Рішення № 133958337, 10.02.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/6956/25

провадження у справі №2/0285/342/26

10 лютого 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

19.12.2025 АТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 69 201 грн. 39 коп та судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що 18.01.2019 між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001228349801, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитний ліміт в розмірі 3 000 грн, який згодом було збільшено до 43 653 грн. зі сплатою 47,88% річних. Строк кредитування 12 місяців, зі спливом якого строк дії договору продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-кого із сторін. Кредитодавець виконав умови договору, надавши кредитні кошти в порядку та згідно умов договору. Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 69 201 грн. 39 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 43 438, 60 грн; проценти за користування кредитом в розмірі 25 762, 79 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Доводи сторін у справі

Позивач просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду була повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов та клопотань про розгляд справи за його відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавав.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 18.01.2019 між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001228349801 у формі заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідач отримав отримав кредитний ліміт в розмірі 3 000 грн, який згодом було збільшено до 43 653 грн. зі стандартною процентною ставкою, відсотків річних 47,88%. Строк кредитування 12 місяців, зі спливом якого строк дії договору продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-кого із сторін. (а.с. 8).

Цього ж дня АТ «Перший український міжнародний банк» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 3 000 грн, який згодом було збільшено до 43 653 грн, що підтверджується квитанцією та випискою про рух коштів (а.с. 9, 12). При цьому, відповідно до Постанови Верховного Суду від 21.05.2021 № 554/4300/16-ц виписка про рух коштів є належним доказом отримання кредитних коштів.

Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 69 201 грн. 39 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 43 438, 60 грн; проценти за користування кредитом в розмірі 25 762, 79 грн, які позивач просить стягнути з відповідача (а.с. 9-11).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем на підтвердження погодження сторонами істотних умов кредитного договору, укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, надано належні, допустимі та достатні докази.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 № 444/9519/12, Постанова ВС від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц).

У кредитному договорі, укладеному у формі Заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, не передбачено розміру процентів за користування кредитом та строк повернення кредитних коштів.

Одночасно, у цій Заяві зазначено, що строк дії кредитного договору, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюється відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування, в залежності від типу кредитної картки (а.с. 8).

Разом з цим, відповідно до пунктів 3, 4 паспорту споживчого кредиту, підписаного сторонами, строк кредитування становить 12 місяців, зі спливом якого строк дії договору продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-кого із сторін. Проценти за користування кредитом становлять 47,88% річних (а.с. 8 зворот).

Оскільки кредитний договір укладено 18.01.2019, а доказів, що позичальник заперечував щодо продовження строку дії договору, матеріали справи не містять, тому суд приходить до висновку, що кредитний договір неодноразово пролонгувався у 2021, 2022, 2023 роках

Однак, 23.12.2023 набрав чинності Закон України № 3498-IX від 22.11.2023, яким доповнено абзацом другим частину сьому статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», наступного змісту: У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Отже, оскільки матеріали справи не містять належних доказів укладення сторонами у справі додаткового договору про продовження строку користування кредитом, то суд приходить до висновку, що кредитний договір від 18.01.2019, до внесення вищевказаних змін до Закону України «Про кредитне споживання» неодноразово продовжувався у такі періоди з 18.01.2020 до 18.01.2021, з 18.01.2022 до 18.01.2023 й після набрання чинності 23.12.2023 Закону України № 3498-IX, яким доповнено абзацом 2 положення ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», строк кредитного договору пролонгований не був.

Таким чином, строк дії користування кредитом закінчився 18.01.2023, а тому проценти за користування кредитом, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, підлягають нарахуванню у межах строку кредитування, саме з дня укладення договору 18.01.2019 і до закінчення строку дії договору 18.01.2023.

Так, згідно розрахунку заборгованості позивача за період з 30.06.2019 до 30.01.2023 (дата 18.01.2023 у розрахунку відсутня) позичальнику нараховані проценти за користування кредитом в загальному розмірі 41 205 грн 23 коп., при цьому позичальником сплачено проценти за користування кредитом у вказаний період в загальній сумі 37 978 грн 56 коп. (а.с. 9 зворот).

Відтак, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом в розмірі

3 226 грн 67 коп. (41 205 грн 23 коп. - 37 978 грн 56 коп.).

У решті позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку із необґрунтованістю.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково підтверджуються, належними, допустимими і достатніми доказами, є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором в сумі 46 665 грн 27 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 43 438 грн 60 коп; проценти за користування кредитом в розмірі 3 226 грн 67 коп., а також судовий збір в розмірі 1 633 грн 52 коп.

У решті позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 10.02.2026.

Суддя Т.Б. Сташків