Рішення № 13395627, 23.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2010Справа №2-7/3888-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» (98677, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31192753)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення 11500,00 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача Авдєєва О. Ю., предст., дов. №36 від 27.07.2010 р.

Від відповідача не зявився (клопотання).

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд:

-визнати незаконними дії відповідача;

-зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» земельною ділянкою, розташованою за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1, шляхом перенесення свого забору з білої цегли з ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача, за межі землекористування та зносу самовільної будівлі, що знаходиться на цій ділянці;

-заборонити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 споруджувати будь-які будівлі та споруди ближче 6 метрів від забору ТОВ «Тітан-Енерго-Юг»;

-стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» в сумі 1500,00 грн., сплачені за договором, укладеним для встановлення меж ділянки;

-стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тітан-Енерго-Юг»10000,00 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» посилається на те, що воно та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суміжними землекористувачами, але відповідач при здійсненні будівництва забору з білої цегли самовільно захопив земельну ділянку позивача площею 6,04 кв. м., а також при здійсненні демонтажу існуючого забору захопив ділянку площею 3,42 кв. м. та побудував на ній споруду, що розташована впритул до бетонного забору позивача, що є порушенням будівельних норм та правил.

Ухвалою ГС АР Крим від 19.08.2010 р. провадження у справі було зупинено та призначено комплексну судову землевпорядну та будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

-Чи підтверджується на місцевості самовільне зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 та передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» за договором від 13.08.2001 р., з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.? Якщо так, встановити площу самовільно зайнятої земельної ділянки та зобразити її місцезнаходження графічно. -Чи підтверджується на місцевості спорудження Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будь-яких будівель безпосередньо на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_1 та передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» за договором від 13.08.2001 р., з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.? -Чи були допущені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будь-які відхилення від державних будівельних норм та правил при спорудженні об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 в районі розташування земельної ділянки, переданої в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» за договором від 13.08.2001 р., з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.? -Якщо відхилення підтверджуються, встановити яким чином вони впливають на права Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» та чи можлива при цьому експлуатація вказаним товариством належних йому об'єктів та земельної ділянки? Після надходження до суду висновку експерта ухвалою ГС АР Крим від 15.11.2010 р. провадження у справі було поновлено. Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Позивач у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, однак 20.12.2010 р. до ГС АР Крим від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк у звязку з участю в іншому судовому процесі.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

13.08.2001 р. між Алупкінською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким позивачеві в тимчасове платне користування була передана земельна ділянка площею 0,9365 га із забудованих земель м. Алупки, що використовуються в рекреаційних цілях за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1.

В пункті 1.5 Договору зазначено, що права третіх осіб на земельну ділянку відсутні.

Згідно з пунктом 2.2 Договору, його укладено строком на 40 років.

22.08.2008 р. між тими ж сторонами був укладений догові про внесення змін до вищевказаного договору оренди землі, яким, зокрема, пункт 1.1 викладений у наступній редакції:

«Орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,9365 га, у тому числі:

-ділянка №1 0,5949 га, кадастровий номер 0111970200:01:004:0132;

-ділянка №2 0,2022 га, кадастровий номер 0111970200:01:004:0133;

-ділянка №3 0,1394 га, кадастровий номер 0111970200:01:004:0134 із забудованих земель м. Алупка Алупкінської міської ради, що використовуються в рекреаційних цілях за адресою: АДРЕСА_1»

Матеріали справи свідчать, що відповідач у справі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суміжним землекористувачем. Так, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 28.02.2002 р. відповідачем була придбана у Алупкінської міської ради земельна ділянка загальною площею 0,3765 га по АДРЕСА_1 в м. Алупка.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» посилається на те, що відповідач при здійсненні будівництва забору з білої цегли самовільно захопив земельну ділянку позивача площею 6,04 кв. м., а також при здійсненні демонтажу існуючого забору захопив ділянку площею 3,42 кв. м. та побудував на ній споруду, що розташована впритул до бетонного забору позивача, що є порушенням будівельних норм та правил.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, серед іншого, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Зміст добросусідства визначений статтею 103 Земельного кодексу України, якою передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

З метою перевірки фактів, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» в позовній заяві, судом було призначено експертизу, за результатом проведення якої експертом було зазначено, що на місцевості підтверджується самовільне зайняття відповідачем частини земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1. за рахунок земельної ділянки, переданої в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» на підставі договору від 13.08.2001 р., з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.

Площа накладення будівель споруди ФОП ОСОБА_1. на земельну ділянку, що знаходиться в оренді у позивача, складає 3,42 кв. м., раніше ця ділянка входила до складу земель м. Алупка Алупкінської міської ради.

Площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває в довгостроковій оренді ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» на підставі договору оренди землі від 13.08.2001 р. (з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.) та знаходиться за межами забору з білої цегли, належного ФОП ОСОБА_1., складає 6,04 кв. м.

Загальна площа земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, самовільно зайнятих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 із земельної ділянки, що перебуває в довгостроковій оренді ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» на підставі договору оренди землі від 13.08.2001 р. (з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.), складає 9,46 кв. м.

Експертом зазначено, що на місцевості також підтверджується спорудження Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 капітальної будівлі та забору з білої цегли безпосередньо на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_1 та передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» за договором від 13.08.2001 р., з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.

При спорудженні відповідачем нежилої капітальної будівлі та забору з білої цегли безпосередньо на орендованій позивачем земельній ділянці були допущені порушення наступних будівельних норм і правил:

-пункт 6 Регіональних правил забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим не отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, без отримання якого капітальна будівля будувалася самовільно;

-пункт 1.14 Регіональних правил забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим, за яким: якщо фізична або юридична особа не є користувачем (власником) земельної ділянки, приймається рішення (розпорядження) про попереднє погодження місця розташування обєкта архітектури на вказаній ділянці та дозвіл на будівництво обєкта на вказаній ділянці.

Побудова капітального камяного забору здійснювалася відповідачем на території земельної ділянки ТОВ «Тітан-Енерго-Юг», не відведеній для цієї мети та розташованої за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1, що знаходиться в оренді у позивача.

-пункт 3.25 ДБН 360-92** «Планування та забудова міських та сільських поселень», згідно якого для догляду за спорудами та здійснення їх поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни слід приймати не менше 1,0 м.

За результатом проведеного дослідження експертом зазначено, що фактично нежила капітальна будівля ФОП ОСОБА_1. пересікає суміжну межу, що проходить між ділянкою відповідача, розташованою по АДРЕСА_1 в м. Алупка, та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в м. Алупка, що знаходиться в довгостроковій оренді ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» на підставі договору оренди землі від 13.08.2001 р. (з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.).

При цьому, експерт повідомив, що експлуатація частини земельної ділянки, площею 9,46 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка передана в довгострокову оренду ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» на підставі договору оренди землі від 13.08.2001 р. (з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.), та яка фактично знаходиться під частиною нежилої будівлі та за забором з білої цегли ФОП ОСОБА_1., орендарем ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» не можлива.

У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку експерта, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання свідомо помилкового висновку по експертизі.

З урахуванням цього, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки загальною площею 9,46 кв. м., яка є частиною земельної ділянки, що перебуває в довгостроковій оренді ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» на підставі договору оренди землі від 13.08.2001 р. (з урахуванням змін, внесених договором від 22.08.2008 р.).

Отже, факт порушення земельних прав позивача підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, захоплена відповідачем ділянка загальною площею 9,46 кв. м. за рахунок земель, переданих позивачеві в оренду, в розумінні норм чинного законодавства України, є самовільно зайнятою.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В свою чергу, згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України одним з прав землекористувачів є право самостійно господарювати на землі.

Аналогічне право закріплено в статті 25 Закону України «Про оренду землі».

Однак, суд зазначає, що вказане право порушене діями відповідача, позаяк розміщення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на орендованій позивачем земельній ділянці капітальної будівлі та забору з білої цегли обмежує право Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» на користування земельною ділянкою загальною площею 9,46 кв. м., яка фактично вибула з його володіння поза його волею.

Вищевказаною статтею 95 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» закріплено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

На підставі викладеного, суд вважає, що порушені земельні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» підлягають судовому захисту шляхом спонукання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» земельною ділянкою, розташованою за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1, шляхом перенесення свого забору з білої цегли з ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача, за межі землекористування та зносу самовільної будівлі, що знаходиться на цій ділянці.

Крім того, є обґрунтованими та підлягають задоволенню також і вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» про заборону Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 споруджувати будь-які будівлі та споруди ближче 6 метрів від забору ТОВ «Тітан-Енерго-Юг», оскільки саме така відстань 6 метрів визначена в якості мінімальної при спорудженні будинків та споруд Додатком 3.1 «Протипожежні вимоги» до державних будівельних норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених Наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44 (з наступними змінами та доповненнями).

При цьому, суд вважає, що цей спосіб захисту права нерозривно повязаний з негаторним позовом ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» щодо усунення перешкод в користуванні земельної ділянкою та носить превентивний характер, оскільки після знесення вищевказаних будівлі та забору, розташованих на орендованій позивачем земельній ділянці, встановить мінімальну відстань від обєктів ТОВ «Тітан-Енерго-Юг», будівницто на якій не призведе в подальшому до порушень прав суміжного землекористувача.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними дії відповідача з огляду на наступне.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Отже, чинним законодавством України не передбачений такий захист цивільного права та інтересу як визнання протиправними дій юридичної особи - субєкта господарської діяльності. Не передбачений чинним законодавством й такий спосіб захисту як визнання недійсним розірвання господарського договору.

Вказана вимога за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту неправомірності дій відповідача, що у свою чергу не призводить до поновлення порушених прав.

Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин, оскільки зазначене є лише встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.

Таким чином, не вірно обраний Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» спосіб захисту свого права та інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства, що є підставою для відмови в позові.

Крім того, стосовно вимоги позивача про стягнення з стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати ТОВ «Тітан-Енерго-Юг» в сумі 1500,00 грн., сплачені за договором, укладеним для встановлення меж ділянки, суд зазначає наступне.

Так, вказану заявлену до відшкодування суму коштів позивач кваліфікує в якості збитків, спричинених порушенням відповідачем його земельних прав.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Отже, статті Господарського кодексу України застосовуються при відшкодуванні збитків, допущених при порушенні господарських зобовязань.

В пункті 1 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

В пункті 2 вищевказаних Розяснень суд касаційної інстанції зауважив, що правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Однак, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається, що сплачені позивачем кошти СПД ОСОБА_2. за проведені топо-геодезичні роботи по обстеженню меж земельної ділянки знаходяться в безпосередньому причинному звязку з допущеним відповідачем порушенням у вигляді самовільного захоплення земельної ділянки.

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний звязок. За відсутністю такого звязку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного звязку слід враховувати, що необхідно виявляти звязок саме між порушенням зобовязання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст. 456 ЦК.

Однак, суд зазначає, що у даному випадку безпосередній причинний звязок відсутній, оскільки самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки не призвело до необхідності укладення з СПД ОСОБА_2. договору №1204/2010 від 12.04.2010 р. та сплати за ним коштів. Суд зазначає, що чинне законодавство України не повязує право особи на звернення до суду з необхідністю збирання всієї доказової бази на підтвердження правомірності своїх вимог до моменту звернення до суду, оскільки відповідні докази можуть бути встановлені і під час судового процесу. При цьому, суд звертає увагу на те, що у даному випадку правомірність вимог позивача та площа самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки були встановлені за наслідком проведеної судової експертизи, а результат виконаних СПД ОСОБА_2. робіт досліджувався на рівні з іншими доказами.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується наявність причинного звязку між допущеним відповідачем правопорушенням та сплатою позивачем коштів за договором №1204/2010 від 12.04.2010 р.

В свою чергу, відсутність причинного звязку свідчить про відсутність повного складу цивільного правопорушення, і, як наслідок, є підставою для відмови в позові в частині стягнення збитків.

Не підлягають задоволенню також і вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тітан-Енерго-Юг»10000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у звязку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до Розяснень вищого арбітражного суду України №02-5/95 від 29.02.1996 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням моральної шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) найбільш характерними випадками заподіяння моральної шкоди таким особам є поширення, у тому числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов. Крім того, у позовній заяві має бути зазначено розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача виникли негативні наслідки для позивача, які вплинули на діяльність позивача, такі як порушення виробничого ритму на підприємстві, виникнення напруженої обстановки в трудовому колективі.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Однак, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених ним і якості підстави для стягнення моральної шкоди.

Крім того, згідно з листом Міністерства юстиції України №35-13/797 від 13.05.2004 р. «Відшкодування моральної шкоди» зясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» в позовній заяві не зазначено, які саме обставини стали підставою для обчислення ним розміру моральної шкоди саме у сумі 10 000,00 грн. та з чого він виходив при здійсненні її розрахунку.

За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди також відсутні.

З урахуванням цього, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати у вигляді сплаченого державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат, повязаних з оплатою проведеної в рамках цієї справи експертизи, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» (98677, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31192753) перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 9,46 кв. м., розташованою за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1, шляхом перенесення забору з білої цегли з ділянки, яка знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» (98677, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31192753), за межі землекористування та зносу самовільної будівлі, що знаходиться на цій ділянці.

3.Заборонити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) споруджувати будь-які будівлі та споруди ближче 6 метрів від забору Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» (98677, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31192753).

4.В іншій частині в позові відмовити.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан-Енерго-Юг» (98677, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31192753) 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 500,00 грн. витрат, повязаних з оплатою судової експертизи.

6.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 27.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.