Рішення № 133992087, 11.02.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15649/25

РІШЕННЯ

іменем України

11 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідачів і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.08.2025 № 220250002609 щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу роботи період перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 14.01.2003р. по 14.02.2003р., з 01.03.2003р. по 14.07.2003р., з 01.08.2003р. по 31.12.2004р. та призначити пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.06.2025р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на призначення пенсії за віком, проте, йому протиправно відмовлено в її призначенні.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначені пенсії, оскільки відсутній законодавчо визначений страховий стаж. Періоди догляду за дитиною до 3-х років з 14.01.2003 по 14.02.2003, з 01.03.2003 по 14.07.2003 та з 01.08.2003 по 31.12.2004 не зараховано, оскільки свідоцтво про народження дитини відсутнє у ЕПС ОСОБА_1 . Період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) можливо зарахувати з 14.01.2003 по 31.12.2003 на підставі свідоцтва про народження дитини. Починаючи з 01.01.2004 по 31.12.2004 зарахувати період догляду до стажу неможливо, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 25.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.08.2025 №220250002609 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки). Зазначено, що вік позивача 60 років, страховий стаж - 30 років 08 місяців 23 дні. За результатом розгляду документів, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Згідно з формою РС-право до страхового стажу позивача зараховано періоди: з 02.01.1982 по 09.07.1985; з 15.07.1985 по 16.01.1986; з 17.01.1986 по 05.10.1990; з 06.10.1990 по 26.05.2000; з 15.08.2000 по 15.12.2002, з 15.02.2003 по 28.02.2003; з 15.07.2003 по 31.07.2003; з 01.01.2005 по 31.03.2005; з 01.04.2005 по 14.01.2006; з 27.01.2006 по 21.01.2007; з 28.03.2007 по 31.05.2007; з 01.08.2007 по 12.09.2007; з 07.04.2008 по 06.06.2008; з 29.09.2008 по 17.12.2008; з 16.04.2009 по 15.05.2009; з 01.05.2010 по 31.10.2010; з 19.11.2010 по 15.08.2011; з 01.10.2011 по 30.11.2011; з 06.12.2018 по 28.02.2019; з 15.04.2019 по 30.06.2025.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 07.03.2020 Віньковецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з відомостями з трудової книжки НОМЕР_2 позивач в період з 16.04.2003 по 14.01.2006 перебував в декретній відпустці по догляду за дитиною.

Водночас, позивач працював: з 15.07.2003 по 31.07.2003 та з 01.01.2005 по 31.03.2005 в ПОС Урожай; з 01.04.2005 по 14.01.2006 в СВК Яснозір`я.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 32 років.

Як встановив суд, позивач, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (25.07.2025), згідно з паспортними даними досяг віку 60 роки, що не заперечується сторонами.

Спірним є наявність в позивача необхідного страхового стажу.

Зі змісту відзиву слідує, що періоди догляду за дитиною до 3-х років з 14.01.2003 по 14.02.2003, з 01.03.2003 по 14.07.2003 та з 01.08.2003 по 31.12.2004 не зараховано, оскільки свідоцтво про народження дитини відсутнє у ЕПС ОСОБА_1 . При цьому, період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) можливо зарахувати з 14.01.2003 по 31.12.2003 на підставі свідоцтва про народження дитини. Починаючи з 01.01.2004 по 31.12.2004 зарахувати період догляду до стажу неможливо, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає та враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку

Згідно з пунктом 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Зі змісту наведених норм слідує, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 07.03.2020 Віньковецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), підтверджено, що в ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_3 .

При цьому, в цьому випадку, відсутність свідоцтва про народження дитини у ЕПС ОСОБА_1 не спростовує факту народження дитини та перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною, а надання позивачем свідоцтва про народження згідно з пунктом 11 Порядку №637 є достатнім доказом здійснення догляду.

Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Крім того, відповідач в відзиві не заперечує можливість зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (з 14.01.2003 по 31.12.2003) на підставі свідоцтва про народження дитини.

Таким чином, наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 14.01.2003 по 14.02.2003, з 01.03.2003 по 14.07.2003 та з 01.08.2003 по 31.12.2003.

Разом з тим, суд зазначає, що періоди з 15.02.2003 по 28.02.2003 та з 15.07.2003 по 31.07.2003 зараховані до страхового стажу позивача як періоди, в які останній працював.

Щодо періоду з 01.01.2004 по 31.12.2004, то суд зазначає та враховує таке.

Система персоніфікованого обліку впроваджена в України на підставі Закону №1058-IV, який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Як встановив суд, перебування позивача у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 01.01.2004 по 31.12.2004 підтверджується відомостями його трудової книжки. Також, позивач визначив спірні періоди з урахуванням періодів, в які він працював.

Крім того, до впровадження системи персоніфікованого обліку позивач перебував в декретній відпустці.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 29.01.2013 у справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном.

Відтак, позивач мав законні сподівання на внесення до реєстру застрахованих осіб достовірних відомостей.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17) обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.01.2004 по 31.12.2004.

Як встановив суд, страховий стаж позивача, вказаний в рішенні від 01.08.2025 №220250002609 становить 30 років 08 місяців 23 дні. З урахуванням періодів з 14.01.2003 по 14.02.2003, з 01.03.2003 по 14.07.2003, з 01.08.2003 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 31.12.2004, страховий стаж позивача становить більше 32 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідачів.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.08.2025 №220250002609, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.

Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім такого випадку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач 05.06.2025 досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком (60 років), а з заявою про призначення пенсії звернувся 25.07.2025, тобто, не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія має бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме: з 06.06.2025.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн за одну вимогу немайнового характеру. За наявності підстав для часткового задоволення однієї немайнової вимоги, на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідача, яким фактично відмовлено в призначенні пенсії позивачу). Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.08.2025 №220250002609.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 14.01.2003 по 14.02.2003, з 01.03.2003 по 14.07.2003, з 01.08.2003 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 31.12.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 06.06.2025.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25009 , код ЄДРПОУ - 20632802) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк