Рішення № 133974469, 11.02.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 684/640/25

Провадження № 2/684/76/2026

11 лютого 2026 року селище Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участі секретаря судового засідання Кушнір Я.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Стара Синява Хмельницького району Хмельницької області в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 16.03.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» і ОСОБА_1 укладено договір № 672270 про надання споживчого кредиту по продукту «Newshort» шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача A878. ТОВ «Селфі Кредит» виконало своє зобов`язання за договором та видало ОСОБА_1 кошти в сумі 1400 гривень шляхом перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язалася повертати кредит в строк передбачений договором протягом 266 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 19 днів, стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.

01.02.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу№01022024-1 відповідно до умов якого ТОВ «Селфі кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

05.12.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено ОСОБА_1 письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак борг не погашено.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 11317 гривень 60 копійок, з яких: заборгованість за основною сумою позики 1400 гривень; заборгованість за процентами 9917 гривень 60 копійок.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

23.12.2025 ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

23.12.2025 ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області витребувано докази.

У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо розгляду справи в порядку заочного розгляду справи. Клопотання такого ж змісту надійшло до суду 30.01.2026.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, електронною поштою понадала до суду документи, що підтверджують її перебування на військовій службі за призовом у військовій частині НОМЕР_2 , які просила додати до справи, зокрема: довідку від 31.12.2025; довідку від 05.01.2026 року №1695; довідку від 05.01.2026 року №1687; витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.09.224 №371; посвідчення НОМЕР_3 від 03.12.2024; військовий квиток серія НОМЕР_4 виданий 05.08.2024. Відзиву не подавала. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавала, тому справа розглянута у її відсутність.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Суд установив.

По договору № 672270 від 16.032023.

16.03.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» і ОСОБА_1 укладено договір № 672270 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача.

Згідно умов Кредитного договору:

Сума кредиту (загальний розмір) складає 1400 гривень. Строк кредиту 266 днів. Періодичність зі сплати процентів кожні 19 днів. (п.1.3, п.1.4 договору).

Стандартна процентна ставка становить 2,2% за кожен день користування (п. 1.5.1 кредитного договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів, детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказується в п.5 Паспорту кредиту.

ТОВ «Селфі кредит» надало у користування кредитні кошти, що підтверджується листом від 20.10.2025 №20251020-4593 ТОВ «ПЕЙТЕК» про проведення платежу від 16.03.2023 в сумі 1400 гривень на платіжну картку НОМЕР_1 .

01.02.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу№01022024-1 відповідно до умов якого ТОВ «Селфі кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до боржників за кредитними договорами. Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 за № 11433 значиться ОСОБА_1 , із заборгованістю 11317 гривень 60 копійок, з яких: заборгованість за основною сумою позики 1400 гривень; заборгованість за відсотками на дату відступлення вимоги 9917 гривень 60 копійок.

Згідно розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за договором № 672270 від 16.03.2023 станом на 01.02.2024 становить 11317 гривень 60 копійок, з яких: заборгованість за основною сумою позики 1400 гривень; заборгованість за процентами 9917 гривень 60 копійок.

Вказані обставини підтверджуються наступними письмовими доказами: договором № 672270 про надання споживчого кредиту по продукту «Newshort»; додатком №1 до договору (графік платежів); паспортом споживчого кредиту; довідкою про ідентифікацію підпису позичальника; договором факторингу№01022024-1 від 01.02.2024; розрахунком заборгованості.

З витребуваної у АТ «Універсалбанк» інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та 16.03.2023 на дану картку було зарахування коштів в сумі 1400 гривень.

05.12.2025 позивач направив на адресу відповідача вимогу за № 23368324 про погашення заборгованості. Однак, відповідач погашення заборгованості не здійснила.

Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати такі норми права.

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за своїм правовим статусом відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договори відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Таким чином, оскільки на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.

Щодо розміру заборгованості.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» №1275-VII від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Тобто, в редакції ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинній на момент укладення кредитного договору із ОСОБА_1 , було передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Останніми змінами, які набрали чинності 19.08.2022, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме посвідчення НОМЕР_3 видане управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_5 від 03.12.2024 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

05.08.2024 ОСОБА_1 отримала військовий квиток, відповідно до даних якого вона є військовослужбовцем ЗСУ з 15.07.2024.

Згідно довідки від 31.12.2025 сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 з 25.09.2024.

Отже, ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору (16.03.2023) та його дії (нарахування відсотків по 01.02.2024) не була військовослужбовцем, а тому на правовідносини не поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідаем не спростовано розмір визначеної позивачем заборгованості.

Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсізі.

Висновки суду.

На день звернення позивача до суду зобов`язання за договором № 672270 від 16.03.2023 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідач не виконала.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Статтею133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати позивача по слаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок, згідно платіжної інструкції №37186 від 05.12.2025.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», укладено договір №0107 про надання правової допомоги.

У акті №1361 від 08.12.2025 про надання послуг (правової (правничої) допомоги), визначено суму наданих послуг відповідно до договору яка становить 8000 гривень.

Відповідно до деталізованого опису послуг від 08.12.2025, наведено перелік наданих адвокатських послуг: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції клієнта у справі 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв., всього 6 год. 30 хв.

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, справа є типовою та не потребує великих затрат часу на складання позовної заяви та вивчення справи, позовна заява не є складною. Так само не потребує значного часу написання клопотання про витребування доказів у типовій справі. Пакет документів (додатки), що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним у такій категорії справ, та не потребує значного часу та великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Поняття "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично друге поняття відповідає викладеному в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висновку про те, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 у справі № 754/8750/19).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

З урахуванням викладеного та часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що обґрунтованим є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень, які підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором №672270 від 16.03.2023 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» 11317 гривень 60 копійок, 2422 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат по слаті судового збору та 2000 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а всього 15740 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 11 лютого 2026 року.

Суддя Роман ВОЛОШИН