Рішення № 13401804, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/46315.12.10 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

До відповідача          Відкритого акціонерного товариства «Київ-одяг»

Про                              стягнення 467673,50 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Півень Д.О. (за дов.)                     

Від відповідача           Шевчук А.С. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Київ-одяг»467673,50 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.06.2000 р. № 22-0073, а саме: 345106,02 грн. основного боргу за спожиту з 01.12.2009 р. по 01.03.2010 р. теплову енергію, 41649,44 грн. інфляційних втрат, 12012,41 грн. трьох процентів річних, 44748,21 грн. пені та 24157,42 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. порушено провадження у справі № 17/463 та призначено останню до розгляду на 24.11.2010 р..

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

У зв’язку з неподанням витребуваних документів та необхідністю витребування доказів розгляд справи підлягає відкладенню.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 08.12.2010 р..

          08.12.2010 р. судом оголошено перерву до 15.12.2010 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

          15.12.2010 р. представником відповідача було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме: пені до 2000,00 грн., штрафу - до 1000,00 грн.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08.06.2000 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальником) та відкритим акціонерним товариством «Київ-одяг»(споживачем) було укладено договір № 22-0073 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

          Відповідно до умов Договору (п. 1.1) предметом Договору є постачання, користування та своєчасне сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що споживач зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з Додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії за період з 01.12.2009 р. по 01.10.2010 р. на загальну суму 345106,02 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, відомостями обліку теплової енергії.

Судом встановлено, що 17.11.2010 р. відповідач в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію перерахував кошти в сумі 345106,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2906 від 17.11.2010 р..

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 345106,02 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу за використану теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Інфляційна складова становить 41649,44 грн., а три проценти річних –12012,41 грн.

Суд приймає розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення штрафу у розмірі 24157,42 грн. на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7% від суми боргу за несвоєчасну оплату теплової енергії суд визнає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»належить до державного сектору економіки, у зв’язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов’язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

З інформації, розміщеної на офіційному сайті www.kievenergo.com.ua, не вбачається, що акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»діє лише на основі лише державної власності, що державна частка у її статутному фонді станом на день розгляду справи в суді перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність позивача.

При цьому витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданий суду представником позивача, не є належним доказом того, що акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»належить до суб’єктів господарювання державного сектора економіки, оскільки міститься інформація про засновника компанії –держава в особі Міністерства енергетики України, але відсутня будь-яка інформація про акціонерів (учасників) компанії станом на день розгляду справи в суді.

У додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 216-р від 23.06.2005 р. наведений перелік підприємств державного сектору економіки.

Як вбачається з вказаного переліку, акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»не входить до переліку підприємств державного сектору економіки.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України саме на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу. Позивач доказів існування відповідного рішення Уряду України суду не надав.

Крім того, зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами договору обов’язком відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги з постачання теплової енергії, то вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу є безпідставними.

За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для висновку про належність позивача до суб’єктів господарювання державного сектора економіки, у зв’язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7 додатку № 4 до договору сторони погодили, що у випадку наявності у споживача енергії боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), йому нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством. Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок суми пені, а також дат поставок та проплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені з урахуванням обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ в розмірі 44748,21 грн. пред’явлено обґрунтовано.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі відповідача, який порушив зобов'язання, суд має об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Беручи до уваги тяжке матеріальне становище відповідача, викликане складним фінансовим становищем (докази –у матеріалах справи), суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені вдвічі - до 22374,00 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині 22374,00 грн. пені, 41649,44 грн. інфляційних збитків, 12012,41 грн. трьох процентів річних. Провадження в частині стягнення 345106,02 грн. боргу підлягає припиненню. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 4209,07 грн. державного мита та 212,4 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київ-одяг»(04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2б, рахунок 26002200002266 у міській дирекції УСБ м. Києва, МФО 322012, код 01554255) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 у АТ «Сбербанк Россії», МФО 320627, код 00131305) 22374,00 грн. пені, 41649,44 грн. інфляційних збитків, 12012,41 грн. трьох процентів річних, 4209,07 грн. витрат по оплаті державного мита та 212,4 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 345106,02 грн. боргу припинити.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

          Рішення підписано 30.12.2010 р.