських днів з дати поставки.

Згідно накладної № 117 від 21.02.2007 р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 343288,00 грн. та згідно накладної № 118 від 21.02.2007 р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 641131,20 грн.

Відповідно до акту прийому передачі товару від 21.02.2007 р. відповідач прийняв товар на загальну суму 984420,00 грн., разом із товаром постачальник передав, а покупець прийняв технічні паспорти, експлуатаційну документацію, сертифікати якості, податкову накладну. Товар під час приймання - передачі постачальником та покупцем оглянутий, кількість, якість та комплектність товару перевірено, претензії відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст. 512 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст. 516 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, судом встановлено, що в результаті укладення договору про поступку права вимоги, до позивача перейшло право вимоги належного виконання у товариства з обмеженою відповідальністю «ХАКО Груп Україна»зобов’язань за договором постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що договір постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р. був укладений у простій письмовій формі, договір про поступку права вимоги від 22.03.2010 р. також був укладений у простій письмовій формі, позивач надіслав на адресу відповідача (21.08.2010 р.) повідомлення про відступлення боргу за договором постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р., в якому вимагав сплатити наявну заборгованість.

Враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів щодо погашення заборгованості по договору постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р. а ні позивачу, а ні Товариству з обмеженою відповідальністю «Керера», то суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача по договору постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р. в розмірі 984420,00 грн. та право позивача вимоги до відповідача сплати заборгованості за договором постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

22.03.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Керера»(надалі - сторона 1) та приватним підприємством «Практів»(надалі - сторона 2, позивач) укладено угоду про поступку права вимоги (надалі - Угода), відповідно до п. 1 якої сторона 1 передає, а строна 2 набуває право вимоги постачальника по договору постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р., який був укладений між стороною 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ХАКО Груп Україна»(боржник).

Відповідно до п. 2 угоди сторона 2 набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов’язання покупця за договором постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р. та специфікацією № 1 від 15.01.2007 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 20.03.2007 р., а саме:

- право вимагати від боржника оплатити вартість товару, який був поставлений стороною 1 боржнику на підставі договору № П-01-07 та специфікації № 1 від 15.01.2007 р. за накладними № 117 та 118 від 21.02.2007 р. в сумі 984420,00 грн.

- право вимагати від боржника оплатити неустойку, відсотки, інфляції та інші платежі, які боржник зобов’язаний сплатити у разі прострочення оплати товару, поставленого на підставі договору № П-01-07 від 15.01.2007 р. за накладними № 117 та 118 від 21.02.2007 р.

Право вимоги переходить до сторони 2 у повному обсязі з моменту підписання цієї угоди обома сторонами і з цього моменту сторона 2 набуває усіх прав кредитора щодо боржника за договором постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р.

Листом № 14/08 від 11.08.2010 р. позивачем повідомлено відповідача про заміну кредитора в зобов’язанні та перехід права вимоги за договором постачання № П-01-07 від 15.01.2007 р. до приватного підприємства «Практів»та вимогу сплатити суму заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 86979,57 грн. та 53060,38 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, судом не приймається розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат за період з 30.10.2007 р. по 10.10.2010 р., так як розрахунок потрібно здійснювати з 01.11.2010 р.

Перевіривши розрахунок 3% річних, позивача, суд визнає його арифметично невірним, оскільки за підрахунком суду за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», сума інфляційної складової у період з 01.11.2007 р. по 10.10.2010 р. складає 538477,74 грн., яка є більшою ніж та, яка заявлена позивачем до стягнення, а саме: 53060,38 грн., однак, суд не має можливості виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем на суму 53060,38 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, позивача, суд визнає його арифметично невірним, оскільки за підрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», сума 3% річних у період з 01.11.2007 р. по 10.10.2010 р. складає 86979,58 грн., яка є більшою ніж та, яка заявлена позивачем до стягнення, а саме: 86979,57 грн., однак, суд не має можливості виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем на суму 86979,57 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАКО Груп Україна»(01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 12, ідентифікаційний код 33263367) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Приватного підприємства «Практів»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, будинок 27, ідентифікаційний код 37005093) основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1515022,38 (один мільйон п’ятсот п'ятнадцять тисяч двадцять дві) грн. 38 коп., 3 % річних у розмірі 86979,57 (вісімдесят шість тисяч дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 57 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 16020,02 (шістнадцять тисяч двадцять) грн. 02 коп. та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Практів»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, будинок 27, ідентифікаційний код 37005093) надмірно сплачене державне мито у розмірі 9 (дев’ять) грн. 98 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                          В.В. Джарти

Дата підписання 28.12.2010 року