Рішення № 13401721, 28.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/37928.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс» До Державного департаменту України з питань виконання покарань

Про стягнення 90000,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Духовна О.В. –представник за довіреністю № б/н від 06.01.10.

Від відповідача Плескан С.І. - представник за довіреністю № 14-2256/ЛС від 22.04.10.

Рішення прийнято 28.12.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 23.12.10. по 28.12.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс»до Державного департаменту України з питань виконання покарань про стягнення з відповідача на користь позивача 90000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 90000,00 грн., а відповідач його прийняв, але не розрахувався за поставлений товар, в зв’язку з чим ТОВ «Модекс»просить стягнути зазначену суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.10. порушено провадження у справі № 30/379; розгляд справи призначено на 23.12.10. о 11-00.

В судовому засіданні 23.12.10. представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 13.12.10.

У судовому засіданні 23.12.10. представником відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Державний департамент України з питань виконання покарань просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та зазначає, що відповідно до укладеного Договору № 62 від 28.07.10. між Держдепартаментом та ТОВ «Модекс», позивач зобов’язаний був поставити органам і установам виконання покарань цибулю ріпчасту в кількості 1596,6 тон за ціною 2000,00 грн. за 1 тону, капусту білоголову середню та пізню в кількості 7184,4 тон за ціною 2000,00 грн. за 1 тону, моркву столову в кількості 1915,9 тон за ціною 2500,00 грн. за 1 тону, буряк столовий в кількості 1915,9 тон за ціною 1800,00 грн. за 1 тону.

На виконання умов вказаного Договору Держдепартаментом були видані рознарядки на поставку товару. Разом з тим, відповідач вказує на те, що 17.09.10. підписана додаткова угода до Договору № 62 від 28.07.10. про розірвання Договору. Так, пунктом 2 додаткової угоди до вказаного Договору встановлено, що з моменту вступу в дію цієї угоди сторони не вважають себе пов’язаними будь-якими правами і зобов’язаннями, що виникли з Договору. Зобов’язання сторін за Договором припиняється з моменту набрання чинності цією додатковою угодою.

Таким чином, Держдепартамент вказує на те, що відповідач виконав всі зобов’язання, в тому числі й фінансові, які випливають з умов Договору. Підстави, на думку відповідача, для повернення боргу у розмірі 90000,00 грн. відсутні.

В судовому засіданні 23.12.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.12.10. о 10-00.

В судовому засіданні 28.12.10. відповідачем подано суду документи на виконання вимог ухвали від 13.12.10.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні 28.12.10. заявлено усне клопотання - у разі задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Модекс».

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/379.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Модекс»(Продавець) та Державним департаментом України з питань виконання покарань (Покупець) було укладено Договір № 62/29 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов’язався продати і відвантажити продовольство в обсязі, асортименті й терміни згідно з рознарядками Покупця відповідно до його потреби, а Покупець – забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з передбаченою Договором специфікацією.

Згідно п. 3.2 Договору, відповідач видає рознарядки (які є невід’ємною частиною Договору) позивачу на поставку товару територіальним органам управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі –Управління). Поставка товару позивачем здійснюється згідно з рознарядками Управління за відвантажувальними реквізитами Отримувача, вказаним Управлінням, протягом тридцяти календарних днів з дати видачі рознарядки відповідачем. Отримувачами товару є установи виконання покарань і слідчі ізолятори. При відсутності рознарядки відповідача поставка не проводиться.

У відповідності до п. 4.1 Договору, оплата товару здійснюється відповідачем по факту поставки протягом 60 банківських днів з дати отримання товару на склад Отримувача по мірі надходження бюджетних коштів на підставі належним чином оформлених накладних та розрахунків-фактур позивача.

Відповідно до належним чином засвідчених копій рознарядок відповідача, копій видаткових накладних, копій довіреностей та копій актів приймання продовольства позивач поставив, а Отримувачами отримано товар на загальну суму 90 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не здійснив своєчасної та повної оплати за поставлений товар в зазначеному розмірі.

17.09.10. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору від 28.07.10.

Даною Додатковою угодою було за взаємною згодою сторін розірвано Договір, що жодним чином, на думку позивача, не звільняє відповідача від обов’язку погашення існуючої заборгованості.

Крім того, позивач вказує на те, що він неодноразово звертався до відповідача з метою мирного врегулювання даного спору, що підтверджується, зокрема, листом № 319 від 24.11.10., на який позивач жодної відповіді від відповідача не отримав.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачається, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було передано відповідачу товар на суму 90 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами приймання продовольства, довіреностями на отримання товару, належним чином засвідчені копії яких залучено позивачем до матеріалів справи.

Також судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не оплатив вартості поставленого позивачем товару, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, у відповідності до усного клопотання представника позивача, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Модекс».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного департаменту України з питань виконання покарань (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код ЄДРПОУ 08562542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс»(03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, код ЄДРПОУ 14305281) 90000 (дев’яносто тисяч) грн. 00 коп. –заборгованості.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 29.12.10.