Рішення № 13395673, 28.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.12.2010 Справа № 11/79

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, смт.Батьово Берегівського району

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Закарпатської філії, м.Ужгород

про звільнення невиробничих приміщень, стягнення орендної плати та заподіяних збитків у сумі 174861,08грн.

Головуючий суддя - Якимчук Л.М.

Представники:

від позивача - не з"явився.

від відповідача - Маркусь М.І. - представник, довіреність від 16.11.2010.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся з позовом до суду про зобов"язання відповідача звільнити приміщення площею 70,70 кв.м. на першому поверсі нежитлової будівлі у м.Берегові по вул.Б.Хмельницького,17, а також стягнення з останього орендної плати та заподіяних збитків у сумі 149764,51грн. (з урахуванням уточнення до позовної заяви від 18.11.2010).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнав, посилаючись на те, що строк дії договору закінчився з 01.07.2010, що зафіксовано у додатковій угоді від 01.07.2010 та зазначено, що сторони належним чином виконували умови договору, претензій одна до одної не мають.

З позивачем проведено розрахунки в повному обсязі відповідно до умов договору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Між фізичною особою ОСОБА_1 та Акціонерним банком „Брокбізнесбанк”, правонаступником якого є відповідач у справі Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк”, 21.09.2007 укладено Договір оренди частини будівлі №21-09, що посвідчений нотаріально у визначеному законодавством порядку, відповідно до умов якого позивачем було передано відповідачу в платне користування строком на пять років нежитлове приміщення загальною площею 70,70 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі під літ. „А” за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, вулиця Б.Хмельницького, буд.17. Згідно п.1.3 Договору позивач приймає в користування вказане нерухоме майно для здійснення банківської діяльності відділенням Закарпатської філії Акціонерного банку „Брокбізнесбанк”.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що нарахування орендної плати розпочинається з моменту отримання відповідного погодження Національного банку України на відкриття відділення Закарпатської філії Акціонерного банку „Брокбізнесбанк” та початку його роботи. Пунктом 4.2 договору визначено, що протягом перших трьох місяців орендна плата визначається в національній валюті України та становить еквівалент 12 доларам США за один квадратний метер орендованих приміщень, а після закінчення вказаного строку - 15 доларів США за один квадратний метер орендованих приміщень.

Предмет оренди передано позивачу в користувавння 01.12.2007 згідно акту прийому-передачі.

Двадцятого грудня 2007 року сторони підписали додаток №1 до договору оренди №21-09 та виклали його в новій редакції (Додаток №1 до договору, посвідчений нотаріально Берегівською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-4734), зазначивши, що орендодавцем нерухомого майна є фізична особа субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Десятого лютого 2009 року сторони договору підписали Додаток №3 до договору оренди №21-09, що був посвідчений нотаріально, яким п.4.3 договору викладено у новій редакції, зокрема: "Орендна плата після трьох місяців нараховується та сплачується в національній валюті, еквівалент 15,00 доларам США по курсу Національного банку України на момент оплати за один квадратний метер. З 01.01.2009 до 01.07.2009 орендна плата нараховується та сплачується в розмірі 74,00 грн. за один квадратний метер орендованих приміщень, а компенсаційні виплати не нараховуються та не сплачуються. Орендар сплачує орендну плату на підставі виставлених орендодавцем рахунків."

Сторони Додатком №4, посвідченим нотаріально у встановленому законодавством порядку, внесли зміни до договору оренди, припинивши дію договору оренди з 30.04.2009 за взаємною згодою сторін, а також визначили, що орендар повинен сплатити орендодавцю орендну плату з березня 2009 року по 30 квітня 2009 року у розмірі 5,00 грн.

Тридцятого квітня 2009 року відповідач повернув предмет оренди орендодавцю в якісному стані, придатному до експлуатації, що підтверджується актом прийому- передачі, підписаним сторонами.

Між сторонами у спорі тоді ж, 30.04.2009, було укладено Договір оренди частини нежитлового приміщення №01-04 в простій письмовій формі, за яким позивач передав в оренду відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 70,70 кв.м., яке було предметом договору оренди №21-09 від 21.09.2007. Строк оренди згідно п.3.1 вказаного договору становить 2 роки та 11 місяців. Пунктом 4.2 договору оренди №01-04 передбачено, що розмір орендної плати встановлюється додатковими угодами. Сплата орендарем компенсації за використані комунальні послуги договором оренди не передбачено, а пунктом 6.2 Договору передбачено, що орендар має право самостійно та від власного імені укладати договори на споживання комунальних послуг, які будуть ним споживатись при користуванні нерухомим майном.

Орендна плата відповідно до п.4.1 договору оренди №01-04 від 30.04.2009 підлягала сплаті помісячно.

Додатковою угодою від 31.07.2009, сторони доповнили Договір оренди №01-04 умовою про те, що за період з 01.05.2009 по 30.06.2009, орендна плата не сплачується, а орендна плата за липень місяць складає 1000 грн. та сплачується орендарем не пізніше 20.08.2009. Умови вказаної додаткової угоди щодо оплати орендної плати за липень місяць відповідачем виконано, а позивачем прийнято її виконання, що підтверджується рахунком №7 від 06.08.2009 за оренду приміщень за липень місяць 2009 року з розрахунку 14,15 грн. за м.кв. орендованих приміщень на загальну суму 1000,00 грн. та платіжним дорученням №1 від 20.08.2009, згідно якого відповідач сплатив на розрахунковий рахунок позивачки 1000,00 грн. Отже, факт виконання сторонами умови договору щодо розрахунків за оренду приміщень на підставі Договору оренди №01-04 від 30.04.2009 протягом квітня липня 2009 року є підтвердженим письмовими доказами.

Додатковою угодою від 21.05.2010 сторони доповнили договір оренди №01-04 від 30.04.2009 пунктом 4.4 наступного змісту : „В період з 01 серпня 2009 року по 31 травня 2010 року орендна плата не нараховується та не сплачується".

Сторони додатковою угодою до договору оренди №01-04, укладеною 01.07.2010 змінили строк дії договору оренди, визначивши, що такий закінчується 01.07.2010. Також сторони зафіксували, що договір оренди №01-04 від 30.04.2009 виконувався сторонами належним чином, будь-яких претензій, в тому числі щодо орендної плати та будь-яких інших грошових розрахунків, у сторін не має.

На момент розгляду справи судом орендоване приміщення повернуте орендодавцю, що підтверджується актами прийому-передачі від 01.07.2010 та 08.12.2010. Таке повернення відбулось в звязку з призупиненням діяльності Берегівського відділення Закарпатської філії АТ „Брокбізнесбанк” згідно наказу Правління АТ "Брокбізнесбанк” за №06-23 від 23.06.2010. Працівники відповідача, які працювали у вказаному відділенні були звільнені з 22 червня по 07 липня 2010 року. Факт використання приміщень відповідачем після 01.07.2010 позивачем не доведено.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за березень-квітень 2009 року на підставі Договору оренди № 21-09 від 21.09.2007 в розмірі 5 грн. грунтуються на невиконанні відповідачем своїх договірних зобовязань, з врахуванням змін внесених до договору оренди №21-09.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобовязань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідний обовязок відповідача був зафіксований і договорами оренди, укладеними між сторонами (п.4.2, п.6.1.2 договору оренди №21-09, п.6.1 договору оренди № 01-04).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст.762 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідач своє зобовязання щодо сплати орендної плати з березня по 30 квітня 2009 року не виконав, у звязку з чим за вказаний період утворилась заборгованість у сумі 5,00 грн. відповідно до умов п.2 додатку №4 до договору оренди частини будівлі №21-09 від 21.09.2007. Вказана сума підтверджується розрахунком, поданим позивачем, перевіреним судом, не спростованим відповідачем, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача плату за використану електроенергію та газ в розмірі 11012,11 грн., з яких 6800,91 грн. за спожитий відповідачем газ, а 4211,20 грн. за спожиту електроенергію. Згідно розрахунку позивача, ним обраховано такі витрати виходячи з загальних його витрат на оплату спожитого газу та електроенергії по обєкту нерухомості пропорційно до площі, яка була передана відповідачу згідно договорів.

Проте, порядок сплати компенсаційних виплат за використані комунальні послуги, повязані з використанням обєкта було унормовано тільки п.4.4 Договору оренди №21-09. Згідно Додатку № 4 до вказаного договору такі компенсаційні виплати не підлягають сплаті з 01.01.2009 по 01.07.2009. Договір оренди №01-04 умови про виплату компенсаційних виплат орендарем не містить.

В матеріалах справи відсутні протоколи погодження розміру компенсаційних виплат відповідно до п.4.4 Договору оренди №21-09. Позивач не виставляв відповідачу відповідні рахунки до оплати, як це передбачено умовами договору оренди, тому вказані вимоги не грунтуються на положеннях договору оренди №21-09. Також позивач не навів нормативного обгрунтування своїх вимог в цій частині.

Отже, в задоволенні зазначених вимог слід відмовити.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача заподіяних йому збитків (упущеної вигоди) через неотримання ним доходів, яких він міг би одержати за звичних обставин, у разі якщо б його право не було порушене, суд констатує наступне.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що йому заподіяні збитки в звязку з позадоговірним безоплатним володінням та використанням відповідачем спірного майна починаючи з травня 2009 року і поданий час. Позивач стверджує, що відповідач ухилився від укладання додатків до Договору оренди №01-04, а тому договір оренди є не укладеним через недосягнення між сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору. Розмір збитків вираховує як суму коштів, що сплачувалась орендарем на підставі раніше чинного договору оренди №21-09 з додатками до нього, який був припинений сторонами за їх взаємною згодою 30.04.2009, за користування вбудованими приміщеннями, в національній валюті в еквіваленті 13.6 доларів США.

Судом встановлено, що між сторонами 21.09.2007 був укладений договір оренди №21-09, який припинив свою дію 30.04.2009, та 30.04.2009 договір оренди №01-04, який був припинений 01.07.2010. Питання визначення ціни договору урегульовано договорами. Також сторонами укладались додаткові угоди, якими визначались умови оплати за користування орендованими приміщеннями, які виконувались сторонами. Вбудовані приміщення були передані відповідачу на підставі актів прийому передачі. Договори оренди були припинені за згодою сторін, а вбудовані приміщення повернуті позивачу.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини оренди, які врегульовуються нормами ст.ст. 283-291 Господарського кодексу України, нормами глави 58 Цивільного кодексу України та договорами оренди, укладеними між сторонами. Загальні умови виконання сторонами господарських зобовязань визначено нормами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України. Питання плати за користування майном визначено нормами ст.286 Господарського кодексу України та ст.762 Цивільного кодексу України.

Правовими підставами для задоволення вимоги в частині стягнення збитків позивачем обрано норми ст.22 Цивільного кодексу України, а також норму ст.1214 того ж кодексу. Інших правових підстав для стягнення упущеної вигоди позивач не наводить.

Оскільки між сторонами існували господарські майнові зобовязання і відповідач володів спірними приміщеннями на відповідній правовій підставі, то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норми ст.1214 Цивільного кодексу України, якими визначено питання відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, особою, яка набула таке майно без достатньої правової підстави.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, яка застосовується за наявності вини заподіювача шкоди і причинного звязку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду. Обовязок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Позивачем не доведено ні факт заподіяння йому збитків, ні розмір таких збитків, Не підтверджується матеріалами справи неправомірність дій відповідача, наявність вини відповідача та причинно наслідкового звязку між діями останнього та наслідками на які вказує позивач. Обрахування розміру збитків посиланням на розмір орендної плати, визначений сторонами спору згідно умов договору №21-09 від 21.09.2007, який був припинений сторонами 30.04.2009 є необгрунтованим, не підтверджує ні факту заподіяння позивачу збитків, ні розміру таких збитків. Позивачем не доведено факту укладення ним будь-яких інших договорів, у звязку з невиконанням яких він не отримав доходи. Не може слугувати доказом вказаних обставин і довідка видана Приватним підприємством „Фірма „Золота Нива” від 22.09.2010 №14. Інших доказів в підтвердження укладення договорів з третіми особами суду не надано.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобовязання. Доказів того, що позивачем могли бути реально отримані доходи, а в звязку з поведінкою відповідача позивач такі доходи не отримав, суду не подано, а отже, відсітні правові підстави для стягнення упущеної вигоди. Таким чином, з підстав обраних позивачем, позовні вимоги про стягнення збитків задоволення не підлягають.

Належить відмовити також в частині позовних вимог про звільнення відповідачем приміщень, у звязку з тим, що вбудовані приміщення були повернуті позивачу, що підтверджується актом прийому передачі від 01.07.2010.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.33,34,44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” (м.Київ, пр-т Перемоги, 41, код 19357489) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент номер НОМЕР_1) пять гривень заборгованості по орендній платі.

3.В іншій частині позову відмовити. Судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Л.М.Якимчук

Повний текст рішення, у відповідності до вимог ст.84 ГПК України, виготовлено та підписано 31.12.2010.