Постанова № 13400349, 17.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2010 р. № 2а-4040/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого - судді - Качур Р.П.

За участю секретаря судового засідання Кукси В.А.

представника позивача Навроцького А.І., представника відповідача Посацького Р.П. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Гніздичівського державного спиртового заводу до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000152320/0/3719 від 19.03.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

Гніздичівський державний спиртовий завод звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000152320/0/3719 від 19.03.2010 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 225751 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органом державної податкової служби під час проведення невиїзної перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за листопад 2009 року в сумі 61345,00 грн. та за грудень 2009 року в сумі 76542 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги заперечує повністю з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву № 8410/9/10 від 02.06.2010 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, оцінивши сукупно докази, які мають значення для справи, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Гніздичівським державним спиртовим заводом укладено договір на поставку меляси із селянсько-фермерським господарством ОСОБА_1 № 2 від 02.01.2009 р. на 5000 тонн. Та договір на поставку меляси № 3 від 13.11.2009 року на 1000 тонн (а.с. 56, 58).

У жовтні 2009 року позивачем згідно платіжних доручень перераховано СФГ ОСОБА_1 кошти на суму 486100, 00 грн. в тому числі ПДВ 81016, 68 грн. за поставку по договору № 2 від 02.01.2009 року меляси у кількості 747,846 тонн за ціною по 650 грн./т. СФГ ОСОБА_1 виписано податкову накладну № 14 від 31.10.2009 року на суму 486100, 20 грн. в тому числі ПДВ 81016, 70 грн.

У листопаді 2009 року позивачем згідно платіжних доручень перераховано СФГ ОСОБА_1 кошти на суму 799000, 00 грн. в тому числі ПДВ 133166, 66 грн. за поставку по договору № 2 від 02.01.2009 року меляси у кількості 600 тонн за ціною по 650грн./т. та по договору № 3 від 13.11.20009 року меляси у кількості 560, 268 тонн за ціною по 730 грн./т.. СФГ ОСОБА_1 виписано податкові накладні № 15 від 05.11.2009 року на суму 300 001, 19 грн., в тому числі ПДВ 50000, 20 грн., № 16 від 09.11.2009 року на суму 89998, 88 грн., в тому числі ПДВ 14999, 81 грн., № 17 від 30.11.2009 року на суму 409000, 00 грн. в тому числі ПДВ 68166, 67 грн.

ДПІ у Жидачівському районі Львівської області на підставі направлення від 01.03.2010 року № 24 від 09.03.2010 року № 25 проведено позапланову виїзну перевірку Гніздичівського державного спиртового заводу з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 150596 грн. та за грудень 2009 року в сумі 213042 грн., що декларувались в період з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року та з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 15.03.2010 року № 335/23-2/25551043.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомленнярішення № 0000152320/0/3719 від 19.03.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за порушення підпункту 7.4.4, 7.7.1, 7.7.2 пункт 7.4, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у розмірі 225751, 00 грн.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за листопад 2009 року в сумі 89251 грн. та за грудень 2009 року в сумі 136500 грн. та завищено відємне значення з податку на додану вартість за грудень 2009 року в сумі 792 грн.

Відповідач в акті перевірки зазначив про порушення позивачем підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 81016 грн. за листопад 2009 року та 133167 грн. за грудень 2009 року. Зазначений висновок обґрунтовується тим, що в ході перевірки неможливо встановити факту оплати за мелясу отриману від СФГ ОСОБА_1 у жовтні та листопаді 2009 року, так як у платіжних дорученнях на перерахування коштів не вказано, згідно яких документів проводилась оплата за мелясу у жовтні та листопаді 2009 року.

Представник позивача зазначене заперечує з тих підстав, що платіжні доручення на перерахування коштів за отриману мелясу оформлені відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті», затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. При цьому зазначає, що відповідно до пункту 1.4 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті», затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, платіжне доручення розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.8. вищевказаної Інструкції, передбачено, що реквізити «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувача. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Для податкового обліку податку на додану вартість, який ведеться відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», про що вказано у преамбулі Закону, використовуються первинні документи, якими є належним чином оформлення податкові накладні, які відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Судом встановлено та представником відповідача визнано, що факт поставки меляси позивачу підтверджено первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями, які перелічені в акті перевірки.

Що стосується доводів представника відповідача про відсутність у платіжних дорученнях інформації про документи, згідно яких проводилась оплата за мелясу, Суд такі відхиляє. Складені платіжні доручення про перерахування коштів містять усі реквізити, передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні від 21.01.2004 року № 22.

Також суд зазначає, що відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) (далі - Закон України), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Так, згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Наявність у позивача Гніздичівського державного спиртового заводу усіх первинних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих СФГ ОСОБА_1 податкових накладних, сама по собі є підставою для включення визначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарські правовідносини у дійсності були. Відповідачем факту господарських правовідносин позивача та СФГ ОСОБА_1 стосовно поставки меляси не заперечується, а відсутність у платіжних дорученнях номеру договору не є підставою для зменшення розміру податкового кредиту.

За таких обставин Суд має достатні підстави для висновку щодо неправомірного зменшення бюджетного відшкодування позивачу по укладених договорах із СФГ ОСОБА_1 в розмірі 81016,70 грн. за жовтень 2009 року та 133166,68 грн. за листопад 2009 року.

Що стосується висновку податкового органу про завищення податкового кредиту на суму 1568,09 грн., Суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на суму 1568, 09 грн. та за грудень на суму 762 грн., який на думку відповідача безпідставно сформований, оскільки по даних бухгалтерського обліку не проводилося списання авто бензину А 95 та А 92.

Як вбачається з матеріалів справи, бензин марки А-95 та А-92, придбаний у ТзОВ «Мостнафта»згідно видаткових накладних № В/12/25601-1 від 31.12.2009 року та № В/10/2560-1 від 31.10.2009 року. У жовтні 2009 року придбано бензин А-95 в кількості 1162 л. на суму 8753, 05 грн., в тому числі ПДВ 1458, 84 грн. та А-92 в кількості 90 л. на суму 655, 50 грн., в тому числі ПДВ 109,25 грн., а також у грудні 2009 року А 95 в кількості 589 л. на суму 4172, 54 грн. в тому числі ПДВ 695,42 грн. та А-92 в кількості 60 л на суму 402, 00 грн., в тому числі ПДВ 67, 00 грн.

Суми податку на додану вартість по придбаних паливо-мастильних матеріалах згідно податкової накладної № В/12/25601-1 від 31.12.2009 року включені до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року в сумі 7177,12 грн.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.10.2009 року на балансі підприємства обліковуються дві одиниці транспортних засобів: автомашина НОМЕР_1 та автомашина НОМЕР_2. Згідно подорожніх листів вантажного автомобіля за жовтень місяць 2009 року на утримання транспортних засобів проводилось списання виключно дизельного палива.

По даних бухгалтерського обліку списання авто бензину А-95 та авто бензину А-92 не проводилось.

Представник позивача погодився з висновком державної податкової інспекції про завищення податкового кредиту на суму 1568,09 грн.

З наведеного вище суд дійшов висновку про правомірність зменшення відповідачем бюджетного відшкодування позивачу по придбанню паливно-мастильних матеріалів в розмірі 1568,09 грн.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Універсальна торгова зернова фірма» Суд зазначає наступне.

28 липня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна торгово-зернова фірма»та Державним підприємством «Гніздичівський державний спиртовий завод» укладено мирову угоду (а.с. 80), відповідно до п. 1 якої відповідач зобовязувався в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, сплатити позивачу 72000, 00 грн. в порядку:

- 20000 грн. до 30 серпня 2009 р.,

- 20000 грн. до 30 вересня 2009 р.,

- 20000 грн. до 30 жовтня 2009 р.,

- 12000 грн. до 30 листопада 2009 р.

На виконання ухвали господарського суду Львівської області від 28.07.2009 р. у справі № 19/285, якою зазначену мирову угоду затверджено (а.с. 87), Гніздичівським державним спиртовим заводом перераховано грошові кошти в погашення заборгованості за придбану сировину згідно платіжних доручень № 69 від 07.10.2009 р. в сумі 20000,00 грн., № 92 від 16.10.2009 року в сумі 20000,00 грн., № 142 від 04.11.2009 року в сумі 20000,00 грн.

ТзОВ "Універсальна торгова-зернова фірма" виписано податкові накладні № 362 від 19.10.2009 р. на суму - 40000,00 грн. в тому числі: ПДВ - 6666,67 грн. за поставку продукції, а саме: жито в кількості 56,950 тонн та кукурудзи в кількості 56,169 тонн та № 384 від 11.11.2009 року на суму 20000 грн., за поставку кукурудзи в кількості 56,169 тонн (а.с. 27, 28). Гніздичівським державним спиртовим заводом вказані податкові накладні включено у реєстр отриманих податкових накладних за жовтень сума ПДВ в розмірі 6666,67 грн. відображена у складі податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009р. та за листопад 2009 року сума ПДВ в розмірі 3333,33 грн., відображена у складі податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року.

Відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит на суму - 6666, 67 грн. за жовтень 2009 р. та на суму 3333,33 грн. за листопад 2009 року, оскільки за жовтень-листопад 2009 року згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 201/1 не відображено придбання жита та кукурудзи, що є порушенням підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, якщо платник придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Проте, судом встановлено і представником відповідача не спростовано, що податкові накладні № 362 від 19.10.2009 року на суму 40000 грн. та № 384 від 11.11.2009 року на суму 20000 грн. виписано ТзОВ «Універсальна торгова-зернова фірма»на виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області, про що також зазначено і у податкових накладних у графі: «умова поставки».

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи те, що витрати по сплаті податку на додану вартість на суму 81016,70 грн., 133166,68 грн., 6666,67 грн. та 3333,33 грн. підтверджені податковими накладними, податковий кредит позивача на вказану суму підтверджений належним чином.

Виходячи з вищенаведеного, відповідачем не доведено правомірності висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшення податкового кредиту на суму 224182,91 грн.

При вирішенні даного спору судом враховано, що відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відтак, відповідно до положень ст. 68 Основного Закону відповідач зобовязаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не довів суду правомірності прийняття ним спірного рішення, та не спростував фактичних обставин, які є підставою позову.

Враховуючи наведене, Суд вважає, що позов слід задовольнити, визнавши протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 19.03.2010 року № 0000152320/0/3719 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 224182,91 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 71, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 19.03.2010 року № 0000152320/0/3719 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 224182,91 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Гніздичівського державного спиртового заводу (81470, вул. Коновальця, 4, смт. Гнідичів, код ЄДРПОУ 25551043) 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано21 грудня 2010 року.

Суддя Качур Р.П.