Ухвала суду № 133932327, 09.02.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1515/26

Провадження № 1-кс/201/386/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 року м. Дніпро

Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025042020000076 від 30 вересня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідча за погодженням прокурора звернулася до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025042020000076 від 30 вересня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як виду покарання та запобігання можливості відчуження, розпорядження та користування, а саме на:

- транспортний засіб марки «Daewoo Lanos», сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що в провадженні СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального № 42025042020000076, внесеного 30 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

У невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 30 вересня 2025 року перебуваючи за невстановленою адресою, на території Дніпропетровської області, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

В подальшому, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що для реалізації свого злочинного умислу, повноважень наявних в останнього у зв`язку із займаною ним посадою старости Лобойківського старостинського округу Петриківської селищної ради недостатньо, прийшов до висновку, про неможливість здійснення запланованої злочинної діяльності самостійно та про необхідність залучення інших осіб, які поділяють його незаконні інтереси і прагнуть до швидкого збагачення, та спільно з ним, виявлять бажання взяти участь в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави,поєднане з вимаганням такої вигоди.

Реалізуючи свій злочинний умисел, не пізніше 30.09.2025, перебуваючи на території Дніпропетровської області, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з єдиним прямим умислом на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, вступив у злочинну змову з іншими фігурантами провадження, які залучені ОСОБА_5 для здійснення протиправної діяльності пов`язаної з ухиленням від мобілізації на військову службу.

Так, не пізніше 30 вересня 2025 року перебуваючи за невстановленою адресою, на території Дніпропетровської області ОСОБА_5 зустрівся із раніше знайомим йому ОСОБА_6 та повідомив, останньому, що може, за грошову винагороду в сумі 3500 доларів США за одну особу, здійснити вплив на відповідних співробітників РТЦК та СП, а також на власників підприємств, з метою зняття такої особи з бази «Розшуку», осіб, що ухиляються від мобілізації та забезпечення «бронювання», шляхом отримання особами, що придатні для проходження військової служби, за грошову винагороду, довідки військово-лікарської комісії із внесеними туди недостовірними відомостями, у вигляді інформації про проходження такими особами військово-лікарської комісії та встановлення «фіктивних» діагнозів, відповідно до яких, особа є обмежено придатною та підлягає проходженню служби лише в підрозділах забезпечення.

Діючи під контролем правоохоронних органів ОСОБА_6 , погодився на пропозицію ОСОБА_5 та 17 жовтня 2025 року, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, с. Балівка, вул. Центральна, 1 -А на території АЗС «БРСМ Нафта» надав останньому документи третіх осіб. В ході спілкування ОСОБА_5 також запропонував ОСОБА_6 отримати собі відстрочку від мобілізації за грошову винагороду.

ОСОБА_6 02 грудня 2025 року було повідомлено, що дані стосовно одного із конфідентів оновлено, останній «фіктивно» працевлаштований на ТОВ «ТДНЧ» (код ЄДРПОУ 39235689), а 20 грудня 2025 року в системі «Резерв+» оновились дані щодо його відстрочки та вказано бронювання до 01 травня 2026 року, вартість вказаних послуг ОСОБА_5 озвучив у сумі 4000 доларів США.

В подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, за попередньою змовою з іншими фігурантами кримінального провадження, узгодивши вартість послуг, повідомив ОСОБА_6 , що стосовно нього та конфідента також вирішено питання, щодо надання «фіктивних» довідок військово-лікарської комісії та працевлаштування за надання грошової винагороди в сумі 1 500 доларів США за кожного. Загальну суму за надані ним «послуги» ОСОБА_5 озвучив в 7 500 доларів США, які ОСОБА_6 має передати останньому після оновлення даних стосовно трьох осіб в системі «Резерв+».

Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди ОСОБА_5 почав неодноразово телефонувати ОСОБА_6 та здійснювати на останнього психологічний тиск, аргументуючи тим, що дані стосовно однієї особи, оновились, стосовно інших осіб виконані всі дії для оновлення даних в системі «Резерв+», а отже ОСОБА_6 мусить сплатити йому грошові кошти в сумі 4000 доларів США, погрожуючи останньому, що у разі несплати, ОСОБА_5 , використовуючи свої владні повноваження та зв`язки із співробітниками РТЦК та СП, здійснить передачу останнім особистих даних про ОСОБА_6 та двох осіб, в інтересах яких він діяв та забезпечить всім трьом особам призив для проходження військової служби, а також оголошення останніх у «розшук» за ухилення від мобілізації у спрощеному порядку, навіть якщо вони в такому розшуку не перебували.

Так, 03 лютого 2026 року близько 15 годин 00 хвилин ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з єдиним прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення отримав від ОСОБА_6 , що діяв під контролем правоохоронних органів, імітаційні засоби у вигляді грошових коштів у сумі 4000 доларів США, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Шевченко, біля будинку № 4, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто оновлення даних та відстрочку від мобілізації на підставі «фіктивних» документів, для конфідентів у кримінальному провадженні.

Надалі, 03 лютого 2026 року близько 15 годин 05 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Шевченко, біля будинку № 4 після передачі неправомірної вигоди ОСОБА_6 був викритий працівниками правоохоронних органів.

За викладених обставин, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , на праві власності згідно інформації з Інформаційної підсистеми «Гарпун» належить :

- автомобіль марки «Daewoo Lanos», днз НОМЕР_1 , 2007 року випуску.

З огляду на викладене, з метою забезпечення конфіскації майна та не допущення відчуження рухомого майна виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказаний транспортний засіб, у зв`язку з чим слідчий просить клопотання задовольнити.

Слідча у судове засідання для розгляду клопотання не з`явилася, про час та місце його розгляду повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за її відсутності, на задоволенні наполягала, неприбуття слідчої в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення власника майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчою суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши матеріали клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання слідчої підлягає задоволенню, виходячи з такого, в провадженні СВ відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42025042020000076 від 30 вересня 2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України. Так, 03 лютого 2026 року близько о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з єдиним прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення отримав від ОСОБА_6 , що діяв під контролем правоохоронних органів, імітаційні засоби у вигляді грошових коштів у сумі 4000 доларів США, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Шевченко, біля будинку № 4, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто оновлення даних та відстрочку від мобілізації на підставі «фіктивних» документів, для конфідентів у кримінальному провадженні.

Надалі, 03 лютого 2026 року близько о 15 годині 05 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Шевченко, біля будинку № 4 після передачі неправомірної вигоди ОСОБА_6 був викритий працівниками правоохоронних органів.

За викладених обставин, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Санкція злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно інформації з Інформаційної підсистеми «Гарпун» ОСОБА_5 на праві власності належить транспортний засіб марки «Daewoo Lanos», сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 91 КПК України сама подія кримінального правопорушення підлягає доказуванню, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Разом с тим, для досягнення дієвості кримінального провадження, положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено застосування заходів забезпечення такого провадження. Як вбачається із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, що заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості, є арешт майна.

Одним з таких заходів є саме арешт майна, що застосовується не тільки для тимчасового позбавлення підозрюваного та обвинуваченого можливості відчужувати певне майно, а й може являти собою заборону для іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь яким чином таким майном та використовувати його.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Нормами чинного КПК України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

У відповідності до вимог ст. 171 КПК України, звертаючись з клопотанням про арешт майна, слідчий, прокурор має обґрунтувати свої вимог щодо наявності підстав для застосування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження викладених у клопотанні доводів.

Не доведення вказаних обставин, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту на вказане вище майно у зазначений спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали вказують, що вище зазначене майно може зберігати на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на його відповідність ст. 98 КПК України.

Усі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу у судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Керуючись ст. 170-173, 309 КПК України, слідча суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025042020000076 від 30 вересня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, задовольнити.

Накласти арештна майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- транспортний засіб марки «Daewoo Lanos», сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Заборонити відчуження, розпорядження та користування вищевказаним майном.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1