Рішення № 133989535, 10.02.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 р. Справа № 120/13913/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

03.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Савчука М.В., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ? відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ? відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 № 023830020848 від 11.07.2025 щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язання відповідача-1 призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 03.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.07.2025 позивачка звернулася з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З урахуванням принципу екстериторіальності розгляд заяви здійснено відповідачем-2, яким і прийнято рішення № 023830020848 від 11.07.2025 щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.

Позивачка вважає рішення та дії пенсійного органу протиправними, а тому через свого представника звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою у відповідача 1 витребувано матеріали пенсійної справи.

22.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 позов заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірним і позивачці обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії.

Також відповідач-1 надав матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , які витребовувались ухвалою суду від 08.10.2025.

28.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач-2 зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 28 років 10 місяців 24 дні, а пільговий стаж за Списком № 1 становить 05 років 09 місяців 14 днів. Отже, підстави для призначення позивачці пільгової пенсії відсутні.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.

03.07.2025 позивачка звернулася з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким прийнято рішення № 023830020848 від 11.07.2025 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи (не менше 07 років 06 місяців).

Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж ОСОБА_1 склав 28 років 10 місяців 24 дні, а пільговий стаж за Списком № 1 ? 5 років 9 місяців 14 днів. При цьому до стажу роботи за Списокм № 1 не враховано період з 01.03.2011 по 05.09.2016, оскільки згідно з актом від 10.03.2023 № 0200-1102-1/2292 в зазначений період позивачка працювала не повний робочий день на посаді рентгенолаборанта (0,75 ставки).

Наведене спонукало позивачку звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон 1058-IV).

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років ? на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Таким чином, з вищенаведених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення у позивачки права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є наявність необхідного страхового стажу, в тому числі пільгового, та досягнення 45-річного віку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивачка досягла необхідного віку.

Як видно з оскаржуваного рішення, страховий стаж ОСОБА_1 склав 28 років 10 місяців 24 дні, а пільговий стаж за Списком № 1 ? 5 років 9 місяців 14 днів. Водночас до стажу роботи за Списокм № 1 не було враховано період з 01.03.2011 по 05.09.2016, оскільки згідно з актом від 10.03.2023 № 0200-1102-1/2292 в зазначений період позивачка працювала не повний робочий день на посаді рентгенолаборанта (0,75 ставки).

Перевіряючи правильність вказаних висновків пенсійного органу, суд бере до уваги, що згідно пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. Міністерством праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Розділом XIX "Охорона здоров`я" цього Списку передбачено таких осіб, які мають професії і працювали на посадах: п. 19 молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок); п. 19-1 працівники закладів охорони здоров`я, які безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрірадію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також на гамма-терапевтичних апаратах; п. 19 рентгенолаборанти, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюорографічних кабінетах відносяться до категорії працівників, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці і мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, Розділом XIX "Установи охорони здоров`я" Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, встановлено, що особи, які мають професії і працювали на посадах: п. 12300000-24577 рентгенолаборанти, у тому числі у рентгеноопераційних, ангіографічних і флюорографічних кабінетах; п. 12300000-24713 середній медичний персонал рентгенівських відділень (кабінетів), а також середній медичний персонал, постійно зайнятий у рентгеноопераційних, ангіографічних кабінетах.

Зазначена постанова втратила чинність 03.08.2016.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, були внесені зміни до Розділу ХІХ Списку № 1, зокрема, щодо рентгенолаборанта та передбачена позиція ренгенотлаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок). Також у цей розділ включені посади молодших спеціалістів з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодших спеціалістів з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Варто зазначити, що на підставі пункту 4.14 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23.11.2007 № 742 "Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою" посаду "рентгенолаборант" віднесено до молодших спеціалістів з медичною освітою.

Отже, ця позиція Списку № 1 поширена і на рентгенолаборантів, у т. ч. рентгенівських відділень, за умови зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах, передбачених Списком № 1, що має бути підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Згідно з розділом ХІХ Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, було передбачено посаду рентгенолаборанта, в тому числі в рентгеноопераційних, ангіографічних і флюрографічних кабінетах.

У розділі ХІХ Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, також передбачалася посада рентгенолаборанта, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюрографічних кабінетах.

Водночас у розділі ХІХ Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, відсутня згадка про посаду рентгенолаборанта, але зазначено, що право на пільгову пенсію мають:

1. Лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок);

2. Молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Суд звертає увагу на те, що у Списку № 1 передбачено загальну категорію посад працівників, яка характеризується освітньо-кваліфікаційними вимогами: молодші спеціалісти з медичною освітою.

Відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою" від 23.11.2007 № 742 посада "рентгенолаборант" віднесена до молодших спеціалістів з медичною освітою.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерств праці, юстиції і соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників і службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Судом встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 є належні записи (відомості) про роботу на посаді рентгенолаборанта.

Запис у трудовій книжці позивачки зроблений відповідно до вимог Національного класифікатора України ДК 003:2010 "Класифікатор професій, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327, де назва професії зазначена як "рентгенолаборант", код 3229 ? Інші асистенти професіоналів в галузі сучасної медицини (крім медичних сестер).

Крім того судом встановлено, що позивачка працювала на посаді рентгенолаборанта з 01.03.2011 по 05.09.2016, що підтверджується копією довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за результатами атестації робочих місць за умовами праці за № 194 від 17.10.2022, з якої вбачається, що ОСОБА_1 працювалана умовах неповного робочого часу, а саме 22,5 год на тиждень за посадою рентгенлаборант.

Також, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за № 207 від 09.11.2022, позивачка з 01.03.2011 по 05.09.2016 працювалана умовах повного робочого часу за посадою рентгенлаборант.

У зв`язку з неузгодженістю відомостей, що містяться у поданих документах щодо характеру зайнятості позивачки на посаді рентгенолаборанта, пенсійним органом було проведено зустрічну перевірку для з`ясування фактичних умов її праці у спірний період.

За результатами відповідної перевірки складено акт, згідно з яким при звірці з табелями обліку робочого часу встановлено, що у період з 01.03.2011 по 05.09.2016 позивачка працювала на умовах неповного робочого часу, а саме 22,5 години на тиждень (0,75 ставки). Крім того, відповідно до наказу № 80 від 11.11.2012 позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 11.11.2012 по 10.08.2016, що також підтверджується матеріалами перевірки та документами підприємства.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що пенсійний орган, посилаючись на те, що у період з 01.03.2011 по 05.09.2016 позивачка працювала 22,5 години на тиждень (0,75 ставки), дійшов правильного висновку про відсутність зайнятості повний робочий день у розумінні пункту 2 Порядку № 383.

Водночас суд бере до уваги, що під "повним робочим днем" Порядок № 383 розуміє виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних та інших робіт, пов`язаних з виконанням трудових обов`язків.

Отже, правило "80%" обчислюється не від умовної 40-годинної норми, а від фактичної норми робочого часу, встановленої у конкретному закладі (для відповідної посади/професії) у спірний період.

За таких обставин сам по собі показник "22,5 години на тиждень" не дає можливості однозначно констатувати, що позивачка була зайнята менш як 80% робочого часу, доки не встановлено, яка саме тижнева (денна) норма робочого часу діяла у відповідному закладі для рентгенолаборантів (з урахуванням можливого встановлення скороченої тривалості робочого тижня/робочого дня для робіт зі шкідливими умовами праці).

Матеріали справи не містять належних даних про дослідження пенсійним органом: графіків роботи, правил внутрішнього трудового розпорядку, наказів роботодавця щодо встановлення тривалості робочого часу, штатного розпису/тарифікації, колективного договору чи інших документів, які б дозволяли визначити норму робочого часу для цієї посади у спірний період і, відповідно, коректно обчислити відсоток фактичної зайнятості позивачки.

За таких умов висновок пенсійного органу про невідповідність зайнятості позивачки критерію "повного робочого дня" є передчасним та не підтвердженим належним дослідженням усіх юридично значущих обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення питання про зарахування спірного періоду до пільгового стажу.

Водночас суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та самостійно робити висновки з питань, які не були предметом його розгляду, і, тим паче, ухвалювати з цих питань рішення.

Як зазначено у пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (параграф 25).

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 023830020848 від 11.07.2025 підлягає скасуванню як таке, що прийняте без повного з`ясування обставин, які мають значення для його прийняття.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивачки передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернулася позивачка, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, у зв`язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Щодо визначення відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про повторний розгляд заяви позивачки, то суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі ? Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі ? орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, питання про призначення пенсії, в тому числі за наслідками судового розгляду справи, має вирішувати пенсійний орган, який за принципом екстериторіальності розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.

Тому питання про призначення позивачці відповідного виду пенсії має вирішувати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській, як суб`єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивачки.

Вказаний спосіб захисту відповідає правовій позиції КАС ВС, наведеній у постанові від 19.05.2025 у справі № 240/505/24.

Враховуючи вищевикладене, з метою поновлення порушених прав позивачки, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що при зверненні до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у розмірі 3000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.08.2025.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено на рівні 3028 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн (за кожну немайнову вимогу).

Позивачкою фактично заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме про визнання протиправним та скасування рішення № 023830020848 від 11.07.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії є похідною від основної вимоги про скасування оскаржуваного рішення, а тому судовим збором не оплачується.

Тобто належна до сплати сума судового збору за подання відповідної позовної заяви до суду становить 1211,20 грн. Відтак позивачка переплатила судовий збір у розмірі 1788,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати позивачки на сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 1211,20 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Водночас суд вважає, що позивачка має право на відшкодування всієї суми судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, тоді як прийняття судом рішення про часткове задоволення позову пов`язується виключно зі способом захисту порушених прав позивачки.

Крім того, у даному випадку розмір компенсації судових витрат необхідно визначати виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог немайнового характеру. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20.

Щодо переплаченої суми судового збору, то суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 цього ж Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про повернення судового збору є відповідне клопотання сторони і суд не уповноважений з власної ініціативи ухвалювати рішення про повернення надміру сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 023830020848 від 11.07.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Савчук Микола Васильович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: вул. Пирогова, 76в/79, м. Вінниця, 21037);

3) відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094);

4) відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).

Повне судове рішення складено 10.02.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович