Постанова № 13400576, 10.12.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10.12.2010 р. Справа № 2а-5340/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О. за участю секретаря судового засідання Рибіцької К.О., пр. позивача: Мезінов О.Г. дов. від 18.03.2010 р., пр. відповідача: Ямброцький С.В. дов. від 02.08.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Миколаївський глиноземний завод", вул. Артема, 62-а (пр. Жовтневий, 471),Миколаїв,54051 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 00000736/0 від 17.11.2006 щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 15459901,02 грн., Прокуратура Миколаївській області В С Т А Н О В И В: Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 р. скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007 р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 12.03.2007 р. в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 00000736/0 від 17.11.2006 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 15459901 грн. 02 коп. Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 17.11.2006 р. за № 00000736/0. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, оскільки актом перевірки не встановлені чіткі підстави для зменшення бюджетного відшкодування, податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству. Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в позові, оскільки перевіркою встановлено, що серед постачальників в третій ланці встановлені підприємства, які мають ознаки «фіктивності», в звязку з чим встановити фактичну сплату та надходження до бюджету податку на додану вартість неможливо. Відшкодуванню підлягають тільки суми, сплачені до бюджету, що виникає із самої суті розуміння податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України. У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов належить задоволенню із наступних підстав:

Актом № 44/36-000/33133003 від 13.11.2006 р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2006 р. встановлені порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, пп.772 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в сумі 15459901,02 грн., в тому числі по періодах: лютий 2006 р.- 1966152 грн., березень 2006 р. 7175410 грн., травень 2006 р. 6318339 грн.

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «МГЗ»та ТОВ «БІТімпекс Ойл»був укладений договір від 21.12.2005 р. № 21-12-05 на постачання природного газу у 2006 р. у загальному обсязі 6 000 000000 куб метрів. ТОВ «БІТімпекс Ойл»є посередником. Постачальником ТОВ «БІТімпекс Ойл»є ТОВ «Енерготорг»( який також є посередником, та отримав газ від ТОВ «Геопошук», яке має ознаки «фіктивності»- не знаходиться за місцезнаходженням згідно установчих документів) та ТОВ «АЛС», (яке має ознаки фіктивності - не знаходиться за місцезнаходженням згідно установчих документів), в звязку з чим неможливо встановити фактичну сплату та надходження заявлених сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування у розмірі 15459901,02 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000736/0 від 17.11.2006 р. відповідно до підпункту «б»п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ, порушення підпункту п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.2 ст. 4, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 пп 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15459901,02 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони відповідно до вимог ст. 2 КАС України.

Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, а бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР позивач по справі виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:

- податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- позивач сплатив на користь постачальників товар з урахуванням суми ПДВ, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування;

- позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. В даному випадку Покупець (позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями, враховуючи, що між ними взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини (угоди).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивач надав акти приймання-передачі, що підтверджують отримання позивачем товару, який ним використовувався в господарської діяльності та акти звірки взаєморозрахунків, які свідчать, що отриманий товар позивачем оплачено.

Як зазначає відповідач в Акті перевірки, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування стала наявність у ланцюгу ( третій,четвертий постачальник) постачання субєктів підприємницької діяльності з ознаками “фіктивності ”, які не знаходились за юридичною адресою.

Статті 9, 10 Закону України ”Про систему оподаткування ” від 25.06.91 р. № 1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків не передбачає обовязку та не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 також не надає права позивачу по справі контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податків, тим більше щодо субєктів господарської діяльності (по другому, третьому і т. д. ланцюгам постачання), з якими зокрема останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових правовідносин.

Порушення субєктами підприємницької діяльності контрагентами позивача по третьему, четвертому ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Покупець (позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та іншими особами.

Відповідач зазначив у касаційній скарзі, що позивач сплатив продавцю податок на додану вартість за ставкою 20 % при придбанні природного газу, операції з ввезення якого на митну територію України були звільнені від сплати цього податку та з продажу якого підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 р. скасовані рішення судів попередніх інстанції, оскільки не було встановлено, який саме газ було реалізовано позивачу.

Договором постачання природного газу № 21-12-05 від 21.12.2005 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІТімпекс-Ойл»( постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» ( покупець) передбачено п.1.1, що постачальник протягом 2006 р. передає у власність покупця природний газ в обсязі, що складає до 600000000 куб. метрів, а покупець приймає газ та сплачує за нього обумовлену сторонами грошову суму. Відповідно до п.3.1 ціна за 100 куб. метрів Газу, що підлягає передачі Постачальником Покупцю в 2006 р. та порядок розрахунків визначається сторонами в строк до 20 числа місяця передуючого місяцю поставки газу, про що вони укладають Додаткову Угоду до даного Договору. Додатковою угодою № 1 від 21.12.2005 р. передбачено п.1 ціна 100 куб. метрів Газу, що передається Постачальником Покупцю в січні 2006 р. встановлена в розмірі 488 грн. ( в т.ч. 81,33 грн. ПДВ).

Ліцензія АА № 867337 від 08.09.2004 р. за № 905 видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Бітімпекс-Ойл», м. Київ, код 32776157 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 р.»від 20.12.2005 р. за № 3235 у 2006 р. операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковується за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»( у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2006 р. № 244) встановлено п.3, що в 2006 р. природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також субєктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за врегульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість ( крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ, договорів на власну поставку такого газу з обовязковим зазначенням, кому належить поставлений газ, та індивідуального податкового номера споживача платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів ( товаротранспортних накладних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обовязково зазначається кому належить поставлений газ, субєкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, контрагент позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітімпекс-Ойл», м. Київ не відноситься до осіб зазначених в п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», оскільки має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Згідно із п.1.3. ст.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, акт є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Дана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Акт перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується позивачем не містить в собі посилань на порушення позивачем п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», посилань на нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТОВ «Бітімпекс-Ойл»на поставку газу, відсутні докази, які б свідчили про наявність наміру на укладання угод позивачем, що порушують публічний порядок. Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів:

- про фіктивність підприємств у ланцюгу поставок, а саме вироків суду по кримінальних справах, які набрали законної сили, що є обовязковим відповідно до статей 69-71 КАС України.

- доказів, що позивачем був придбаний природний газ, який був проданий контрагенту позивача ( по третьому, четвертому ланцюгу) із застосуванням 0% ставки податку на додану вартість.

Відповідно до ст.712 Цивільного Кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобовязується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що договори поставки між позивачем та «БІТімпекс-Ойл»спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Крім того, у суду немає підстав вважати зазначені угоди такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового податкового повідомлення-рішення № 00000736/0 від 17.11.2006 р. на суму 15459901 грн. 02 коп.Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11,71,94, 158-163, 167, 254 КАС України суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 00000736/0 від 17.11.2006 р. на суму 15459901 грн. 02 коп.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю « Миколаївський глиноземний завод», м. Миколаїв з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн. ( три грн.40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст постанови складений

та підписаний суддею 15.12.2010 р.