Ухвала суду № 133970924, 10.02.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

10.02.2026м. ДніпроСправа № 904/28/26

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТРАФОРА ДНІПРО» (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), буд. 37, ідентифікаційний код 44349428)

до В-1 Фізичної особи - підприємця Юрченко Григорія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

В-2 Фізичної особи - підприємця Хрипта Володимира Івановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цифротех"

про стягнення 202 630 євро

Представники:

від позивача: Іванчик П.В.

від відповідача 1: не з`явився.

від відповідача 2: Зінченко Г.В.

від третьої особи: Нестеров Є.М.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтрафора Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, згідно якого просить стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця Юрченко Григорія Анатолійовича та фізичної особи - підприємця Хрипта Володимира Івановича суми збитків у розмірі 202 630 євро у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, що буде діяти на день фактичного виконання судового рішення (день здійснення платежу). Судові витрати просить покласти на відповідачів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтрафора Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову, згідно якої просить до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТРАФОРА ДНІПРО" до фізичної особи-підприємця Юрченко Григорія Анатолійовича та фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича про стягнення збитків, у межах ціни позову 10 040 296,24 грн., вжити заходів забезпечення позову та заборонити ЮРЧЕНКО ГРИГОРІЮ АНАТОЛІЙОВИЧУ, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню наступного нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер 1221455400:02:008:1224; земельної ділянки кадастровий номер 1221455400:02:008:1225; будинку АДРЕСА_3 ; будинку АДРЕСА_3 . Просить до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТРАФОРА ДНІПРО" до фізичної особи-підприємця Юрченко Григорія Анатолійовича та фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича про стягнення збитків, у межах ціни позову 10 040 296,24 грн., вжити заходів забезпечення позову та заборонити ХРИПТІ ВОЛОДИМИРУ ІВАНОВИЧУ, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню наступного нерухомого майна: квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_5 ; квартира 47, що знаходиться в будинку АДРЕСА_6 ; квартири 27, що знаходиться в будинку 80, корпус 1 по вулиці Легоцького Тиводара, у м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область.

У судовому засіданні позивач та третя особа наполягали на задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідач 2 заперечував щодо задоволення заяви про забезпечення позову.

У поданій до господарського суду заяві позивач зазначає, що заходи забезпечення позову спрямовані на гарантування можливості виконання майбутнього судового рішення та збереження майна, з якого може бути стягнуто суму на користь Позивача. Відповідачі, як фізичні особи-підприємці, здійснюють господарську діяльність на власний ризик та мають право вільно розпоряджатися належними їм активами, у тому числі рухомим і нерухомим майном, грошовими коштами на рахунках, а також іншими майновими правами. Така свобода розпорядження активами прямо передбачена чинним законодавством, зокрема ст. 320 Цивільного кодексу України, яка закріплює право власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Існує реальна та обґрунтована загроза відчуження майна Відповідачами, що може утруднити або навіть зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову. Така загроза підтверджується обставинами, а саме відповідачі не надали жодної відповіді на претензію Позивача щодо добровільного відшкодування шкоди, що свідчить про їхню недобросовісну поведінку та ухилення від виконання зобов`язань. Відповідачі як ФОП не обмежені у праві відчужувати належне їм майно, укладати договори купівлі-продажу, дарування, застави, а також знімати кошти з банківських рахунків без будь-яких погоджень чи попереджень. Тому Відповідачі мають з можливість оперативного відчуження майна та виведення коштів. Значний розмір заявленої шкоди - 202 630 євро, що станом на 02.01.2026 р. за офіційним курсом Національного Банку України (49,5499 грн. за 1 євро) становить еквівалент 10 040 296,24 грн. У зв`язку зі цим, існує реальний високий ризик того, що у разі відсутності заходів забезпечення позову активи Відповідачів можуть бути відчужені або виведені, що унеможливить реальне виконання рішення суду. В свою чергу, втрата вантажу на таку суму має істотний негативний вплив на фінансовий стан Позивача, який, відповідно до договору, несе повну матеріальну відповідальність перед Замовником (ТОВ "ЦИФРОТЕХ"). Заборона відчуження майна є запобіжним (превентивним) заходом, який не позбавляє власника права використовувати таке майно у господарській діяльності. Це дозволяє зберегти економічну функціональність майна для підприємницької діяльності Відповідача, водночас унеможливлюючи його відчуження третім особам та забезпечуючи можливість належного виконання майбутнього судового рішення. Таким чином, заборона відчуження є менш обтяжливим заходом, ніж арешт, але достатнім для захисту прав Позивача. Заяявлені заходи - заборона відчуження нерухомості - є співмірними із сумою позову, не виходять за межі необхідного для забезпечення виконання рішення та не порушують балансу інтересів сторін. Вони мають тимчасовий характер і спрямовані виключно на збереження майнового стану відповідачів до вирішення спору по суті. Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові КГС ВС від 08.11.2023 у справі 916/2646/23 умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22. Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22. Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22. Верховний Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід"ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продай проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Позивач зазначає, що саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх учасників спору. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача в разі встановлення неправомірних дій відповідача. Така позиція узгоджується з постановою КГС ВС від 03.03.2023 у справі №905/448/22. Касаційним судом вказано, що гарантії права на справедливий суд поширюються не лише під час судового розгляду справи, а також й під виконання ухваленого судового рішення, тому відповідно під час розгляду заяви про забезпечення позову, суду слід враховувати, що застосування заходів забезпечення позову забезпечить його виконання у разі задоволення позову, а у разі, якщо такі заходи не будуть застосовані судом, його виконання може ускладнитися/виконання стане неможливим (висновки постанови ВП ВС від 15.09.2020 р. по справі № 753/22860/17). В постанові КГС ВС від 06.10.2022 (справа за № 905/446/22) містяться висновки, що при поданні до суду позову про стягнення заборгованості на боржника (відповідача) покладається обов`язок доводити чи спростовувати недоцільність/не співмірність заходів про застосування яких кредитор (позивач) просить у суду. КГС ВС в постанові від 11.12.2023 р. по справі за № 904/1934/23 акцентовано увагу, що використання під час розгляду заяви про забезпечення позову терміну "боржник" по відношенню до відповідача не вказує на упереджене ставлення до нього чи передчасність встановлення судом обставин щодо наявності заборгованості до моменту розгляду справи (спору) по суті, оскільки такий термін, зокрема міститься в нормами Цивільного кодексу України як визначення сторін в зобов`язанні (боржник та кредитор).

Позивач зазначає, що з урахуванням висновків ВС, можна стверджувати, що звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову при поданні позову про стягнення коштів у судовому порядку є однозначно виправданим засобом, що забезпечує виконання судового рішення, яке набрало чинності, водночас варто зосереджуватися на обґрунтуванні необхідності застосування відповідних заходів та їх співмірності із сумою заборгованості, що підлягатиме стягненню. Забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна Відповідачів є правомірним, необхідним і пропорційним заходом захисту інтересів Позивача. Такий підхід гарантує можливість виконання майнових вимог у разі позитивного рішення суду, а також забезпечує баланс інтересів сторін: права Позивача на ефективний судовий захист та права Відповідачів на здійснення підприємницької діяльності, а також запобігає можливим зловживанням правом і забезпечує реальне виконання рішення. Відповідач 1 - ОСОБА_1 та Відповідач 2 - ОСОБА_2 , є солідарними відповідачами (боржниками). Характер завданої шкоди є неподільним, оскільки неможливо розділити сам факт втрати між: ними так, щоб кожен відшкодовував окрему "частину" шкоди. Наявність причинного зв`язку між: діями обох Відповідачів та настанням шкоди підтверджує їх спільну відповідальність. Фактично неможливо розділити суму позову порівну або у певному відсотковому співвідношенні між: Відповідачами, адже кожен із них відповідає за завдану шкоду у повному обсязі. Саме тому застосування заходів забезпечення позову щодо майна кожного Відповідача окремо є єдиним належним способом гарантувати виконання майбутнього рішення суду. Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Частиною 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Кожен із Відповідачів несе відповідальність за відшкодування шкоди у межах усієї суми позовних вимог, а не лише її частини. Забезпечення позову шляхом накладення заборони на майно кожного Відповідача окремо в межах суми майбутніх позовних вимог є необхідним та виправданим заходом. Це гарантує реальне та повне відшкодування шкоди Позивачу, відповідає принципам справедливості, правової визначеності та забезпечує ефективний захист порушених прав. Заборона на нерухоме майно, вказане заявником -квартири, будинки та земельні ділянки, не спричинить перешкод у господарській діяльності відповідачів, що цілком відповідає вказаним вимогами правовим позиціям Верховного Суду.

У заяві позивач звертав увагу суду, що термін поставки вантажу відповідно до товаросупровідних документів сплинув 03 грудня 2025 року, а вантаж:, вартість якого становить 202 630 євро до теперішнього дня не поставлений ФОП Хриптою В.І. в пункт призначення. З моменту викрадення вантажу з боку жодного Відповідача (ані ФОП Хрипти В.І., ані ФОП Юрченко Г.А) не здійснено жодної дії, направленої на його повернення, на збереження майна. ФОП Хрипта В.І. та ФОП Юрченко Г.А. отримали письмову вимогу від Позивача, проте жодних дій, направлених на врегулювання спору з боку Відповідачів не здійснено. З огляду на викладені правові позиції Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, заявлені заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна Відповідачів солідарно у межах заявленої ціни позову є належним та виправданим способом забезпечення виконання судового рішення, а наявність припущення щодо можливого утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому становить достатню підставу для застосування такого заходу.

У відповідності до ст. 136 ГПК України, Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 2 статті 321 ЦК України, особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав учасників справи, що відповідає правовій природі забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Під час розгляду заяви встановлено, що станом на 10.02.2025р. нерухоме майно, а саме земельна ділянка (кадастровий номер 1221455400:02:008:1224); земельна ділянка (кадастровий номер 1221455400:02:008:1225); будинок АДРЕСА_3 ; будинок АДРЕСА_3 не належить ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача у зазначеній частині.

Дослідивши наявні у справі докази Господарський суд погоджується з доводами позивача та вважає, що решта заявлених позивачем заходів забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам.

Керуючись приписами ст.ст. 74, 76, 80, 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтрафора Дніпро" про забезпечення позову задовольнити частково.

До набрання законної сили рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТРАФОРА ДНІПРО" до фізичної особи-підприємця Юрченко Григорія Анатолійовича та фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича про стягнення збитків, у межах ціни позову 10040296 грн. 24 коп., вжити заходів забезпечення позову та заборонити ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню наступного нерухомого майна:

квартира АДРЕСА_4 ;

квартира АДРЕСА_5 ;

квартира АДРЕСА_7 ;

квартири 27, що знаходиться в будинку АДРЕСА_8 .

В решті вимог заяви відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТРАФОРА ДНІПРО» (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), буд. 37, ідентифікаційний код 44349428)

Боржник: Фізична особа - підприємець Хрипта Володимир Іванович ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття 10.02.26 року.

Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання - до 11.02.2029 року.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання на всій території України.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 10.02.2026р.

Суддя Г.В. Манько