Рішення № 13401626, 24.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/32624.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В. при секретарі судового засідання Шаповалова А.М., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ІФ"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

простягнення 108 740,76 грн.

Представники сторін: від позивача не з‘явились; від відповідачаВоронін В.Ю.-довір. № 10701 від 01.09.2010р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ІФ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" заборгованості на загальну суму 108 740,76 грн., у тому числі 97 700,00 грн. –основна заборгованість, 1 022,21 грн. – інфляційні втрати, 1827,81 грн. -3% річних та 8190,74 грн. –пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором № 607/08-06-05, оскільки не сплатив кошти у розмірі 97700,00 грн. за отримані від позивача послуги.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що надані позивачем акти форми КБ-2в, КБ-3 за лютий-березень 2010, на загальну суму 62 500 грн., не можуть бути визнані належними доказами наявної заборгованості, оскільки не підписані з боку Відповідача та Позивачем взагалі не надано жодного належного доказу їх направлення Відповідачу.

Крім того, зазначив, що у відповідності до п.3.1. Договору, вартість послуг, наданих Виконавцем за цим Договором, сплачується Замовником ... на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт, підписаного Замовником...Станом на 20.12.2010р., Виконавцем у встановленому Законом та Договором порядку були надані, а Замовником підписані та оплачені Акти на загальну суму 282 320,83 грн., з яких 12 969 грн. - за поставлені ТМЦ у відповідності до накладної №10 від 30.09.09р., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між TOB "Стальконструкція ІФ" та TOB "Солстрой" за період з 01.09.09 по 20.12.10р. та завірені банківською установою копії платіжних доручень на вищезазначену суму.

Разом із позовною заявою, представник позивача подав заяву про вжиття заходів забезпечення заявленого позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві на р/р 26008010015880 в ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 30210582 у розмірі суми позову, відповідно до ст. 66,67 ГПК України.

Представник відповідача клопотання щодо здійснення фіксації не заявляв, тому, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

04.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой", як замовником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ІФ", як виконавцем (позивач) укладено договір № 607/08-06-05, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги щодо роботи гусеничного крану МГК-25 на об‘єкті будівництва, а замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.3, п. 2.4 договору час фактичного надання послуги фіксується уповноваженими на те представниками сторін в змінному рапорті виконавця; по закінченню місяця, в якому було надано послуги устаткування, сторонами складається акт приймання –передачі виконаних робіт на підставі змінних рапортів виконавця.

На виконання умов договору позивачем протягом вересня 2009 –березня 2010 були надані послуги на загальну суму 331851,83 грн.

В підтвердження вказаних обставин, позивачем до матеріалів справи, надані копії змінних рапортів, з відтиском штампу відповідача та копії актів виконаних робіт за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року, які були підписані представниками позивача та відповідача та на яких стоїть печатки підприємств.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були надані акти виконаних робіт за лютий 2010 та березень 2010 на загальну суму 62500,00 грн., які відповідачем не підписані.

Посилання відповідача на те, що обсяги робіт на суму 62500,00 грн. виконані в лютому та березні 2010 не підтверджені актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаними повноважними представниками сторін судом не приймаються, оскільки підставою для оплати наданих послуг за умовами договору є також змінні рапорти з зазначенням фактично відпрацьованих годин з підписом відповідальних осіб та штампом чи печаткою замовника. Вказані рапорти на суму наданих послуг залучені до матеріалів справи та підтверджують надання послуг які підлягають оплаті: змінні рапорти за лютий 2010 року відпрацьовано 375 годин, за березень 2010 року відпрацьовано 250 годин.

Складені рапорти про роботу механізму відповідно до Наказу Міністерства статистки України № 149 від 13.06.1997р. "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів", спільного Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" є типовою первинною обліковою документацією з обліку роботи будівельних машин та механізмів та підлягають застосуванню всіма суб’єктами господарської діяльності.

Також, судом не приймаються посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем відповідачу актів виконаних робіт за лютий, березень 2010 року, оскільки в матеріалах справи є вимоги позивача, які були надіслані відповідачу 21.04.2010, 08.07.2010 та отримані останнім, в яких вимагається погашення заборгованості та повернення підписаних актів та разом з якими повторно надсилались акти.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні змінні рапорти за лютий, березень 2010 року, а також те, що відповідачем не надано будь –яких пояснень щодо відмови від підписання актів та відповідних доказів в підтвердження таких пояснень, не надано належних доказів в підтвердження своїх заперечень щодо підписання, отримання актів виконаних робіт за лютий, березень 2010 та щодо факту надання позивачем послуг на виконання договору у лютому, березні 2010, то суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем по договору на користь відповідача послуг у лютому, березні 2010 року на загальну суму 62500,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата наданих послуг здійснюється протягом 20 банківських днів з моменту підписання замовником акту виконаних робіт за звітний місяць.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов‘язання по договору за 2009 рік виконав, а за січень, лютий, березень 2010 не виконав, заборгованість відповідача становить 97700,00 грн.

Відповідачем до матеріалів справи надано платіжні доручення, відповідно до яких відповідачем до моменту звернення позивача до суду з позовом було сплачено кошти на загальну суму 234151,83 грн. та 26.10.2010 № 23639 сплачено 35200,00 грн. за надані послуги за січень 2010 року.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надані платіжні доручення від 09.09.2009 № 19238 на суму 6000,00 грн., від 12.10.2009 № 19681 на суму 6969,00 грн., в підтвердження розрахунку з позивачем за поставлені товаро –матеріальні цінності, а отже не є доказами в підтвердження здійснення оплати за надані послуги.

Відповідач доказів оплати по договору у повному розмірі не надав, заборгованість не заперечив, а тому суд приходить до висновку про те, що станом на момент вирішення спору судом, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача на суму 62500,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості послуг на загальну суму 62500,00 грн. не надав, факт надання позивачем послуг у лютому, березні 2010 року належними засобами доказування не спростував.

Оскільки відповідно до умов договору строк виконання зобов‘язання щодо оплати виникає з моменту підписання відповідачем актів виконаних робіт, а за лютий, березень 2010 року, останні замовником не підписані, то слід керуватись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість, однак відповідач вимогу не виконав, відповідь не надав. Вимоги відповідачу надсилались 21.04.2010 та були отримані 12.07.2010, 30.07.2010.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 62500,00 грн. підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 35200,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач вказані кошти сплатив під час розгляду справи судом, а саме 26.10.2010 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8190,74 грн., 3% річних у розмірі 1827,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 1022,21 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.3 Договору у разі прострочення сплати послуг виконавця замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені позивача за період з 30.03.2010 по 30.09.2010, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховані зміни облікової ставки НБУ у вказаному періоді та не вірно визначено дату, з якої обчислюється пеня.

Суд відзначає, що оскільки акт за січень 2010 року підписаний відповідачем без дати, то він вважається підписаний в останній день місяця, тобто 31.01.2010. З урахуванням п. 3.2 договору, відповідач повинен був оплатити послуги за січень у розмірі 35200,00 грн. до 26.02.2010, а тому пеня повинна нараховуватись за період з 27.02.2010 по 27.08.2010.

Отже, за розрахунком суду, розмір пені за січень 2010, з урахуванням того, що позивач обчислює пеню з 30.03.2010, становить 2743,67 грн.

Крім того, оскільки акти за лютий, березень 2010 року відповідачем не підписані, то з урахуванням надіслання на адресу відповідача першої вимоги від 21.04.2010 та керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити послуги на загальну суму 62 500,00 грн. до 01.05.2010, а тому пеня повинна нараховуватись за період з 02.05.2010 по 02.11.2010.

Отже, за розрахунком суду, розмір пені за лютий, березень 2010, з урахуванням того, що позивач обчислює пеню по 30.09.2010, становить 3 713,18 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню на суму 6456,85 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за січень 2010, з урахуванням того, що позивач обчислює 3% річних по 30.09.2010, становить 624,92 грн.; за лютий, березень 2010, становить 1109,59 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 1734,51 грн.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за січень 2010, з урахуванням того, що позивач обчислює інфляційні втрати по 30.09.2010, становить 1020,80 грн.; за лютий, березень 2010, становить 1812,50 грн.

Однак, оскільки за розрахунком суду розмір інфляційних витрат є більший ніж той, який просить позивач, то задоволенню підлягає інфляційні витрати у розмірі 1022,21 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 62500,00 грн., 3% річних у розмірі 1734,51 грн., інфляційних витрат у розмірі 1022,21 грн., пені у розмірі 6456,85 грн. Всього на загальну суму 71713,57 грн.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти відповідача в межах суми позовних вимог.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Тому, клопотання позивача про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам та з урахуванням того, що частина основного боргу була сплачені відповідачем після подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (02140 м. Київ, вул. Гмирі, 1-а, код 30210582 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ІФ" (76006, м. Івано –Франківськ, вул. Симоненка, 23, офіс 208) заборгованість на загальну суму 71713 (сімдесят одна тисяча сімсот тринадцять) грн. 57 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1069 (одна тисяча шістдесят дев‘ять) грн. 14 коп. та 232 (двісті тридцять дві) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ІФ" заборгованості на загальну суму 32500 (тридцять дві тисячі п‘ятсот) грн. 00коп. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти Дата підписання 28.12.2010 року