Постанова № 13400276, 23.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 р. № 2а-10078/10/1370

року Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді Потабенко В.А.

за участю секретаря Занов'як О.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Романів С.І., згідно довіреності,

від відповідача: Хрящевський Р.Й., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" до Державної податкової інспекції в м. Червонограді Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

позов пред'явлено Товариством з обмеженою відповідальністю /надалі - ТзОВ / "Агро-Інвест" до Державної податкової інспекції /надалі -ДПІ/ в м. Червонограді Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2010 року № 00068/2301/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 179466,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 року по 31.07.2010 року відповідачем складено акт № 2789/2301/31228240 від 18.10.2010 р. та винесено спірне податкове повідомлення-рішення, яким ТзОВ "Агро-Інвест" яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 179466,00 грн. На думку відповідача, ТзОВ "Агро-Інвест" порушено п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема, позивачем реалізовано імпортований товар (м'ясопродукти) з формуванням собівартості на основі фактурної ціни продукції, а не митної вартості. Позивач з висновками, викладеними в акті перевірки, а, відтак, із прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням не погоджується, оскільки вони суперечать діючому законодавству України. Митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики, а відповідачем неправомірно ототожнено митну вартість товарів із їх звичайною ціною, за якою реалізовувався товар позивачем. В звязку з наведеним позивач просить скасувати спірне рішення податкового органу.

В судовому засіданні представник позивача Романів С.І. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Хрящевський Р.Й. позов не визнав з мотивів, викладених у запереченні на позов від 23.11.2010 року. Суть заперечення зводиться до наступного. Податковий орган вважає, що позивач при розмитненні м'ясопродуктів сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості товарів, що зазначена у графі 12 ВМД. При цьому митна вартість вказана у ВДМ є вищою від фактурної вартості, вказаної у графі 42 ВМД. В результаті цього підприємством завищено бюджетне відшкодування з податку на ПДВ на 179466,00 грн. в декларації за липень 2010 року. Відповідач вважає, що спірне податкове-повідомлення рішення, прийнято ним на підставі податкового законодавства. Так, згідно з. п.4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, що включаються до ціни товарів згідно із законами України з питань оподаткування. Аналогічно цьому, відповідно до п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з імпортом таких товарів, сплати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів, за винятком ПДВ, що включається у ціну товарів згідно із законами України. В зв'язку з наведеним просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, враховуючи наступне.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.

За наслідками позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 року по 31.07.2010 року відповідачем складено акт № 2789/2301/31228240 від 18.10.2010 р. Вказаним актом зафіксовано завищення ТзОВ "Агро-Інвест" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в липні 2010 року в сумі 179466,00 грн. Зокрема, встановлено, що позивач імпортував територію України м'ясопродукти, фактурна вартість яких в липні 2010 року становила 6595154,12 грн., митна вартість 8969262,00 грн. Реальність проведених операцій податковим органом не оспорюється. При подальшій реалізації товару на території України ТзОВ "Агро-Інвест" сформувало ціну реалізації мя'сопродуктів з урахуванням фактурної (договірної) вартості, що є нижчою від митної вартості.

Отже, згідно висновків відповідача, зазначених в акті № 2789/2301/31228240 від 18.10.2010 р.. перевіркою встановлено порушення п.п. 4.1, 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вищевказаного акта ДПІ в м. Червонограді 28.10.2010 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 000068/2301/0, яким ТзОВ "Агро-Інвест" було зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 179466,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо заниження позивачем бази оподаткування з операцій з продажу м'ясопродуктів за договірною вартістю, визначеною за вільними цінами, які є нижчими за звичайні ціни (митну вартість), що на думку ДПІ в м. Червонограді призвело до завищення позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року в сумі 179466,00 грн., обґрунтовуючи це наступним.

Підпунктами 1.7, 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) /надалі Закон № 168/97 -ВР/ визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону № 168/97-ВР, встановлено, що обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п. 4.3 ст.4 Закону № 168/97-ВР, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, згідно п. 1.8 Закону № 168/97-ВР.

В пункті 1.18 Закону № 168/97-ВР зазначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за привалами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР /надалі Закон № 334/94-ВР/, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для визначення звичайно ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорічними) товарами (роботами, послугами)у спів ставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Вищенаведені положення відповідають ст.11 Закону України "Про ціни та ціноутворення", в якій встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов цінового ринку та не суперечить п. 1.20.5, п. 7.4.1, п. 7.4.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчої від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару. Отже, в такому разі ціна продажу є звичайною.

Положеннями п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР, передбачено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, а для платників податку, визначених природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 22.06.2004 р. № 1830-ІV, пунктом 4.3.5 статті 4 якого визначено, що нарахування податкових зобовязань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Враховуючи наведене, податкової органи мають право визначити податкові зобовязання із застосуванням звичайних цін, однак рішення про нарахування таких зобовязань приймає суд за поданням керівника (його заступника) податкового органу.

Хоча норми п.п. 1.20.10 Закону № 334/94-ВР і передбачають, що методика визначення податкових зобовязань внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою встановленою законом, однак, закону, який би визначав таку процедуру, не прийнято.

Відтак, жодний нормативно-правовий акт не передбачає формування звичайної ціни на рівні митної вартості товару.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про заповнення вантажної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 р., митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і введення митної статистики.

Митна вартість не визначається жодним договором, при її декларуванні не можна врахувати будь-яких спів ставних умов, повязаних з продажем товарів, оскільки такі умови виникають тільки при аналогічних договірних відносинах, повязаних з продажем.

З огляду на викладене, за відсутності методики визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, яка повинна бути встановлена законом, визначення таких зобов'язань неможливе в принципі.

При визначені звичайних цін на реалізовані товари (двері), що стало підставою для зменшення податкового відшкодування, ДПІ в м. Червонограді Львівської області застосовує митну вартість товарів. Пунктом 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР передбачено ряд факторів, які можуть бути підставою для визначення звичайної ціни. Однак, жоден з них не передбачає право формувати звичайну ціну на рівні митної вартості.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та безпідставно прийшов до висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000068/2301/0 від 28.10.2010 року, винесене Державною податковою інспекцією в м. Червонограді Львівської області.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 24.12.2010 року.

Суддя Потабенко В.А.