Рішення № 13401829, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/32315.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.,

при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

за позовом Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Танбрідж Дівелопментс Лімітед"

до

третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т. Груп"

Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів"

провизнання права та зобов‘язання виконати обов‘язок в натурі.

Представники сторін: від позивача Костильов В.Ю. - представник; від відповідача

від третьої особиКарнафель О.В. –представник;

не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Танбрідж Дівелопментс Лімітед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т. Груп" про визнання за позивачем права на виконання контракту від 08.04.2010 № 7/10; зобов‘язання відповідача виконувати умови договору від 08.04.2010 № 7/10; зобов‘язання відповідача подати 383 вагони –цистерни на станцію Акжайик (Казахстан) для навантаження вантажем належним позивачу відповідно до умов контракту від 08.04.2010 № 7/10.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним не виконанням відповідачем умов контракту від 08.04.2010 № 7/10, який був укладений між позивачем та відповідачем, ухиленням останнього від зобов‘язання по контракту щодо надання для завантаження вагонів –цистерн та здійснення перевезення вантажу позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що вагони –цистерни, які відповідач планував використовувати для виконання контракту від 08.04.2010 № 7/10, він орендував у третьої особи, з якою був розірваний договір оренди і цистерни були повернуті третій особі. Отже, керуючись ст. 652 Цивільного кодексу України відповідач вважає, що вказана ситуація істотно змінила обставини, якими керувався відповідач укладаючи контракт № 7/10, а тому контракт є припиненим.

Крім того, відповідачем до канцелярії суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 56/323 до вирішення Господарським судом міста Києва питання щодо порушення провадження по позовній заяві ТОВ "Л.І.Т.".

Суд розглянувши доводи відповідача щодо підстав зупинення провадження у справі, приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не надано доказів розгляду судом іншої справи, як це передбачено ст. 79 ГПК України, відповідно до якої суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов‘язаної з нею іншої справи.

За таких обставин, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Третя особа надала письмові пояснення по справі, в яких вказала на те, що між відповідачем та третьою особою було укладено договір оренди вагонів – цим тер, який на час вирішення спору є чинним, не розірваним та не припиненим. Вагони –цистерни по договору оренди знаходяться у користуванні відповідача, дій щодо повернення їх відповідач не вчиняв.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

08.04.2010 між Приватним товариством з обмеженою відповідальністю "Танбрідж Дівелопментс Лімітед" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т. Груп" (відповідач) укладено контракт № 7/10, відповідно до умов якого відповідач зобов‘язується доставити довірений йому позивачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на отримання вантажу (вантажоотримувачу), а позивач зобов‘язується сплатити за перевезення вантажу передбачену плату.

Згідно з п. 1.2 контракту відповідач зобов‘язаний подати для навантаження та перевезення вагони –цистерни у кількості 383 одиниць.

Пунктом навантаження є станція Акжайик (Казахстан). Пунктом призначення є станція Новополоцк (Беларусія) (п. 1.3 контракту). Вантажем для перевезення є нафтопродукти, що належать позивачу (п. 1.4 контракту).

Відповідно до п. 1.5 контракту подання вагонів –цистерн під завантаження здійснюється 20.09.2010 року.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, виконання умов контракту останнім не забезпечено, 20.09.2010 року цистерни –вагони на станцію завантаження відповідачем подані не були.

Згідно з п. 4.1 контракту відносини сторін, що виникли на підставі контракту регулюються матеріальним правом України.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, де визначено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами контракту, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Таким чином, в результаті не виконання відповідачем умов контракту, а саме не подання вагонів –цистерн 20.09.2010 року на станцію навантаження, відповідачем було порушено вимоги вищезазначених норм законодавства.

Судом не приймаються посилання відповідача на зміну обставин, якими відповідач керувався при укладенні контракту, у зв‘язку з розірванням договору оренди з третьою особою та повернення вагонів –цистерн третій особі, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи та третьою особою. Так, третьою особою вказано про неправдивість тверджень відповідача про розірвання договору оренди, оскільки такий договір станом на момент виникнення зобов‘язань відповідача по контракту та станом на момент вирішення спору судом, є чинним, в підтвердження чого третьою особою надано акти виконаних робіт за вересень, жовтень 2010, що підписані на виконання договору оренди від 04.05.2007 № 286П/ЦВСВ (ВЕ-07.232) між третьою особою та відповідачем.

Крім того, слід зазначити, що статтею 652 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, передбачені наслідки зміни обставин, а саме розірвання договору чи його зміна. Однак, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили про розірвання контракту, або про зміну його умов.

Отже, суд приходить до висновку, що права та зобов‘язання сторін по контракту, станом на момент вирішення спору судом, не є припиненими.

Таким чином, позивач має право вимагати від відповідача виконання його зобов‘язань по контракту та зі свого боку має також право на виконання контракту № 7/10.

Не виконання відповідачем своїх зобов’язань за контрактом не дає можливості позивачу реалізувати своє право на виконання контракту.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення умов контракту не виконав свого зобов‘язання по поданню 20.09.2010 вагонів – цистерн у кількості 383 одиниць на станцію навантаження.

За таких обставин, позивач має право захистити свої права, як сторони по контракту шляхом зобов‘язання відповідача подати 383 вагона –цистерн на станцію Акжайик (Казахстан) для навантаження вантажем належним позивачу, відповідно до умов контракту від 08.04.2010, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про визнання за ним права на виконання контракту від 08.04.2010 № 7/10.

Вказана вимога спрямована на встановленням факту, що має юридичне значення.

Встановлення юридичного факту може встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами господарських правовідносин спору та вирішенні спору у позовному провадженні. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Чинним законодавством України не передбачена підвідомчість господарським судам спорів про визнання фактів та обставин, отже, викладена у позовній заяві вимога про визнання права за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому захисту права, визначеного законом.

Тому, вимога щодо встановлення факту (визнання права на експлуатацію) не може бути самостійним предметом позову, а є елементом встановлення обставин справи.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанову Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання за ним права на виконання умов контракту задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить зобов‘язати відповідача виконувати умови контракту від 08.04.2010 № 7/10.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов’язання утриматись від їх вчинення.

Предмет позову у вигляді зобов'язання виконувати умови контракту носить абстрактний та декларативний характер. Суд вважає, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про зобов’язання відповідача виконувати умови контракту, задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за зустрічним позовом згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов‘язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т." (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, код 32248932) подати 383 вагони –цистерни на станцію Акжайик (Казахстан) для навантаження вантажем належним Приватному товариству з обмеженою відповідальністю "Танбрідж Дівелопментс Лімітед" (Великобританія, офс 90, Кінгспарк Бізнес Центр, Кінгстоун Роуд, 152-178, Н‘ю-Мейден, Сюррей, КТ3 3 ST) відповідно до умов контракту від 08.04.2010 № 7/10.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т." (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, код 32248932) на користь Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Танбрідж Дівелопментс Лімітед" (Великобританія, офс 90, Кінгспарк Бізнес Центр, Кінгстоун Роуд, 152-178, Н‘ю-Мейден, Сюррей, КТ3 3 ST) витрати по сплаті державного мита у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 28.12.2010 року