Постанова № 13400410, 27.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2010 р. № 2а-8551/10/1370

о 13 год., 06 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., судді Гулик А.Г., Ланкевич А.З.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства ОСОБА_1 в особі представництва в Україні, представники ОСОБА_3., ОСОБА_4. (довіреність від 1610.2010 року)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, представник Кармелюк Т.Б. (довіреність № 26356/09/10-010 від 06.11.2010 року)

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Підприємство ОСОБА_1 в особі представництва в Україні звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0000442200/0/21547 від 14.09.2010 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 1300/59/22-0/26579227 від 31.08.2010 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000442200/0/21547 від 14.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 6949110,00 грн. (в тому числі 4632740,00 грн. основного платежу, 2316370,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Позивач зазначає, що ним ввезено в Україну будівельну техніку в митному режимі «Тимчасовий ввіз з подальшим вивезенням у незмінному стані», при ввезені (імпорті) цієї будівельної техніки позивачем сплачений ПДВ в сумі 3829216,00 грн., при цьому у позивача виникає право на податковий кредит не у звязку із придбанням, виготовлення, а у звязку із ввезенням (імпортом) товарів, і сплати при цьому ПДВ. Отримана техніка, при ввезені якої позивач сплатив ПДВ, використовується в господарській діяльності в оподаткованих операціях (операція з тимчасового ввезення майна є операцією прирівняною до імпорту товарів), відповідно ПДВ сплачений при ввезенні будівельної техніки, може бути за Законом включений до податкового кредиту, що відповідає вимогам п.п. 7.2.7. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Податок на додану вартість». На думку позивача, необхідним і достатнім документом, який підтверджує право на податковий кредит при імпорті, є відповідна вантажно митна декларація.

Також позивач зазначає про правомірність віднесення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні телевізорів, пральних машин та інших товарів, оскільки підозри відповідача щодо контрагентів позивача не позбавляють права позивача на податковий кредит у відповідності до вимог законодавства. Позивач стверджує, що не допускав порушень вимог Закону України «Податок на додану вартість», матеріальні цінності оплачені, підтверджені податковими накладними, фактично отримані від контрагентів та призначені для здійснення оподатковуваних операцій.

Щодо зменшення податкового кредиту в частині податкової накладної виданої ТОВ «Кобза», позивач не оскаржує донарахування ПДВ в сумі 2582,81 грн. оскільки податкова накладна видана вказаним товариством, виписана ним після дати анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В іншій частині позовних вимог позивач вказує, що спірне рішення відповідача є протиправним та не підтверджене фактичними обставинами справи, відтак підлягає скасуванню

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та письмові докази, просили суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що позивачем у лютому 2009 року сплачено ПДВ на Львівську митницю в сумі 3829216,00 грн. за отриману будівельну техніку, яка обліковується на позабалансовому рахунку позивача. Приймаючи до уваги те, що тимчасовий ввіз позивачем будівельної техніки не є придбанням чи виготовленням, згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Податок на додану вартість»право на податковий кредит в розмірі 3829216,00 грн. у позивача відсутнє.

Крім цього, відповідач заперечує правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ сплаченого при придбанні телевізорів, пральних машин та інших товарів, наявністю щодо контрагентів позивача кримінальної справи за ознаками злочинів фіктивне підприємництво, легалізація доходів одержаних злочинним шляхом, а також віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість сплачених при придбанні товарів, що не відносяться до складу валових витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини:

31.08.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, про що складено акт № 1300/59/22-0/26579227.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.8. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати у бюджет всього у сумі 4632740,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.3) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року встановлено:

Між Державною службою автомобільних доріг України (Укравтодором - Замовник) і компанією ONUR Taahhut Tasimacilik ve Ticaret Limited Sirketi, Туреччина (Підрядник) підписано «СОГЛАШЕНИЕ»(домовленість) від 23.04.2008 року про те, що Замовник бажає, щоб Підрядник виконав роботи із ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп з 259 км по 322 км відповідно до Тендерних додатків Підрядника на будівництво в обмін на оплату зі сторони Замовника на користь Підрядника у відповідності з додатками до контракту.

На виконання вищезазначеної угоди було імпортовано будівельну техніку згідно митного режиму «Тимчасовий ввіз з подальшим вивезенням у незмінному стані».

Представництвом у 2009 році та 1 кв. 2010 року сплачено ПДВ на Львівську митницю в сумі 3829216,0 грн. Отримана будівельна техніка обліковується на позабалансовому рахунку позивача. Тимчасовий ввіз будівельної техніки не є придбанням чи виготовленням відповідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит у розмірі 3829216,00 грн. у платника податку відсутнє.

В ході перевірки встановлено, що підприємством 2009 році віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 10431 грн. сплачених при придбанні товарів, що не відносяться до складу валових витрат згідно податкових накладних, по придбанню телевізорів, фену, праски, холодильника, чайників, вбудованої пралки, кавоварки чим порушено п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 10431,0 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що в 2009 році позивач мав відносини з TOB «Горіховий сад»та ПП ОСОБА_2, а саме:

Згідно накладної РН-0015/08 від 31.08.2009 року позивач отримав дошки на суму 39378,24 грн. в т.ч. ПДВ 6563,04 грн. від TOB «Горіховий сад», вказані дошки оприбутковано в бухгалтерському обліку на рахунок 201 «Сировина і матеріали» в серпні 2009 року на суму 32815,20грн.

Згідно накладної № 3 від 30.06.2010 року на суму 22420,80 грн. в т.ч. ПДВ 3736.80 грн. та накладної № 3407 від 31.07.2009 року на суму 23821,00 грн. в т.ч. ПДВ 3970,17 грн. позивач отримав дошки від ПП ОСОБА_2, вказані дошки оприбутковано в бухгалтерському обліку на рахунок 201 «Сировина і матеріали»в червні 2009 року - 18684,00 грн. та в липні 2009 року -19850.85 грн.

На підставі аналітичної довідки, складеної працівниками УБВДОЗШ ДПА в Рівненській області, СВ УБОЗ УМВС України в Рівненській області у 2010 року порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст. 205 (фіктивне підприємництво), ст. 209 (легалізація доходів одержаних злочинним шляхом) КК України стосовно TOB «Горіховий сад»та директора ОСОБА_2

На підставі вказаного позивач втрачає право на включення до складу валових витрат і податкового кредиту витрат, пов'язаних з придбанням дошки, чим порушено пп. 5.3.9. п 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За даними Представництва сума податкового кредиту по взаємовідносинам з TOB «Торговий дім «Стенсіс»(код 33935995) становить 287090,33 грн., за даними інформаційної бази «Контрагенти»сума податкових зобов'язань по ПДВ вказаного контрагента становить 0,0 грн. Вказана розбіжність виникла внаслідок відображення Представництвом у складі податкового кредиту ПДВ на суму 40514,48 грн. по податковій накладній від 09.03.2010 року № 2, по фактичній даті її отримання (березень 2010), на суму 13746,00 грн. по податковій накладній від 10.03.2010 року № 3, на суму 40401,90 грн. по податковій накладній від 10.03.2010 року № 4, на суму 20960,00 грн. по податковій накладній від 15.03.2010 року № 8, на суму 40974,18 грн. по податковій накладній від 22.03.2010 року № 9, на суму 39572.76 грн. по податковій накладній від 22.03.2010 року № 10, на суму 37691.82 грн. по податковій накладній від 23.03.2010 року № 12, на суму 38933,35 грн. по податковій накладній від 23.03.2010 року № 13 та на суму 14295,84 грн. по податковій накладній від 23.03.2010 року № 14, по фактичній даті її отримання (березень 2010).

Проведеним аналізом податкової звітності TOB «Торговий дім «Стенсіс»з використанням АІС «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів»встановлено, що платником не подано податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Згідно отриманої відповіді з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.07.2010 року №11817/7/23-8010, що згідно бази даних «Бест Звіт»TOB «Торговий дім «Стенсіс»(код 33935995) останню звітність подав до ДПІ за лютий 2010 року.

Таким чином, в порушення п.п. 7.2.8. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 287090,33 грн.

14.09.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, на підставі акта перевірки № 1300/59/22-0/26579227 від 31.08.2010 року, прийнято податкове повідомлення рішення № 0000442200/0/21547, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено порушення п.п.7.2.8. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 6949110,00 грн., в тому числі

4632740,00 грн. за основним платежем, 2316370,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями, КЗпП України, МК України, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 2.4. ст. 2 цього ж Закону, платником податку є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Згідно п.п. 3.1.2. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Згідно п. 4.3. ст. 4 цього ж Закону, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно п.п. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього ж Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно абз. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно ст. 131 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Згідно ст. 141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно ст. 153 КЗпП України, умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст. 188 МК України, імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Згідно ст. 189 МК України, ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надано суду:

- Копію листа ТОВ «Торговий дім «Стенсіс», про те, що податкова звітність щодо взаємовідносин із позивачем подана до податкових органів у встановлені строки, ПДВ за березень 2010 року задекларовано та плачено. Копію платіжного доручення № 278 від 30.04.2010 року про сплату ТОВ «Торговий дім «Стенсіс»ПДВ за березень 2010 року. Копію платіжного доручення позивача про сплату ТОВ «Торговий дім «Стенсіс»за барєрне обгородження в тому числі ПДВ. Договір поставки № 060209 від 06.02.2009 року, додаткова угода від 28.04.2009 року до договору поставки № 060209 від 06.02.2009 року. Загальні та окремі специфікації, видаткові та податкові накладні до згаданого договору поставки.

- Копію «СОГЛАШЕНИЯ» (домовленості) від 23.04.2008 року між позивачем та Державною службою автомобільних доріг України про те, що позивач виконує роботи із ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп з 259 км. по 322 км. відповідно до Тендерних додатків позивача. Копії вантажно митних декларацій позивача.

- Копії податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень позивача, постанов про проведення виїмки, протоколів виїмки щодо правомірності віднесення сум ПДВ сплачених позивачем постачальникам ТОВ «Горіховий сад»та ПП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту.

- Копії податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень позивача щодо правомірності віднесення сум ПДВ сплачених позивачем за придбання телевізорів, пральних машин, чайників та інших товарі до складу податкового кредиту

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів суд визнав, що надані позивачем копії первинних документів на підтвердження правомірного формування податкового кредиту є такими, що відповідають вимогам законодавства на момент спірних правовідносин.

Судом не враховуються заперечення відповідача про те, що у позивача відсутнє право на податковий кредит щодо сплаченого ПДВ на Львівську митницю, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»немає винятків з приводу бюджетного відшкодування (формування податкового кредиту) сплаченого митним органам згідно діючого законодавства. Сплата позивачем на Львівську митницю ПДВ в сумі 3829216,00 грн. за отриману будівельну техніку підтверджується копіями вантажно-митних декларацій оформлених відповідно до вимог законодавства, відтак такі декларації є документом, що підтверджують право позивача на отримання податкового кредиту.

Судом не враховуються заперечення відповідача про неправомірність формування податкового кредиту позивачем щодо правовідносин з контрагентами TOB «Горіховий сад»та ПП ОСОБА_2 з підстав порушення у 2010 році кримінальної справи, оскільки відповідач умови права виникнення податкового кредиту ставить в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Судом не враховуються заперечення відповідача в частині безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ щодо правовідносин з TOB «Торговий дім «Стенсіс», оскільки позивачем на спростування надано копію декларації з податку на додану вартість TOB «Торговий дім «Стенсіс»за березень 2010 року в тому числі розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Судом не враховуються заперечення відповідача в частині придбання позивачем телевізорів, пральних машин та інших товарів, оскільки на позивача як на власника, законодавством покладено обовязок створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту, а також санітарно-побутові умови, відтак на думку суду позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ сплачене при придбанні зазначених товарів.

Судом враховуються заперечення відповідача щодо правильності зменшення податкового кредиту в частині податкової накладної виданої ТОВ «Кобза», оскільки ПП «Кобза»(код ЄДРПОУ - 32602062) зареєстровано 21.07.2003 року в ДПІ у Галицькому районі м. Львова, свідоцтво платника ПДВ видано 07.08.2003 року за № 18548214, анульоване - 14.03.2009 року. За результатами перевірки позивача відповідачем встановлено, що позивачем безпідставно до складу податкового кредиту в березні 2009 року віднесено суму 11666,67 грн. по контрагенту ТОВ «Кобза», відтак донарахування ПДВ в сумі 2582,81 грн. є правомірним, оскільки податкова накладна видана вказаним товариством, виписана ним після дати анулювання свідоцтва платника ПДВ, про що не заперечує позивач.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000442200/0/21547 від 14.09.2010 року в частині податкового зобовязання в сумі 6945236,28 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 4630157,19 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2315079,09 грн.) є протиправними і підлягають скасуванню. Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 24, 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000442200/0/21547 від 14.09.2010 року в частині податкового зобовязання в сумі 6945236,28 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 4630157,19 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2315079,09 грн.).

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «ОСОБА_1 в особі представництва в Україні (ЄДРПОУ 26579227, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212) 3,00 грн. судового збору.

5. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 31.12.2010 року.

Головуючи суддя Гавдик З.В.

суддя Гулик А.Г.

суддя Ланкевич А.З.