Рішення № 133972308, 10.02.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/7728/25

Провадження №2/333/512/26

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

10 лютого 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Варнавської Л.О.

за участю секретаря судового засідання Бабак З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Сенс Банк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача Цимбал В.І. звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 09.08.2017 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» (нині АТ «Сенс Банк») угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 200 000 грн. Відповідач належним чином не виконував зобов`язання за договором, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 121 495,12 грн., з яких 86 861,05 грн., прострочене тіло кредиту, 34 634,07 грн., відсотки за користування кредитом. Позивач зазначає, що банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти, проте вимоги про погашення боргу залишилися без відповіді. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та витрати на правничу допомогу 10 137,37 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25.08.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в прохальній частині позовної заяви, просив суд про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Судом установлено, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ЦПК України.

Судові повістки направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованою кореспонденцією, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, згідно з якою направлення судової кореспонденції на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання поштового відправлення перебуває поза межами контролю відправника (постанова Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та інші).

У випадках, коли поштове повідомлення повертається з відповідною відміткою або вручення є неможливим з причин, що не залежать від суду, особа вважається повідомленою у день проставлення такої відмітки (пункти 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України; правові позиції Великої Палати Верховного Суду).

Крім того, за наявності обставин, що унеможливлюють поштове повідомлення (зокрема, припинення роботи поштового зв`язку внаслідок воєнних дій), суд вжив альтернативних передбачених законом заходів повідомлення, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України», що є належним способом повідомлення відповідно до процесуального закону.

Відповідач, будучи обізнаним про наявність судового провадження, не подав відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, не повідомив суд про причини неявки та не заявив клопотань про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо належного повідомлення відповідача, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення відповідно до статей 223, 247, 280282 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Такий підхід відповідає принципу юридичної визначеності та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 09.08.2017 року відповідач ОСОБА_1 , звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією укласти Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є складовою частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Вказана угода була укладена у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідачем було підписано та засвідчено ознайомлення з Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, яка підтверджує належність АТ «Альфа-Банк» до системи гарантування, граничний розмір відшкодування за вкладами у розмірі 200 000 гривень, а також інші умови гарантій, встановлені відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цей документ містить підпис відповідача, підтверджений згаданим одноразовим ідентифікатором.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, який містив усі ключові умови надання кредиту, а саме: тип кредиту кредитування рахунку; найменування продукту «Максимум-готівка»; мета кредиту особисті потреби; ліміт відновлювальної кредитної лінії 200 000 грн. (Двісті тисяч гривень); сума кредиту, що є доступною на момент укладення Угоди 20 000,00 грн.; процентна ставка 24% річних за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою; тип процентної ставки фіксована; тип картки MC DEBIT WORLD; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7% від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Усі вказані умови були погоджені сторонами, що підтверджується електронним підписом відповідача.

Факт укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії підтверджується Акцептом пропозиції, який підписано уповноваженою особою банку. Відповідно до змісту Акцепту, банком було погоджено видати відповідачеві кредитну картку. Умовами Угоди передбачено можливість зміни ліміту кредитної лінії, порядок її анулювання, а також умови активації картки, яка відбулася після першої транзакції або встановлення ПІН-коду.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість перед позивачем у загальній сумі 121 495,12 грн., з яких 86 861,05 грн., прострочене тіло кредиту, 34 634,07 грн., відсотки за користування кредитом.

Вказані дані підтверджуються наданим позивачем розрахунком заборгованості та виписками з банківського рахунку відповідача, які, відповідно до положень бухгалтерського обліку та практики Верховного Суду, є належними доказами здійснення операцій.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч.1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими Відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка становить 121 495,12 грн., з яких 86 861,05 грн., прострочене тіло кредиту, 34 634,07 грн., відсотки за користування кредитом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Також, ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що суд задовольняє позов в повному обсязі.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

У позовній заяві представник позивача просив також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 137,37 грн.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги за №1006 від 28.01.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 10 137,37, 00 грн.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення частково тотожних за змістом документів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн., які є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Суд зазначає, що під час розгляду справи права відповідача порушені не були, а провадження здійснювалося з дотриманням принципів змагальності сторін та рівності учасників процесу, передбачених статтями 12, 13 ЦПК України.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження, дату, час і місце судових засідань у порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Судом вжито всіх передбачених законом заходів для забезпечення його участі у справі та реалізації права на захист.

Водночас відповідач не подав відзиву на позов, не надав доказів на спростування вимог, не повідомив суд про причини неявки та не заявив клопотань. Така процесуальна поведінка є реалізацією його права, але не свідчить про порушення з боку суду.

Справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог та на підставі поданих доказів. Позивач довів обставини, на які посилався, тоді як відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався. Отже, заочне рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального закону та без порушення прав відповідача.

Керуючись ст.ст.3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Сенс Банк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» ЄДРПОУ-23494714, заборгованість за кредитним договором від 09.08.2017 року у розмірі 121 495 (сто двадцять одну тисячу чотириста дев`яносто п`ять) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» ЄДРПОУ-23494714, судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та витрат на професійну правничу допомогу 7000 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Л.О. Варнавська