Постанова № 13399311, 23.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2010 року Справа № 2а-7552/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Ципко О.В.,

при секретарі судового засідання: Бородіній І.Ю.,

за участю представників позивача: Тітєнюка О.О. (протокол №1 від 14.08.2010 р.),

Ящька Л.М. (дов. від 04.11.2010 № 04/11),

Скупінського О.В. (дов. від 24.09.2010 № 24/9),

представників відповідача: Кривошей А.М.( дов. від 04.10.2010 № 5252),

Трушиної Н.В.(дов.від 03.11.2010 №5913),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бизон» до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.02.2010 № 0000052301/0, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Автоцентр Бизон”(далі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000052301/1 від 22.04.2010 року.

В обґрунтування позову зазначив, що за наслідками проведеної відповідачем планової виїзної перевірки, було складено акт перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 04.02.2010 №2/23/34489796, на підставі якого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.04.2010 № 0000052301/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 283386,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 188924,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 94462,00 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення безпідставним, необґрунтованим, таким, що суперечним законодавству України та підлягає скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки перевірку проведено поверхово, факти викладені у акті не відповідають фактичним обставинам та нормам діючого законодавства України, що призвело до неправильного визначення суми податкового зобов'язання.

Позивач стверджував, що ним були дотримані вимоги законодавства в частині ведення бухгалтерського обліку, подання звітності та було заявлено податковий кредит на підставі фактично здійснених господарських операцій, підтверджених відповідними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що під час проведення перевірки позивача було встановлено укладання позивачем договору купівлі - продажу транспортних засобів та подальшого їх продажу товариству “Рінат”. Автотранспорт, реалізований ТОВ „Рінат", був придбаний, як вважає відповідач, позивачем у ТОВ „Терра Гермес", а не у ТОВ „ТФК „Нафтотрейд Україна". Документи, отримані ТОВ „Автоцентр Бизон" від ТОВ „ТФК „Нафтотрейд Україна", не засвідчують фактичне здійснення операції з придбання транспортних засобів.

Податкові накладні підписані, як стверджували представники відповідача, ні директором ТОВ „ТФК „Нафтотрейд Україна", а згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підприємством не підтверджено місце свого знаходження за місцем реєстрації, цей факт підтверджується повідомленням Броварської ОДПІ про відсутність юридичної особи за місцезнаходження від 12.03.2009 р.

Враховуючи зазначені в акті перевірки порушення з боку позивача та з урахуванням ст.ст. 203,215, 216, 228 Цивільного кодексу України представники відповідача наполягали, що договір купівлі - продажу від 1 грудня 2007 року № 01/12-2007ХВ, укладений між ТОВ „Автоцентр Бизон" та ТОВ ТФК „Нафтотрейд Україна" не спричинив реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним, у звязку з чим просили відмовити в задоволені позову.

У судовому засіданні 04.11.2010 року представником позивача було надано заяву про зміну предмету спору, відповідно до якої позивач просив суд визнати податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року за №0000052301/0 ДПІ в Станично-Луганському районі протиправним та скасувати його.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності у галузі оптової торгівлі автомобілями, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.09.2006 року та зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (а.с. 9-11).

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі - Закон № 2181).

Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст. 111, ст. 112 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно статей 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509) до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Закон України “Про податок на додану вартість” (далі - Закон № 168) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок № 327).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

04.02.2010 на підставі направлень № 114 від 24.12.2009 та № 1 від 12.01.2010, уповноваженими особами відповідача була проведена перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, за наслідками якої складено акт № 2/23/34489796 від 04.02.2010р. (а.с.29-55).

Згідно із актом перевірки, встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2008 року в сумі 77 500,00 грн. та квітень 2008 року в сумі 46500 грн.

Згідно із п.п. “б”пункту 4.2.2 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

16.02.2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 283386 грн., з яких за основним платежем 188924,00 грн. та за штрафними санкціями 94462,00 (а.с.144).

Позивачем було змінено предмет позову шляхом надання письмової заяви, яку було прийнято судом та визнана помилковість оскарження податкового повідомлення - рішення № 000052301/1 від 22.04.2010 (а.с.56).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Відповідно до п. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З метою досудового вирішення спору, у порядку визначеному ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181), позивачем була подана скарга на спірне податкове повідомлення - рішення до податкових органів всіх інстанцій.

За результатом розгляду Державною податковою адміністрацією України було прийнято рішення № 9264/6/25-0515 від 10.09.2010 (а.с.127-129), яким було відмовлено в задоволені скарги, податкове повідомлення - рішення № 0000052301/0 від 16.02.2010 р. залишено без змін.

Згідно із поштовим конвертом, рішення № 9264 позивач отримав 13.09.2010, що свідчить про дотримання ним строку звернення до суду (а.с. 130).

Судом встановлено, що 01.12.2007 між позивачем, в якості покупця, та ТОВ “ТФК Нафтатрейд Україна”, в якості продавця, був укладений договір купівлі-продажу № 01/12-2007ХВ (далі - договір № 01) та підписані: специфікація №1 від 01.12.2007 на поставку двох автомобілів-самоскидів НОWО та трьох авто бетонозмішувачів НАINUO 9 м. куб. на шасі НОWО, загальна сума поставки становить 2 325 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 387 500,00 грн.; підписана специфікація № 2 від 01.08.2008 на поставку двох авто бетонозмішувачів НАINUO 9 м. куб. на шасі НОWО на загальну суму поставки становить 1089000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 181 500,00 грн. (а.с.57-61).

За договором № Б047 від 01.10.2007 зазначені автомобілі ТОВ „Автоцентр Бизон" реалізувало ТОВ “РІНАТ”(а.с.68-73).

Відповідно до п. 7.2. Закону нарахування податкового кредиту здійснюється за наявності вірно оформленої податкової накладної, за винятком тих випадків, коли підставою для нарахування податкового кредиту є інші первинні документи (ВМД, касові чеки, транспортний квиток, готельний рахунок тощо). Згідно п.п. 7.2.8. Закону платники податків зобов'язані вести окремий облік операцій поставки та придбання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню дим податком, а також те, що не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податків веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно з п. 7.4.1. Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) та основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені додатковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказані первинні документи були надані в ході перевірки, що підтверджується актом перевірки. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем сформований податковий кредит на підставі відповідних податкових накладних виданих з урахуванням всіх вимог до оформлення та виписки накладних, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість».

На підтвердження здійснення господарської операції, позивачем надана податкова накладна №110 від 15.02.2008р. на суму 744 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 124 000,00 грн., виписана продавцем ТОВ “ТФК Нафтатрейд Україна” на підставі придбання товару (а.с.75).

Зазначена податкова накладна була занесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 97-108).

Позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарської операції надані банківські виписки ЛФ АКБ “Форум” за 28.12.2007 р., 25.03.2008 р., 17.06.2008 р.; 20.06.2008 р.; 24.06.2008 р. (а.с. 114, 118, 119, 124, 126)

Згідно з актом перевірки та поясненнями сторін, первинні документи: товарні накладні, товаротранспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки були надані позивачем та досліджені відповідачем під час проведення перевірки.

З огляду на те, що на підтвердження реальності виконання укладеного договору між вказаними субєктами господарювання, позивачем надані первинні документи, підтверджені повним комплектом необхідних документів, що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, які є доказами у розумінні статті 69 КАС України, тому, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, а порушення контрагентом (не підтвердження за місцем знаходження станом на 12.03.2009 р.) та правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення платника позивача права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника. Відповідальності за своїх постачальників позивач не несе.

Документи, які містяться у матеріалах справи та були досліджені судом, спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Посилання відповідача на те, що податкові накладні від 28 грудня 2007 №843 та від 15 лютого 2008 №110, підписані не директором ТОВ „ТФК „Нафтотрейд Україна" Водичем А.В., який підписував договір купівлі - продажу, а іншою особою з підробкою підпису та нанесення на податкових накладних рельєфного кліше ТОВ „ТФК „Нафтотрейд Україна", яке не відповідає вільним зразкам кліше ТОВ „ТФК „Нафтотрейд Україна", суд оцінює критично з наступних підстав.

Згідно з ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Цим же Положенням заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативним та законодавчим актам.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”та вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Зокрема, згідно п.18 Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Факт підроблення підписів на податкових накладних, підписаних та виданих від імені ТОВ „ТФК „Нафтотрейд Україна", може бути встановлений лише вироком суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, а не матеріалами досудового слідства.

На виконання вимог ст. 71 КАС України відповідачем не доведено факту підроблення підпису, а посилання відповідача на почеркознавчу експертизу суд не бере до уваги, оскільки вона на час проведення перевірки та складання акту, якою було встановлено і зафіксовано податковим органом порушення, не проводилась, тому не може слугувати підставою для відмови платнику податку у праві на податковий кредит сформований на підставі вищезазначених накладних.

Разом з цим, слід зазначити, що відповідачем не доведено факту реєстрації вищезазначених транспортних засобів на підставі прибуткових документів іншої організації ніж позивач.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, до яких відноситься відповідач, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доказів правомірності прийняття оспорюваного повідомлення-рішення не надав, а суд дійшов висновку про його протиправність та про відсутність у відповідача підстав для винесення податкового повідомлення - рішення № 0000052301/0 від 16.02.2010.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000052301/0 від 16.02.2010.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, у звязку із задоволенням позову, судові витрати необхідно стягнути на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бизон» до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.02.2010 № 0000052301/0 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі № 0000052301/0 від 16.02.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоцентр Бизон” судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 28 грудня 2010 року.

СуддяО.В. Ципко