Постанова № 13391981, 28.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2010 року Справа № 2а-2729/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Чукіній А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Товариства з обмежено відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання протиправним та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №806 від 11.01.2010,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмежено відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання протиправним та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №806 від 11.01.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем 11 січня 2010 було складено акт №806 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ „Фенікс С.А.А.1”, (місцезнаходження: м. Луганськ, вул. 2-га Краснознаменна буд.10 кв.30). Підставою для прийняття такого рішення, була постанова Луганського окружного адміністративного суду по справі №2а-19781/08/1270 від 02.12.2008 про припинення юридичної особи ТОВ „Фенікс С.А.А.1”. Даним рішенням суд припинив юридичну особу ТОВ «Фенікс С.А.А.1» зареєстровану за юридичною адресою - м. Луганськ, вул. 2-га Червонопрапорна, 10/30. Копію постанови на адресу ТОВ ”Фенікс С.А.А.1” судом надіслано не було. Про прийняте рішення позивач дізнався після отримання акту № 806 від11.01.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

29 січня 2010 позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 по справі №2а-19781/08/1270 за позовом Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до ТОВ „Фенікс С.А.А.1” про припинення юридичної особи. 02 березня 2010 року Луганським окружним адміністративним судом заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 02.12.2008 була задоволена, постанову від 02.12.2008 по справі №2а-19781/08/1270 скасовано, у задоволені позовних вимог Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до ТОВ ”Фенікс С.А.А.1” про припинення юридичної особи було відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та зазначив, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 у справі №2н-4/10/1270 було залишено без змін. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти позову від 23 квітня 2010 року № 5679/9/10, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача послався на те, що положеннями п. 9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначено випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість. Підпунктом „в” цього пункту передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Згідно розяснення ДПА України від 15.07.09 №14927/7/16-1517 податковий орган в даному випадку зобовязаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті „в” вказаного вище пункту.

Відповідно до п.п. 3 п. 25.2.1. Наказу ДПА України від 01.03.2000 №79 „Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429 органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б»-«г» п.25 цього Положення, такі рішення приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), а саме судового рішення щодо припинення юридичної особи. Таким чином, ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську діяла згідно чинного законодавства, а висновки позивача про визнання акту №806 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ „Фенікс С.А.А.1” є протиправними та не необгрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” (і.к.34791563) як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, про що свідчить довідка Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 18 грудня 2006 року № 288 (а.с.15).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” (і.к.34791563) у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зареєстроване платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 347915612337, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15 травня 2007 року №100040736 (а.с.11).

Актом державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 11 січня 2010 року за №806 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” (і.к.34791563, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 347915612337) (а.с.6).

Підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1”” відповідно до абзацу «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” стала постанова Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-19781/08/1270 від 02.12.2008.

Суд вважає акт державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 11 січня 2010 року за №806 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість та її анулювання врегульовані Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”.

Платником податку в розумінні статті 2 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; та будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобовязані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Як зазначено у абзаці «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2000 року за № 208/4429, затверджено Положення „Про реєстрацію платників податку на додану вартість”, яке визначає порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість; присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 25.2.1 пункту 25 цього Положення, органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «ґ» пункту 25 цього Положення.

Зокрема, рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у абзаці «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону).

Отже, в цьому підпункті положення визначено вичерпний перелік документів, за наявності яких може бути прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у абзаці «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” не реєструвалось платником єдиного податку та не переходило на будь-які інші спрощені системи оподаткування.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону „Про податок на одану вартість” передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. Цьому положенню відповідають приписи пункту 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79.

У звязку з цим суд зазначає, що ухвалення рішення про ліквідацію юридичної особи не тягне за собою втрати такою юридичною особою статусу платника податку на додану вартість незалежно від того, ким прийняте таке рішення.

Отже, ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи - платника податку на додану вартість, у тому числі у звязку з недійсністю його установчих документів, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Таким чином, суд вважає, що у разі ліквідації юридичної особи анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу можливе лише в тому разі, якщо юридичну особу виключено з Єдиного державного реєстру.

До такого виключення анулювання реєстрації здійснюється виключно за ініціативою юридичної особи (в особі ліквідаційної комісії, ліквідатора, органу управління юридичної особи, якщо на нього покладено виконання функцій комісії з припинення юридичної особи). До анулювання реєстрації статусу платника податку на додану вартість особа, що перебуває у процесі ліквідації, має право та зобовзана у відповідних випадках видавати податкові накладні на загальних підставах.

Відповідно до статті 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” юридична особа припиняється в результаті передачі всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. При цьому юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Статтею 38 цього Закону визначено, що суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Судом досліджено довідку ЄДРПОУ та встановлено, що на момент звернення до суду Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” знаходилось у єдиному державному реєстрі, а відповідно до частини 5 статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи - платника податку на додану вартість, у тому числі у звязку з недійсністю його установчих документів, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, постанова Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-19781/08/1270 від 02.12.2008 про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1”, яка вказана в оскаржуваному акті від 11.01.2010 №806 в якості підстави прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасована за результатами її перегляду за нововиявленими обставинами 02.03.2010, а 08.06.2010 це рішення набрало законної сили.

Що стосується другої частини абзацу «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” „з будь-яких інших причин”, суд вважає, що це не окрема підстава для анулювання реєстрації платника податків, а в контексті самого змісту даної норми привязаної до випадків, що не передбачають можливостей подальшої сплати податку на додану вартість. Тобто, ця частина норми передбачає лише ті підстави, які звільняють такого платника від сплати податку на додану вартість в разі його переходу на інші спрощені системи оподаткування, чи з інших підстав звільнення від такої сплати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 28 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 04 жовтня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську визнання протиправним та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №806 від 11.01.2010 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати акт Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 11 січня 2010 року № 086 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” (ідентифікаційний код 34791563, індивідуальний податковий номер 347915612337).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс С.А.А.1” (ідентифікаційний код 34791563, місцезнаходження: 91029, м. Луганськ, вул. Краснознаменна, буд.10 кв.30) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 04 жовтня 2010 року.

СуддяР.С. Твердохліб