Ухвала суду № 133947885, 10.02.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5723/25

Провадження № 2-п/461/21/26

УХВАЛА

10.02.2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №461/5723/25 за позовом

Акціонерного товариства «Ідея Банк»,

в особі представника Жовтонецького Віктора Миколайовича

(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)

до

ОСОБА_2

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

I. Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою у якій просить поновити строк для звернення із заявою про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення від 24.09.2025 ухваленого за результатами розгляду цивільної справи №461/5723/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Жовтонецького Віктора Миколайовича, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також переглянути заочне рішення суду та відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи подану заяву, представник заявника зазначає, що справу було розглянуто без участі ОСОБА_2 , при направленні кореспонденції було вказаний невірний поштовий індекс, що є технічним порушенням та унеможливило доставку повістки. Окрім цього вказує, що на момент відкриття провадження відповідач вже був знятий з реєстрації за адресою вказаною в ухвалі суду про відкриття провадження. Звертає увагу на те, що справу розглянуто з порушенням правил підсудності, не за місцем проживання відповідача. Ще однією підставою для скасування заочного рішення зазначає нездійснення відповідачем жодних платежів у вказаний позивачем період.

Відтак, представник відповідача просить поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, заяву задовольнити. скасувати заочне рішення та передати справу за належною підсудністю.

Представник позивача подала до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, відповідно до якої вважає її безпідставною та просить відмовити у її задоволенні, а також провести слухання справи за відсутності представника позивача.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідного учасника справи.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, зважаючи на наведені обставини, а також положення процесуального закону, підстав для відкладення розгляду заяви або обставин які унеможливлюють його проведення не встановлено.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону,

яким керувався суд, постановляючи ухвалу

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити за таких підстав.

За приписами ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Положеннями ст. 288 ЦПК України, визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи встановлено наступне.

24.09.2025 за результатами розгляду цивільної справи № 461/5723/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», представник позивача Жовтонецького Віктора Миколайовича, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог. Так, відповідно до резолютивної частини даного рішення, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 43742 гривень 39 копійок, а також витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійку.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового провадження було призначено кілька судових засідань, а саме на 07.08.2025 о 13 год. 30 хв. та 24.09.2025 о 11 год. 40 хв.

Відповідно до положень частини 6, 7, 8, 11 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру № 1586133 від 21.07.2025, яка знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 22.03.2024 та знятий з реєстрації 11.02.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , тобто зазначена довідка містить дані про останнє місце реєстрації відповідача.

Відповідно до ч. 10 ст. 130 ЦПК України, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позовна заява та долучені до неї документи, процесуальні рішення та судові повідомлення - повістки разом із розписками рекомендованими листами з повідомленнями про вручення скеровувались на адресу відповідача, яка зазначена у заяві про перегляд заочного рішення - АДРЕСА_2 , рекомендованою кореспонденцією, разом з тим, як встановлено судом на відмітках працівників пошти відсутні відмітки про відсутність такої адреси. З наведених матеріалів вбачається, що позовну заява з додатками були повернуті адресу суду із довідкою поштового відділення з позначкою про повернення у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», відміток про невірну адресу, чи невірний поштовий індекс не вказано. Окрім цього, з реєстру поштових відправлень судова повістка, відправлення (ШКІ) 0610273560710 повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою), с. Новокальчеве (обслуговується пересувним відділенням за адресою та графіком надання послуг у населеному пункті).

Окрім цього, згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Так, в матеріалах справи наявне відповідне оголошення про виклик до суду відповідача.

Таким чином, наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення та про повернення з довідкою поштового відділення з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України вважаються належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Крім того, такі дії сторони можуть свідчити про ознаки умисного неотримання судової повістки(повідомлення).

Відсутність даних про повернення рекомендованої кореспонденції внаслідок невірно вказаної адреси спростовує доводи представника відповідача про неналежне повідомлення сторони про розгляд сперави.

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, як вбачається із заяви про перегляд заочного рішення, відповідач підтверджує, що проживає за вищевказаною адресою, оскільки такою адресою (останньою зареєстрованою) у заяві про перегляд заочного рішення вказує саме АДРЕСА_1 .

Окрім цього, виклики відповідача до суду було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (через веб - сайт Галицького районного суду м. Львова).

Таким чином, відповідач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи належним чином, у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Отже, суд відхиляє доводи заявника, що на момент ухвалення рішення суду останній не повідомлявся про розгляд справи та йому не було відомо про розгляд справи, оскільки заявник не отримував позовної заяви з додатками, з огляду на наявність у матеріалах справи доказів протилежного. При цьому, суд враховує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відмітка у відправленні судового рішення від 23.10.2026 (ШКІ) R067012687432, є позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про можливість та наявність підстав для поновлення ОСОБА_2 процесуального строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року у цивільній справі №461/5723/25.

Також, як наведено вище, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку одночасного встановлення судом двох наведених вище обставин.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ч. 1-4 ст.12, ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, необхідним у цій категорії справ (заяви про перегляд заочного рішення), є також доведення та належне обґрунтування відповідачем перед судом наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, які, вочевидь, не були подані суду та про які суду не було відомо. Однак, дана обставина не була доведена відповідачем, оскільки усі твердження заявника щодо обґрунтованості заявлених вимог фактично зводяться незгоди з розміром заборгованості, незарахуванням суми сплаченої за обслуговування кредиту в основний борг та розгляд справи судом, якому не підсудна справа.

Щодо тверджень представника заявника про непідсудність даного спору Галицькому районному суду м. Львова, суд зазначає наступне.

Відповідно до загальних правил територіальної юрисдикції (підсудності) визначених ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, ст. 28 ЦПК України визначено випадки підсудності справ за вибором позивача (альтернативна підсудність), зокрема позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 28 ЦПК України).

Системний аналіз відповідних норм ЦПК України, які регулюють питання щодо визначення підсудності, дає підстави для висновку, що підсудність справи визначається на момент пред`явлення позову шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 27, 184, 187 ЦПК України).

Крім того, територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності (альтернативна та виключна).

Питання обрання суду у разі реалізації права вибору альтернативної підсудності вирішується позивачем на стадії пред`явлення позову шляхом подання відповідної заяви. У такий спосіб позивач реалізує своє право на доступ до правосуддя.

Так, позивач у відповідній заяві зазначив, що користуючись своїм правом, встановленим ч. 8 ст. 28 ЦПК України, пред`являє позов до Галицького районного суду, а саме пред`являє його за місцем виконання договору, тобто місцем знаходження банку. Пунктом 9.22 Договору визначено, що сторони підтверджують, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11.

Суд виходить з того, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Основою механізму забезпечення права на доступ до правосуддя є певна сукупність втілених у Конституції та чинному законодавстві України правових принципів, установлених інститутів, норм та юридичних гарантій, які в комплексі уможливлюють і сприяють його дотриманню, реалізації та захисту. В свою чергу, право на доступ до правосуддя є невід`ємною складовою права на судовий розгляд. Оскільки останнє, у свою чергу, є складовою прав людини, їх конституційно-правові гарантії в цілому повністю стосуються і права на доступ до правосуддя, що дає підстави для висновку про існування згаданого права в системі координат загального конституційно-правового механізму гарантій прав людини.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем, відповідно до наданих йому законом прав, обрано саме Галицький районний суд м. Львова, і право на визначення належного суду за правилами альтернативної підсудності належить виключно позивачеві суд зазначає, що передача справи на розгляд до іншого суду призвела б до обмеження права позивача на доступ до правосуддя за встановленою законом процедурою та порушення передбаченого цивільним процесуальним законодавством права позивача на звернення до суду за правилами альтернативної підсудності.

Зазначені обставини були враховані судом при ухваленні заочного рішення та вирішенні питання про відкриття провадження.

Також, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення з огляду на положення закону щодо позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Кредитний договір між сторонами укладено 03.03.2021.

Як вбачається з виписки рахунку № НОМЕР_2 погашення строкових процентів відбулось 03.09.2021, і саме з цього моменту обчислюється позовна давність

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 12 розділу « Прикінцеві та перехідні положення » ЦК України (в редакції від 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції від 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, який виключений, пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.

Відтак, зазначені доводи наведені у заяві про перегляд заочного рішення не можуть слугувати законною підставою для її задовлення.

Отже, відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд послідовно враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення, а відтак заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 260, 287, 288 ЦПК України,

постановив:

Поновити ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , процесуальний строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року у цивільній справі №461/5723/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Жовтонецького Віктора Миколайовича, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заяву ОСОБА_1 , який дій в інтересах ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року у цивільній справі №461/5723/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Жовтонецького Віктора Миколайовича, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором ? залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 10 лютого 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький