Постанова № 13391943, 20.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2010 року Справа № 2а-8401/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді: Петросян К.Є.,

за участю секретаря: Ковіної І.В.,

сторін:

представника позивача: Кушніренко І.О. (дов. від 01.12.2010),

представник відповідача: не прибув,

третіх осіб: не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугле-Схід» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України про визнання постанови протиправною та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2010 року позивач ТОВ «Вугле-Схід» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2010 року у справі №2а-28959/09/1270 визнаний протиправним та скасований з моменту видання наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.11.2009 року №626 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3523 від 21.11.2004 року, наданого ТОВ «Вугле-Схід».

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2010 року справі №2а-28959/09/1270 залишено без змін.

23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист по справі №2-28959/09 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства навколишнього природного середовища України від 24.11.2009 року №626 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3523 від 21.11.2004 року, наданого ТОВ «Вугле-Схід».

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук К.Л. від 12.10.2010 року ВП № 21903893 було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-28959/09/1270, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом. Зазначена постанова отримана позивачем 02.11.2010 року.

Позивач вважає постанову від 12.10.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження підлягаючою скасуванню як така, що не відповідає закону, діяльність по не відкриттю виконавчого провадження з примусового виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду незаконною з тих підстав, що у постанові державного виконавця не зазначено, за наявності яких саме інших обставин передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження, відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Оскаржувана постанова не містить відомостей щодо обставин, які виключали б здійснення виконавчого провадження. Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового, окрім зазначених в п.1-3 цієї статті, є заходи, передбачені рішенням суду. Зазначає, що виконавчий лист, виданий 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Постанова від 12.10.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження є незаконною з тих підстав, що у постанові державного виконавця не зазначено, за наявності яких саме інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження, відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

На підставі викладеного, просить суд визнати постанову від 12.10.2010 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.11.2009 року №626 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3523 від 21.11.2004, наданого ТОВ «Вугле-Схід»: Луганська область, Антрацитівський район, с.Рафайлівка, вул.Підлісна, 27 «А», іден. код 32260897 протиправною та не чинною; зобовязати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до провадження виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.11.2009 року №626 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3523 від 21.11.2004, наданого ТОВ «Вугле-Схід»: Луганська область, Антрацитівський район, с.Рафайлівка, вул.Підлісна, 27 «А», іден. код 32260897.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні предявленому позову просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про місце, дату та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, про місце, дату та час слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист по справі №2-28959/09 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства навколишнього природного середовища України від 24.11.2009 року №626 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3523 від 21.11.2004 року, наданого ТОВ «Вугле-Схід».

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук К.Л. від 12.10.2010 року ВП № 21903893 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-28959/09/1270, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом, з тих підстав, що у предявленому до виконання виконавчому документі суд встановив юридичний факт, при цьому не вказавши будь-яких заходів примусового виконання винесеного ним рішення (а.с. 6).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХIV (далі-Закон №606).

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону №606).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 3 Закону №606, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону №606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Статтею 26 Закону №606 визначено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено

рішення;

6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;

7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Зазначений перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є вичерпним і не містить підстави, на яку посилався державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що у відповідача не було підстав для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12.10.2010 року ВП № 21903893, відповідно оскаржувана постанова винесена із порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та є протиправною.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги щодо зобовязання Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до провадження виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом, оскільки при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів, перелік яких визначений у ст.18 Закону, до обовязку державного виконавця входить перевірка наявності підстав, необхідних для відкриття виконавчого провадження, передбачених статтею 24 Закону «Про виконавче провадження». Відповідно до заявлених вимог, судом здійснювалась перевірка правомірності винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 жовтня 2010 року ВП № 21903893 по виконанню виконавчого листа №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом з огляду на те, що виконавцем у якості підстави для відмови зазначено те, що у виконавчому документі суд не вказав заходів примусового виконання винесеного ним рішення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначається, що суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами не належить до компетенції суду, у звязку з чим не підлягають задоволенню вимоги позову в даній частині.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності своїх дій при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 жовтня 2010 року ВП № 21903893 за виконавчим листом №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання не чинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта.

У випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його не чинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання не чинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його не чинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, скасувавши оскаржувану постанову від 12.10.2010 року ВП № 21903893.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в загальному розмірі 3.40 грн., що підтверджується квитанцією № 3054.32.1 від 08.11.2010 року (а.с.2), яка частково повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 20.12.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.12.2010, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 19, 70, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугле-Схід» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України про визнання постанови протиправною та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 12.10.2010 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.11.2009 року №626 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3523 від 21.11.2004, наданого ТОВ «Вугле-Схід»: Луганська область, Антрацитівський район, с.Рафайлівка, вул.Підлісна, 27 «А», іден. код 32260897.

В решті заявлених вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вугле-Схід» (Луганська область, Антрацитівський район, с.Рафайлівка, вул.Підлісна, 27 «А», іден. код 32260897) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 24 грудня 2010 року.

< Резолютивна частина >

< Текст >

СуддяК.Є. Петросян