Рішення № 13395642, 24.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2010Справа №2-24/5069-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіной, 57В/2А; 95011, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Турецька, 12)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про розірвання договору оренди та стягнення 13 280,99 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача Безруков Д. В., представник, довіреність №64 від 20.12.2010 р.

Від відповідача ОСОБА_1., фізична особа-підприємець особисто, за паспортом НОМЕР_1 виданий 22.02.2000р.

Обставинисправи:

До Господарського суду АР Крим надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та стягнення 13 280,99 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються наступним: 18.02.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про оренду торгівельної площі розміром 20кв.м. у секції 02/49, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ДУ «Палас». Строк оренди встановлено 9 місяців, а саме до 31 грудня 2010р. 31.05.2010р. відповідач закрив магазин, проте обєкт оренди не повернув орендодавцю, акт прийому-передачі не підписував. Станом на теперішній час відповідач не вносив плату ані за оренду зазначеного приміщення, ані за комунальні послуги більш ніж 4 місяці.

Таким чином, за відповідачем склалась заборгованість у сумі 13143,79грн., у тому числі: з орендної плати за червень-жовтень (включно) 12403,07грн. та з комунальних послуг за квітень-травень (включно) 740,72грн.

01.12.2010 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Первісно заявлені вимоги позивача складали 12403,07грн. суми заборгованості по орендній платі (період нарахування вказаний: червень жовтень, включно), 740,72грн. сплата за комунальні послуги (період нарахування вказаний: квітень та травень) та штрафні санкцій у розмірі 137,20грн.(де періоди нарахування не вказані взагалі, проте вказана кількість прострочених діб 127). Таким чином, згідно первісним позовним вимогам, загальна сума боргу складає 13280,99грн. На відміну від позову, у заяві позивач визначив періоди нарахування сум заборгованості по сплаті орендної плати та самі суми, які встановили: 25.05.20101р. 30.11.2010р. = 2500грн.; 25.06.2010р. 30.11.2010р. = 2500грн.; 25.07.2010р. 30.11.2010р. = 403,2грн. та суми заборгованості по сплаті комунальних платежів: 25.05.2010р. 30.11.2010р. = 383,13; 25грн.; 06.2010р. 30.11.2010р. = 357,59грн., що загалом складає загальну суму заборгованості у розмірі 6143,92грн. Також позивач вказав періоди нарахування 3% річних по сплаті орендної плати та самі суми: 25.03.2010р. 26.03.2010р. = 0,41грн.; 25.04.2010р. 27.04.2010р. = 0,62грн.; 25.05.2010р. 30.11.2010р. = 39,04грн.; 25.06.2010р. 30.11.2010р. = 32,67грн.; 25.07.2010р. 30.11.2010р. = 4,28грн., що загалом складає 77,02грн., та періоди нарахування 3% річних по сплаті комунальних послуг та самі суми: 25.04.2010р. 27.04.2010р. = 0,03грн.; 25.06.2010р. 30.11.2010р. = 4,67грн., що загалом складає 4,70грн. Таким чином сума заборгованості по 3% річних складає 81,72грн. Позивачем у заяві визначена й сума інфляційного збільшення по сумі загальної заборгованості, яка складає 260,01грн. по відповідним періодам нарахування як суми заборгованості по сплаті орендної плати, так і по сумі заборгованості по сплаті комунальних послуг.

Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Відповідач у поясненнях від 07.12.2010 р. повідомив про те, що між сторонами договір оренди №52 від 18.02.2010 р. був укладений на підставі договору управління майна №67 РАЛ від 01.06.2009 р., який був укладений між позивачем по справі і ТОВ «Южний Город». Однак всупереч вимогам чинного законодавства України вказаний договір управління майном не був посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацію. На підставі вказаного, відповідач вважає, що договір управління майна №67 РАЛ від 01.06.2009 р. є нікчемним та, відповідно, у позивача по справі не виникало майнових прав управління майном, в тому числі передачі вказаного майна в оренду. Таким чином, оскільки у позивача не має повноважень на укладення договору оренди №52 від 18.02.2010 р., то, відповідно, у нього не має права на отримання орендних платежів та відповідного субєктного права вимоги щодо виконання вищевказаного договору управління майном.

На підставі вказаного просить у позові відмовити.

Представником відповідача було заявлене письмове клопотання у порядку ст..69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.

Судом вказане клопотання було задоволене та ухвалою від 08.12.2010 р. продовжено строк розгляду справи до 30.12.2010 р.

Також відповідачем було надано додатковий відзив на позов від 20.12.2010 р., відповідно до якого він повідомив про те, що йому стало відомо, що позивач відступив свої права по договорам оренди керуючій компанії ПП «Комманд» з липня 2010 р. На підставі вказаного, відповідач вважає, що на даний час позивач не має відношення до договорів оренди і, відповідно, не має права звертатися до суду з вимогами, які викладені у позовній заяві. У підтвердження своїх доводів представив не засвідчену копію повідомлення вих.. №44 від 01.07.2010 р. «Про відступлення прав», який був адресований позивачем по справі СПД ОСОБА_2., а не відповідачу по справі.

21.12.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.12.2010 р. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивачем було надано письмові пояснення від 23.12.2010 р., відповідно до яких він повідомив про те, що за відповідачем значиться заборгованість по орендній платі та комунальним платежам за період з червня 2010 р. по 05.08.2010 р. включно у розмірі 6047,02 грн.

В судовому засіданні, що відбулося 24.12.2010 р., позивачем була надана заява, в порядку ст.. 22 ГПК України, про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просив суд розірвати договір оренди від 18.02.2010 р. №52, укладений між сторонами по справі, та стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 3547,02 грн.

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзивах на позов.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

18.02.2010 р. між позивачем по справі ( Орендодавець ) та відповідачем ( Орендар ) був укладений договір оренди №52.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає у строкове платне користування ( оренду ) нерухоме майно, а саме торгову секцію №02/49 ( обєкт оренди ).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору обєкт оренди передається орендарю з метою торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору обєкт оренди передається орендарю по акту приймання передачі обєкту оренди.

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору строк використання обєкту оренди визначається сторонами з моменту передачі обєкту по акту приймання передачі і до 31.12.2010 р.

22.03.2010 р. вищевказаний обєкт оренди був переданий позивачем відповідачу у користування, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі обєкту оренди від 22.03.2010 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками ( а. с. 23 24 ).

04.06.2010 р. позивачем по справі було направлено відповідачу лист, відповідно до якого він повідомив про те, що відповідачем гарантійний платіж недовнесений на суму 100 грн., оплата за червень 2010 р. не внесена ( про строчка станом на 01.06.2010 р. складає 8 календарних днів ), витрати на комунальні послуги за травень 2010 р. не відшкодовані, порушено торговий режим торгового центру «Палас» та обєкт оренди не використовується за цільовим призначенням на протязі 5 ти календарних днів. На підставі вказаного, відповідачу було встановлено строк для погашення заборгованості, звільнення обєкту оренди, проведення генерального прибирання приміщення, передачі по акту повернення - до 14.06.2010 р. ( а. с. 26 ).

Оскільки відповідачем вказані вимоги виконані не були, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач у своїх запереченнях на даний позов вказує на той факт, що договір оренди №52 від 18.02.2010 р. був укладений на підставі договору управління майна №67 РАЛ від 01.06.2009 р., який був укладений між позивачем по справі і ТОВ «Южний Город». Однак всупереч вимогам чинного законодавства України вказаний договір управління майном не був посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацію. На підставі вказаного, відповідач вважає, що договір управління майна №67 РАЛ від 01.06.2009 р. є нікчемним та, відповідно, у позивача по справі не виникало майнових прав управління майном, в тому числі передачі вказаного майна в оренду. Таким чином, оскільки у позивача не має повноважень на укладення договору оренди №52 від 18.02.2010 р., то, відповідно, у нього не має права на отримання орендних платежів та відповідного субєктного права вимоги щодо виконання вищевказаного договору управління майном.

Позивач вважає, що згідно п. 22.2 договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р. сторони при його підписанні керувалися ст. 6 та главой 58 Цивільного кодексу України, тобто, на думку позивача, між ним та власником обєкту був укладений договір оренди, який не потребує нотаріального посвідчення. Ця позиція викладена у поясненнях до позовних вимог, наданих 23.12.2010р.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

У п. 1.4 договору оренди №52 від 18.02.2010 р. зазначено, що позивач, як орендодавець, має право управляти майном і передавати його у користування третім особам за власним розсудом і виступати у договірних відносинах орендодавцем на підставі договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р., укладеного між ТОВ «Аквамарін» і ТОВ «Фірма «Южний город».

В матеріалах справи наявна копія договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р., відповідно до якого ТОВ «Фірма «Южний город» ( Засновник ) передав позивачу по справі ( Керуючому ) на певний строк майно в довірче користування, а позивач по справі зобовязується надавати послуги по ефективному управлінню правом користування майном в інтересах Засновника ( а. с. 27 -32 ).

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору обєктом договору виступає нерухоме майно Засновника, відповідно до додатку №1 до вказаного договору.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору до переліку обєктів управління, що були передані позивачу входить, зокрема, домашній універмаг «Палас», що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова, 78 ( а. с. 33 ).

Відповідно до п. 3.1 договору №67 РАЛ від 01.06.2009 р. для виконання умов договору Керуючому ( позивачу по справі ) було надано згоду укладати договори оренди з третіми особами, самостійно визначати їх умови з врахуванням обовязкових умов, визначених даним договором.

Відповідач зауважує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Оскільки договір №67 РАЛ від 01.06.2009 р. на думку відповідача є нікчемним, відповідач вказує, що позивач не мав права передавати майно в оренду, тобто не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, у відповідності до ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Суд вважає, що доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги при розгляді даного спору у звязку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оскільки законом прямо не встановлена недійсність договору оренди №52 від 18.02.2010 р., він є оспорюваним правочином.

Суд зауважує на тому, що ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суду не було надано доказів того, що договір оренди №52 від 18.02.2010 р. був оскаржений та, відповідно, визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Тому його умови є чинними і підлягають виконанню сторонами по справі.

Відповідач також вказує на той факт, що йому стало відомо, що позивач відступив свої права по договорам оренди керуючій компанії ПП «Комманд» з липня 2010 р. На підставі вказаного, відповідач вважає, що на даний час позивач не має відношення до договорів оренди і, відповідно, не має права звертатися до суду з вимогами, які викладені у позовній заяві. У підтвердження своїх доводів представив не завірену копію повідомлення вих.. №44 від 01.07.2010 р. «Про відступлення прав».

Однак вказаний лист був адресований не відповідачу по справі, а зовсім іншій фізичній особі підприємцю.

Відповідно до ст.. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги ).

Відповідно до ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу

Оскільки суду не було надано доказів відступлення позивачем по справі на користь ПП «Комманд» права вимоги до відповідача по справі за договором оренди №52 від 18.02.2010 р., то суд не приймає до уваги вищевказані доводи відповідача.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору орендна плата за місяць складає 2500 грн. Нарахування орендної плати нараховується з моменту фактичної передачі та підписання акту приймання передачі обєкту оренди і закінчується днем закінчення дії договору. орендна плата сплачується орендарем кожний місяць, не пізніше 25 ого числа місяця. що передує сплачуємому. Орендна плата за неповні місяці строку оренди по даному договору розраховується пропорційно кількості календарних днів відповідних неповних місяців.

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору відшкодування вартості комунальних послуг орендар проводить, починаючи з моменту передачі обєкту оренди у розмірі, який визначається орендодавцем на підставі показників лічильників і/або по рахунку в строк до 25 ого числа поточного місяця за розрахунковий період. При збільшенні витрат орендодавця на комунальні і інші послуги в звязку зі збільшенням цін і тарифів на них, в тому числі заднім числом, орендар зобовязується компенсувати такі витрати з дня їх виникнення, у разі прямого вказання орендодавця, відшкодування комунальних витрат повинно бути проведено орендарем безспосердньо власнику обєкту оренди.

Розрахунковий період встановлено сторонами з 15 ого числа місяця, що пройшов по 15 те число поточного календарного місяця. Розрахунковий період в перший і останній місяць оренди коригується з врахуванням фактичного часу використання обєкту оренди.

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору орендар зобовязався самостійно отримувати рахунки для сплати. Зобовязання по здійсненню платежів , передбачені цим договором, вважаються виконаними належним чином, якщо суми коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть отримані банком, який обслуговує орендодавця.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач, у відповідності до останніх зменшень позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендним платежам та відшкодуванню комунальних послуг за період з червня 2010 р. по 05.08.2010 р.

Судом встановлено, що 06.06.2010 р. між ПП «Комманд» ( орендодавець ) і СПД ОСОБА_3. ( орендар ) був укладений договір оренди №20, відповідно до якого СПД ОСОБА_3. буле передане в оренду торгова секція №02/49, тобто те майно, яке раніш було передано в оренду відповідачу по справі по договору оренди №52 ( а. с. 57 63).

При цьому ПП «Комманд» передало вказане майно в оренду на підставі договору управління майном №8 РАЛ від 01.07.2010 р., укладеного між ПП «Комманд» і ТОВ «Фірма «Южний Город».

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору №20 строк використання обєкту оренди визначається сторонами з моменту передачі обєкту по акту приймання передачі від 31.12.2010 р.

Вищевказане майно було передане ПП «Комманд» СПД ОСОБА_3. 06.08.2010 р.. що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі обєкту оренди ( а. с. 64 65 ).

Таким чином, суд погоджується з розрахунком позивача за період по 05.08.2010 р. включно.

Позивачем було виписано на користь відповідача рахунки №НОМЕР_2 від 09.03.2010 р. на суму 2400 грн. ( гарантійний внесок ), №№НОМЕР_3 від 09.03.2010 р. на суму 2400 грн. ( орендна плата за квітень 2010 р. ), №НОМЕР_4 від 13.04.2010 р. на загальну суму 2623,07 грн. ( орендна плата за травень 2010 р. та комунальні послуги ), №НОМЕР_5 від 17.05.2010 р. на суму 2500 грн. ( орендна плата за червень 2010 р. ), №НОМЕР_6 від 17.05.2010 р. ( комунальні витрати на суму 383,13 грн. ), №НОМЕР_7 від 14.06.2010 р. на суму 2500 грн. ( орендна плата за липень 2010 р. ), №НОМЕР_8 від 14.06.2010 р. на суму 357,59 грн. ( комунальні витрати ) і №НОМЕР_9 від 15.07.2010 р. на суму 403,23 грн. ( орендна плата за 01. 05.08.2010 р. ). Всього на загальну суму 11267,02 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій відповідач сплатив на користь позивача орендну плату та комунальні витрати у розмірі 7720 грн. ( а. с. 67 68 ).

При таких обставинах, розмір заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі і комунальним витратам складає 3547,02 грн.

Також позивачем був сплачений гарантійний внесок у розмірі 2500 грн., що підтверджується відповідними квитанціями від 11.03.2010 р. і від 18.03.2010 р. ( а. с. 66, 69 ).

При цьому суд вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до п. 6.3 договору оренди №52 від 18.02.2010 р. орендодавець зараховує грошові суми, що надійшли від орендаря, незалежно від призначення платежу, вказаного орендарем в платіжному документі, в наступному порядку: в першу чергу зараховуються суми на погашення штрафів і пені, в подальшому - у виконання авансового гарантійного платежу, комунальних і експлуатаційних витрат, орендної плати.

Згідно з поясненнями позивача у судовому засіданні, сума заборгованості розрахована ним з врахуванням умов п. 24.2 договору, оскільки в звязку з допущеними відповідачем порушеннями умов договору оренди №52, сума авансового гарантійного внеску була зарахована позивачем в рахунок штрафу.

Відповідач з приводу вказаного заперечує, та вважає, що сума авансового гарантійного внеску повинна бути зарахована як оплата заборгованості, чи застосований штраф на підставі п. 24.1 договору.

З даними доводами суд не погоджується у звязку з наступним.

Пунктом 24.1 договору передбачено, що орендодавець сплачує штраф у розмірі 10% від суми авансового гарантійного платежу за такі порушення:

-За внесення змін до планування і оформлення обєкту оренди, не узгоджених сторонами, у разі не усунення орендарем порушень, повязаних з внутрішнім і зовнішнім видом торгового центру, обєкту оренди та території;

-За недотримання положень п. 2.3 ст. 2 договору, положень ст.. 22 договору;

-За неотримання рахунків на оплату, відмову у підписанні актів звірок, інших актів. передбачених договором;

-За несвоєчасне і/або не в повному обсязі перерахування платежів;

-За систематичне ( більш ніж два рази ) порушення зобовязань орендаря по дотриманню Правил роботи Торгового центру.

Відповідно до п. 24.2 договору штраф у розмірі місячної орендної плати застосовується за відмову від виконання і/або затримки виконання яких небудь зобовязань за даним договором після його підписання, якщо такі порушення були допущені не менше 2 х разів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що за однократне порушення відповідача, яке передбачено п. 24.1 договору, може бути застосований штраф у розмірі 10% від суми авансового гарантійного платежу.

Якщо ж порушення відповідачем було допущене 2 рази або більше, позивач може застосувати штраф у розмірі місячної орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було допущено порушення п. п. 5.2, 5.3 та 13.2 договору оренди №52, а саме: не сплата сум орендних платежів, комунальних витрат, а також не підписання акту здачі обєкта з оренди.

Тому в звязку з допущеними відповідачем порушеннями умов договору оренди №52, сума авансового гарантійного внеску була зарахована позивачем в рахунок штрафу правомірно.

Відповідачем доказів сплати наявної заборгованості у розмірі 3547,02 грн., всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду представлено не було.

При таких обставинах, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір оренди №52 від 18.02.2010 р.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача по справі з повідомленням від 04.06.2010 р. , відповідно до якого повідомив, що в звязку з чисельними порушеннями умов договору оренди №52 відповідач повинен звільнити обєкт оренди та передати його за актом приймання передачі.

Факт отримання вказаного листа підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, відповідно до якого вказаний лист був отриманий відповідачем по справі 08.06.2010 р. ( а. с. 26 ).

Відповідно до п. 12.2 вказаного договору орендодавець має право достроково розірвати договір у разі, зокрема, прострочки платежів ( повністю або частково ) в строк більше 5 ти календарних днів з моменту, коли дані платежі повинні бути виплачені відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 12.4 вказаного договору договір вважається розірваним з моменту передачі обєкту по акту повернення орендодавцю і виконання грошових зобовязань орендарем.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи акт повернення орендованого майна між сторонами по справі складений не був, а, таким чином, договір оренди №52 не є розірваним.

Відповідно ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені даною статтею, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК.

Суд вважає не виконання відповідачем обовязку щодо сплати орендної плати за строк понад 5 ти календарних днів істотним порушенням договору та це є підставою для розірвання договору оренди №52 від 18.02.2010 р.

До того ж суд зауважує на той факт, що відносини оренди між сторонами по справі фактично вже припинилися, оскільки передбачений договором №52 обєкт оренди був переданий у користування іншій особі ще в липні 2010 р.

Крім того у відзиві на позов відповідач не заперечує проти розірвання даного договору оренди.

Тобто вимоги позивача про розірвання договору оренди комунального майна №52 від 18.02.2010 р. підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне вказати, що оскільки зменшення позивачем розміру позовних вимог відбулося у звязку з невірним розрахунком, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторін, що повний текст рішення буде складено 28.12.2010 р.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.12.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди № 52 від 18.02.2010 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" до фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин", 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіной, 57В/2А; 95011, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Турецька, 12, ( р/р 26002000700006 в ВАТ «Банк «Демарк», м. Сімферополь, МФО 353575, ЄДРПОУ 32836776 ) суму заборгованості по орендної платі та комунальним послугам у розмірі 3547,02 грн., державне мито у розмірі 120,47 грн. і витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 63,02 грн.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.