Постанова № 13395148, 15.12.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2010 р. № 3/139 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.

Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову відКиївського апеляційного господарського суду

22.09.2010

у справі№ 3/139

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз Інтернешнл"

простягнення 606 243, 00 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаВолошин О.В.;

- відповідачаКобилецький В.В.;

ВСТАНОВИВ:

22.03.2010 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз Інтернешнл" про стягнення 606243, 00 грн. заборгованості по орендній платі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2010 у справі № 3/139 (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 585543, 54 грн. заборгованості по орендній платі, 5855, 43 грн. державного мита, 227, 95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 у справі № 3/139 (колегія суддів у складі: Коротун О.М. головуючий суддя, судді Кропивна Л.В., Поляк О.І.) рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 у справі № 3/139 в частині задоволення позову про стягнення 276000,00 грн. заборгованості скасовано; пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: “2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Лайтхауз Інтернешнл”(м. Київ, вул. Васильківська, 8, кв. 18, код ЄДРПОУ 35078039) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 282543 (двісті вісімдесят дві тисячі пятсот сорок три) грн. 54 коп. заборгованості, 2825 (дві тисячі вісімсот двадцять пять) грн. 43 коп. державного мита, 109 (сто девять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу"; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 у справі № 3/139 в частині скасування рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 у справі № 3/139 щодо стягнення 276000,00 грн. заборгованості та залишити рішення господарського суду першої інстанції в цій частині без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 01.10.2007 в частині сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Здійснивши перегляд справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2007 за період з 01.10.2007 по 01.09.2009 повинен був сплатити орендні платежі у розмір 800400,00 грн.( з урахуванням зменшення розміру орендної плати за лютий 2009 року - додаток до договору № 2 від 11.02.2009).

При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що згідно з видатковими касовими ордерами, які наявні у матеріалах справи, відповідачем сплачено 214856,46 грн. орендних платежів.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, що наявна в матеріалах справи розписка від 21.10.2007 (т. 1 а.с. 135) є належним доказом сплати відповідачем позивачу орендної плати в сумі 50000,00 доларів США (252500,00 грн. за офіційним курсом гривні до іноземних валют НБУ станом на 19.10.2007) та має бути зарахована в рахунок сплати відповідачем орендних платежів саме за договором № 2, оскільки зазначена розписка датована 21.10.2007, тобто вже після укладення договору оренди від 01.10.2007 та передачі орендованого приміщення за актом приймання-передачі від 01.10.2007 по договору оренди від 01.10.2007. При цьому судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що пунктом 6.4 договору оренди сторони обумовили право орендаря завчасно вносити орендну плату за будь-який період в межах строку дії договору оренди.

Водночас, Вищий господарський суд України вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про зарахування сплачених відповідачем коштів та які були одержані ОСОБА_1 за розпискою від 20.06.2007 (т.1 а.с. 133) у розмірі 10000,00 доларів США (50 500,00 грн. за офіційним курсом гривні до іноземних валют НБУ станом на 20.06.2007) в рахунок орендних платежів по договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2007, оскільки, як правомірно встановлено судом першої інстанції, в зазначеній розписці ОСОБА_1. вказано, що вона одержала кошти у розмірі 10 000 доларів США як перший внесок за договором оренди від 20.06.2007, в той час як позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди від 01.10.2007, тому кошти одержані позивачем по договору оренди нежитлового приміщення від 20.06.2007 не можуть бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за договором оренди від 01.10.2007.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів обох інстанцій, що надані відповідачем в якості оплати орендних платежів за договором оренди від 01.10.2007 розписки ОСОБА_2 від 20.07.2007, ОСОБА_3. від 08.10.2008, ОСОБА_4. від 23.10.2008 про одержання ОСОБА_1 (без зазначення ініціалів) коштів у розмірі 10000 грн., від 24.10.2008 про отримання ОСОБА_1. від ОСОБА_4. 10000 грн., від 28.10.2008 (не зазначено ким видана і від кого одержані кошти) не можуть підтверджувати сплату орендної плати за договором оренди від 01.10.2007, тому як не містять інформації щодо повноважень осіб, які не є сторонами договірних правовідносин, а в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1. уповноважила вказаних осіб на вчинення будь-яких дій, у т.ч. і отримання коштів за договором оренди.

До того ж, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, з врахуванням приписів статей 32, 33, 34, 43 ГПК України, правомірно відхилено посилання відповідача на записи в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, як на доказ сплати ним орендних платежів, оскільки вказані записи носять лише інформаційний характер щодо видачі ТОВ "Лайтхауз Інтернешнл" ОСОБА_1. коштів за видатковими касовими ордерами № 327 від 21.11.2008, № 280 від 24.10.2008, № 262 від 10.10.2008, № 516 від 02.02.2009, проте самі видаткові касові ордери відповідачем не надані.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає зміні в частині відмови у позові щодо стягнення 50 500,00 грн. заборгованості по орендній платі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 у справі № 3/139, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз Інтернешнл" (м. Київ, вул. Васильківська, 8, кв. 18, код ЄДРПОУ 35078039) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 333043 (триста тридцять три тисячі сорок три) грн. 54 коп. заборгованості, 3330 (три тисячі триста тридцять) грн. 44 коп. державного мита, 129 (сто двадцять девять) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу"

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 у справі № 3/139 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

С.В. МИРОШНИЧЕНКО