Постанова № 13399141, 14.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.12.10Справа №2а-12750/09/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участі представників сторін: від позивача Долженко В.Д.;

від відповідача не зявився;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з державного матеріального резерву

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001492301/2 та №0001502301/2 від 20.10.2009 року.

Суть спору: Державне підприємство «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі позивач, ДП «ККХП») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим(далі відповідач) про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001492301/2 та №0001502301/2 від 20.10.2009 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат вартості пшениці (з ПДВ), сплаченої постачальнику (ТОВ «Осіріс-М»), у звязку із встановленням нікчемності укладеного правочину. Позивач зазначає, що ним були виконані усі необхідні вимоги, передбачені законом, щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту, та вартості поставленої пшениці до складу валових витрат, правочин вчинено реально, ухилення від сплати податків постачальником тягне негативні наслідки лише для такого постачальника і не позбавляє покупця права на податковий кредит та валові витрати, а тому висновки податкового органу, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, на думку позивача, закону не відповідають.

Ухвалами суду від 30.11.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 17.06.2010 року призначено у справі судову бухгалтерську експертизу, зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 29.10.2010 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2010 року не зявився, при дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Під час решти судових засідань, проведених у справі (крім судових засідань 04.02.2010 року та 21.04.2010 року, в які представник відповідача не зявився без повідомлення причин неявки) представники відповідача проти позову заперечували, надали письмові заперечення на позов і на висновок проведеної у справі судової бухгалтерської експертизи, просили відмовити у задоволення позову, посилаючись на те, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Осіріс-М» правочину, на підставі якого позивач сформував у податковому обліку валові витрати у сумі 57250,00 грн. та відніс до складу податкового кредиту з ПДВ 11450,00 грн. На підтвердження висновку про нікчемність вказаного правочину представники відповідача зазначили, що вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.06.2009 року у кримінальній справі №1-330/09 по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що директор ТОВ «Осіріс-М» (підпис якого міститься на договорі поставки, податкових накладних та інших документах щодо поставки пшениці) реальною фінансово-господарською діяльністю не займався, печаті і штампи використовувались іншими особами, а саме підприємство створено з метою реалізації умислу на ухилення від сплати податків та входить та конвертаційного центру з використанням фіктивних підприємств.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 00951994.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків: ТОВ «Осіріс-М» за період з 01.01.2006 року по 01.10.2008 року. За наслідками перевірки складено акт від 06.07.2009 року №1174/23-1/00951994.

Згідно із висновками цього акту встановлено порушення позивачем приписів пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у 2007 році на загальну суму 14313,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року 11589,00 грн., за 4 квартал 2007 р. 2754,00 грн. Також встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), що призвело до заниження податку на додану вартість у 2007 році на 11450,00 грн., у тому числі у вересні 2007 року 9271,00 грн., у листопаді 2007 року 2179,00 грн.

На підставі даного акту, відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0001492301/0 від 15.07.2009 року про визначення позивачеві суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 17175 грн., у тому числі: 11450,00 грн. за основним платежем, 5725,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0001502301/0 від 15.07.2009 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 21469,50 грн., у тому числі: за основним платежем 14313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7156,50 грн.

За наслідками процедури апеляційного узгодження суми податкового зобовязання скарги платника податків залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0001492301/0 та №0001502301/0 від 15.07.2009 року залишені без змін, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001492301/2 та №0001502301/2 від 20.10.2009 року, з приводу яких подано позов.

Висновок про порушення позивачем правил оподаткування ґрунтується на встановленні податковим органом нікчемності правочину, укладеного між ДП «ККХП» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Осіріс-М» (ідентифікаційний код 24043304) про поставку пшениці.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно із матеріалами кримінальної справи №1077732542 ( відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України), що підприємство (ТОВ «Осіріс-М») створено з метою реалізації умислу на ухилення від сплати податків та входить та конвертаційного центру з використанням фіктивних підприємств.

При перевірці рахунку бухгалтерського обліку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено, що підприємством у вересні і листопаді 2007 року, в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат віднесено витрати на придбання пшениці на суму 57250,00 грн. від ТОВ «Осіріс-М».

Відповідач направив до ДПІ в м. Феодосія запит на проведення зустрічної перевірки ТОВ «Осіріс-М» з питань взаємовідносин з ДП «ККХП», проведення якої виявилось неможливим у звязку із відсутністю цією юридичної особи за місцезнаходженням.

При здійсненні поставки пшениці Товариство з обмеженою відповідальністю «Осіріс-М» видало позивачу податкові накладні від 29.09.2007 року №424 на суму ПДВ 9270,83 грн. та від 08.11.2007 року №519 на суму ПДВ 2179,17 грн. За тими ж номерами і датами виписані накладні на поставку товару.

В акті перевірки зазначено, що накладні не підтверджені належним чином оформленими первинним документами (в накладних відсутнє зазначення матеріально-відповідальної особи, яка отримала товар, не вказана довіреність на отримання пшениці.

Згідно із актом від 06.07.2009 року №1174/23-1/00951994 додатковими доказами нікчемності правочину є відсутність у ТОВ «Осіріс-М» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За даними акту перевірки підприємством не надано актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей (необхідність оформлення яких встановлена Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу про Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6).

Надалі в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч. 1 і ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України і про нікчемність правочину, укладеного із ТОВ «Осіріс-М».

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону №168 (абз. 1) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд встановив, що відповідач за резільтатми перевірки не встановив невідповідності змісту або форми податкових накладних, виданих ТОВ «Оміріс-М» вимогам закону. Висновок про порушення правил оподаткування пов'язаний із встановленням нікчемності укладеного позивачем правочину.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у ТОВ «Осіріс-М» необхідних умов для результатів господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, суд зазначає, що відповідач не надав жодного доказу стосовно того, яким має бути мінімальний обсяг зазначених ресурсів для здійснення відповідних господарських операцій (поставки пшениці).

Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача, як на підставу своїх заперечень проти позову, на те, що вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.06.2009 року у кримінальній справі №1-330/09 по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що директор ТОВ «Осіріс-М» реальною фінансово-господарською діяльністю не займався.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначеним вище вироком засуджено ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Разом з тим, такі обставини ще не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до нього заходів відповідальності.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більш того, жодних доказів невиконання обовязків по сплаті податку ТОВ «Осіріс-М» (відображення суми податкових зобовязань з ПДВ та сум валового доходу за операціями із ДП «ККХП») відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Дійсно, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

В запереченнях на позов відповідач також зазначає про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Схід Строй» правочинів, як таких, що суперечать моральним принципам суспільства і порушують публічний порядок, посилаючись на ч. ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно із ч. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На обґрунтування невідповідності укладених позивачем правочинів вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України відповідачем не вказано, які саме вимоги ЦК України або інших актів цивільного законодавства порушено позивачем і в чому полягає порушення моральних засад суспільства. Суд також вважає необґрунтованим посилання на порушення ч. 5 ст. 203 ЦК України з наступних підстав.

Проведеною у справі судовою бухгалтерською експертизою підтверджено фактичне отримання позивачем пшениці від ТОВ «Осіріс-М» за договором від 22.09.2007 року №1-115 у вересні-листопаді 2007 року та факт використання вказаної пшениці в господарській діяльності позивача. Зазначені факти підтверджено на підставі дослідження бухгалтерських документів (товарно-транспортних накладних, реєстрів накладних на прийняте зерно із визначенням якості по середньодобовому зразку, журналу реєстрації довіреностей, журналу обліку товарно-матеріальних цінностей, які ввозяться на територію ДП «ККХП», журналу по заготовці зерна, журналу отримання зерна від давальців, аналітична відомість по рахунку 631). Вказані документи досліджені судом під час судового розгляду, їх копії долучено до матеріалів справи, підстав піддавати сумніву висновки експерта в цій частині суд не встановив.

Таким чином, доводи відповідача щодо нікчемності укладеного правочину не містять під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Враховуючи, що посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані переважно саме нікчемністю укладеної з ТОВ «Осіріс-М» угоди, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Щодо доводів відповідача про відсутність актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей, необхідність оформлення яких встановлена Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 суд зазначає наступне.

Відсутність певних реквізитів товарно-транспортних накладних не може свідчити про порушення п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, оскільки установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обовязковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обовязкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними в податковому обліку повязаних з господарською діяльністю витрат на придбання товарів.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Також суд відхиляє посилання представника відповідача на порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, тому що ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду податковим органом на вказано, які саме первинні, зведені, розрахункові, платіжні та інші документи є обов'язковими для відображення даних господарських операцій в податковому обліку не надані або відсутні у позивача.

Більш того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, щодо помилковості розрахунку розміру заниження податку на прибуток або визначення звітного податкового періоду, на який припадає таке заниження. Суд зауважує, що у разі виключення з податкового обліку частини валових витрат за результатами 3 і 4 кварталів 2007 року, як такої, що сформовано на підставі нікчемного правочину, корегуванню підлягав також і розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів (відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону №334), тому як уся вартість придбаної пшениці за результатами податкових звітних періодів була віднесена на збільшення балансової вартості запасів, що збільшило оподатковуваний прибуток. Таким чином одночасне корегування сум валових витрат і розрахунку приросту балансової вартості запасів за результатами звітних періодів третього і четвертого кварталу 2007 року не призвело б до заниження суми податку на прибуток.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.12.2010 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 17.12.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001492301/2 від 20.10.2009 року про визначення Державному підприємству «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з державного матеріального резерву (ідентифікаційний код 00951994) суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 17175 грн., у тому числі: 11450,00 грн. за основним платежем; 5725,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001502301/2 від 20.10.2009 року про визначення Державному підприємству «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з державного матеріального резерву (ідентифікаційний код 00951994) суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 21469,50 грн., у тому числі: за основним платежем 14313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7156,50 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.