Рішення № 133970364, 10.02.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/2459/25

Номер провадження № 2/0186/420/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2025 року в провадження головуючого - судді Шахтарського міського суду Дніпропетровської області - Янжули С.А., надійшла позовна заява АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

17 січня 2022 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-taumovi та є публічно доступною).

Банк прийняв пропозицію відповідача.

Відповідач також підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, направленого йому 17 січня 2022 року на номер телефону НОМЕР_1 .

Таким чином, 12 серпня 2022 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", із наступними основними умовами: тип кредиту - споживчий кредит, мета кредиту - споживчі цілі, а саме: придбання електронних грошей з метою подальшого здійснення купівлі товару/послуги - Ноутбук Lenovo IdeaPad 3 15IIL05 (81WE012VRA) Platinum Grey Суперціна, спосіб надання кредиту - відповідно до наведених умов та положень, сума кредиту - 16 999 гривень, процентна ставка - 0,01%, строк кредиту - 24 місяці, порядок повернення кредиту - до 17 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1 253,74 гривень, загальна кількість платежів - 24. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно №407018176.

Банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши в розпорядження відповідача кредитні кошти.

Проте, позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.

Загальна заборгованість згідно з угодою №407018176 від 17 січня 2022 року становить 33 832,05 гривень, з яких: за кредитом -16 999 гривень, по відсотках - 3,95 гривень, по комісії - 16 829,10 гривень.

Просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 33 832,05 гривень, судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правову допомогу 3 255,82 гривень.

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року у справі відкрито провадження.

Представник позивача АТ "Сенс Банк" у судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило, відзив на позовну заяву не подав. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

17 січня 2022 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-taumovi та є публічно доступною).

Банк прийняв пропозицію відповідача.

Відповідач також підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, направленого йому 17 січня 2022 року на номер телефону НОМЕР_1 .

Таким чином, 12 серпня 2022 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", із наступними основними умовами: тип кредиту - споживчий кредит, мета кредиту - споживчі цілі, а саме: придбання електронних грошей з метою подальшого здійснення купівлі товару/послуги - Ноутбук Lenovo IdeaPad 3 15IIL05 (81WE012VRA) Platinum Grey Суперціна, спосіб надання кредиту - відповідно до наведених умов та положень, сума кредиту - 16 999 гривень, процентна ставка - 0,01%, строк кредиту - 24 місяці, порядок повернення кредиту - до 17 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1 253,74 гривень, загальна кількість платежів - 24. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно №407018176.

Банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши в розпорядження відповідача кредитні кошти.

Проте, позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.

Загальна заборгованість згідно з угодою №407018176 від 17 січня 2022 року становить 33 832,05 гривень, з яких: за кредитом -16 999 гривень, по відсотках - 3,95 гривень, по комісії - 16 829,10 гривень.

Суд зауважує, що зважаючи на вимоги статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаними договорами, а тому суд не має підстав піддавати їх сумніву.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентах в розмірі 17 002,95 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доказів повернення відповідачем позивачу кредитних коштів за договором матеріали справи не містять.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 16 829,10 гривень, суд приходить до наступного.

Так, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.202 у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

Умовами укладених між сторонами договорів встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними.

За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за комісією в сумі 16 829,10 гривень, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1.ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, позовні вимоги задоволені частково, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень (задоволено позовні вимоги на 50%).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 255,82 гривень.

Так, судом установлено, що позивачем АТ "Сенс Банк" 28 січня 2025 року укладено договір про надання правничої допомоги №1006 з адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», згідно якого замовник замовляє, а виконавець зобов`язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фізичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод.

П.3.1 вказаного договору передбачено, що за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду у наступному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375 гривень, за отримання рішення суду 225 гривень, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, як це закріплено положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не виконав обов`язку доведення неспівмірності витрат.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України визначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.

Судом установлено, що представником позивача не надано до суду належних доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити позивач у заявленому розмірі, зокрема, доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акту виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. До позову додано лише копію договору про правову допомогу, який не містить навіть прізвище боржника, послуги про стягнення боргу з якого надавалися виконавцем робіт, не міститься детального опису наданих робіт, акту виконаних робіт тощо.

З огляду на це, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.264,265,268 ЦПК України, -суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором №407018176 від 17 січня 2022 року, в розмірі 17 002 (сімнадцяти тисяч двох) гривень 95 копійок, з яких: 16 999 гривень - заборгованість по тілу кредиту та 3,95 гривень - заборгованість по відсотках.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" судовий збір в розмірі 1 211 (однієї тисячі двохста одинадцяти) гривень 20 копійок, а решту судових витрат залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СЕНС БАНК", код ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул.Велика Васильківська, буд.100, м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 10 лютого 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.