Рішення № 133950328, 10.02.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/1387/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Михалюк Іванни від 07.01.2026 ВП №78904482 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаний штраф накладений за невиконання судового рішення по справі №240/2071/25. Вважає, що постанова головного державного виконавця від 07.01.2026 прийнята із порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскільки позивач ухиляється від повного виконання судового рішення по справі №240/2071/25, тому наявні підстави для накладення на нього штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 по справі №240/2071/25 позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задоволено частково та зобов`язано Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2023 про надання допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам, його неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду у даній справі.

На виконання вказаного рішення 15.08.2025 судом було видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання.

20.08.2025 старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження №78904482 по справі №240/2071/25 та вказано про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 по справі №240/2071/25 замінено сторону боржника у виконавчому провадженні з Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

01.09.2025 на підставі ухвали від 21.08.2025 відповідачем замінено боржника на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області; 16.09.2025 державним виконавцем винесено вимогу за №31370 щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області про виконання рішення суду у справі №240/2071/25 у 3-денний строк.

У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження №78904482 та вимогу державного виконавця, листами від 20.09.2025 позивач повідомив, що відповідно до Постанови №765 органи соціального захисту населення зобов`язані до 01.07.2026 передати особові справи отримувачів державних соціальних допомог. Оскільки особову справу ОСОБА_1 разом із заявою від 14.03.2023 Управлінням соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради не передано, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області не в змозі повторно розглянути заяву на виконання судового рішення. Відповідно, Головним управлінням зроблено запит до Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо передачі особової справи ОСОБА_1 й після її надходження позивачем повторно на виконання рішення суду у справі №240/2071/25 розглядатиметься заява від 14.03.2023 з прийняттям відповідного рішення.

На численні запити ОСОБА_1 про невиконання його рішення старшим державним виконавцем винесено 22.12.2025 вимогу виконавця, якою зобов`язано позивача в 3-денний термін з моменту отримання вимоги виконати рішення суду по справі №240/2071/25, про що письмово повідомити державного виконавця із долученням підтверджуючих документів.

Позивач листом від 29.12.2025 повідомив Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що станом на 29.12.2025 пакет документів ОСОБА_1 від 14.03.2023 зареєстровано та очікується завершення процесу верифікації, оскільки цей процес займає певний час, а саме: реєстрація наданих документів, верифікація, надходження до єдиної черги, взяття до єдиної черги, взяття в роботу та опрацювання спеціалістом, призначення, перевірка та затвердження прийнятого рішення, включення до виплатних відомостей для подальшого здійснення виплати. Отже, справа буде опрацьована в найкоротші строки та інформація за результатами опрацювання рішення буде надана додатково.

Оскільки рішення суду залишається не виконаним без поважних причин, державним виконавцем на підставі п. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" повторно винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.01.2026 в розмірі 5100,00 грн., якою зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Частини 2 і 3 ст. 63 Закону №1404-VIII визначають, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідальність за невиконання рішення суду, зокрема, умови, підстави та розмір застосування штрафних санкцій встановлені в ст. 75 Закону №1404.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, для накладення зазначеного штрафу, законодавець передбачив наявність факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, слід з`ясувати, насамперед, причину невиконання судового рішення у відведений державним виконавцем строк.

У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

У постанові від 03.04.2024 у справі №620/6019/23 Верховний Суд зауважив на тому, що з текстуального викладу статті 63 Закону №1404-VIII можна зрозуміти, що на боржника може бути накладений штраф, якщо він не виконав рішення з поважних причин. Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

Так, судом встановлено, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року - без змін.

Частиною 1 статті 38 Закону №1404-VIII виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

З вище викладеного вбачається, що після прийняття судом апеляційної інстанції постанови виконавче провадження поновлюється, а рішення від 04.07.2025 повинно виконуватись.

Разом з тим, позивач листом від 29.12.2025 №0600-0403-5/115781 на вимогу державного виконавця від 22.12.2025 повідомляв відповідача, що станом на 29.12.2025 пакет документів ОСОБА_1 від 14.03.2023 зареєстровано та очікується завершення процесу верифікації. Справа перебуває на контролі та буде опрацьована у найкоротші терміни. Інформація за результатами опрацювання рішення буде надана додатково.

Судом також досліджено, що 22.12.2025 до відділу примусового виконання рішень від стягувача надходила заява, в якій повідомлялось, що Департаментом соціальної політики Житомирської міської ради на запит Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.09.2025 №0600-0310-8/81949 паперову особову справу ОСОБА_1 передано із супровідним листом від 29.09.2025 №2417-вих..

Тобто, з урахуванням встановлених судом обставин, в грудні 2025 року боржник володів усіма необхідними документами для виконання рішення суду від 04.07.2025, оскільки особову справу позивача було передано до Пенсійного органу ще у вересні 2025 року. За таких умов посилання відповідача на те, що пакет документів станом на 29.12.2025 лише зареєстрований та перебуває на стадії верифікації, не є перешкодою та поважними причинами невиконання судового рішення.

Крім того, для перевірки виконавцем поважності причин невиконання судового рішення боржником ніяких підтверджуючих документів не було надано.

Суд також враховує, що Пенсійний орган прийняв рішення №1532941591-2025-3 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 07.08.2025. Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам призначена з 01.03.2023.

Як вказує відповідач та з`ясовано судом в даному рішенні не вказано дату його прийняття, що породжує сумніви щодо належного та вчасного виконання рішення суду від 04.07.2025 по справі №240/2071/25, та не дає можливості визначити, коли позивач почав виконувати зобов`язання.

Згідно матеріалів виконавчого провадження наданого відповідачем також встановлено, що боржник 16.01.2026 здійснив перерахунок коштів за рішенням суду в сумі 77000,00.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Михалюк Іванни про накладення штрафу від 07.01.2026 є правомірною, оскільки на момент винесення постанови про накладення штрафу від 07.01.2026 було відсутнє рішення позивача №1532941591-2025-3 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання та докази про її нарахування, ці дії, зокрема, виплату допомоги позивач почав вчиняти після накладення на нього штрафу.

Повідомлення позивача від 29.12.2025 про невиконання рішення суду від 04.07.2025 по справі №240/2071/25, через те що документи ОСОБА_1 зареєстровані та перебувають на стадії верифікації не є поважними причинами та обставинами, що об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання, оскільки ще з вересня місяця мав весь пакет документів, а з 17.12.2025 з прийняттям постанови Сьомим апеляційним адміністративним судом відновилось виконавче провадження. Тобто, за період з 18.12.2025 по 22.12.2025 та з 23.12.2025 по 07.01.2026 у позивача було достатньо часу для опрацювання справи ОСОБА_1 та надання належних доказів про виконання рішення суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця про накладення штрафу від 07.01.2026 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ: 45798761) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Черноліхов

10.02.26