Постанова № 13391921, 23.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2010 року Справа № 2а-8329/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання - Глазуновій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача заступника начальника ДПІ в м.Лисичанську Луганської

області Хоми Б.М. (довіреність №14538/10 від 11.11.2010р.,

старшого державного податкового інспектора юридичного

відділу Жадана О.О. (довіреність №1403/10 від 08.02.2010р.), від відповідача начальника юридичного відділу ВАТ «Лисичанськвугілля»

Матрьоніна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства у сумі 63006032,00 грн. за рахунок активів боржника, -

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства у сумі 4123502,00 грн. за рахунок активів боржника, в обґрунтування якого позивач зазначив, що ВАТ «Лисичаньквугілля» засновано відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України №91 від 12.02.2004р. шляхом перетворення Державного підприємства «Лисичанськвугілля» у Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля». Згідно довідки з ЄДРПОУ від 19.10.2010р. №7304070 державна реєстрація відповідача на даний час не скасована, товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Так, за період з 19.08.2009р. по теперешній час за відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток підприємств в сумі 4123502,00 грн., який самостійно був визначений останнім у поданих податкових деклараціях №20123 від 10.08.2009р. на суму 3440827,00грн., №9001567832 від 07.05.2010р. на суму 1003,00грн., №17131 від 09.08.2010р. на суму 681672,00грн. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. (далі-Закон) податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Відповідно до частини 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону, для подання податкової декларації. Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу. В порушення норм діючого законодавства, податковий борг відповідачем до цього часу не сплачений і продовжує збільшуватися. З метою погашення податкового боргу, Державною податковою інспекцією в м.Лисичанську Луганської області відповідачу були сформовані та направлені рекомендованою кореспонденцією з повідомленням перша податкова вимога №1/54/4491/24-06 від 06.06.2003р. та друга податкова вимога №2/79/6808 від 05.08.2003р., які були отримані уповноваженою особою відповідача 11.06.2003р. та 11.08.2003р. Відповідно до статті 8 Закону активи боржника ВАТ «Лисичанськвугілля» передано у податкову заставу терміном до 03.07.2011р. . Усі вжиті позивачем заходи не дали бажаних результатів. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача за рахунок його активів податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток підприємств у сумі 4123502,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні 23.11.2010р. звернулися до суду з заявою №15073/10 від 22.11.2010р. про збільшення позовних вимог (аркуші справи 49-50), в якій, зокрема, зазначили, що станом на 09.11.2010р. відповідач надав нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємства №25145 від 09.11.2010р., у якій самостійно визначив суму податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті в розмірі 41167380,00 грн. та суму дивідендів, що сплачуються до бюджету державними підприємствами, в розмірі 17715150,00 грн. Таким чином, загальна сума самостійно визначеного відповідачем податкового зобовязання за вказаною декларацією становить 58882530,00 грн. Відповідно до частини 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону, для подання податкової декларації. Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу. На цей час сума податкового боргу залишається несплаченою та не заперечується відповідачем, що підтверджується актом звірки податкової заборгованості за зобовязаннями між ДПІ в м.Лисичанську Луганської області та ВАТ «Лисичанськвугілля». Просили стягнути з відповідача борг перед бюджетом з податку на прибуток підприємства у розмірі 63006032,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги визнав у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву №01/1-1212 від 22.11.2010р. (аркуші справи 57-59), зокрема, зазначив, що засновником ВАТ «Лисичанськвугілля» є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України, основним видом діяльності підприємства є видобуток вугілля. Підприємство є збитковим, грошових коштів від реалізації вугілля не вистачає на сплату обовязкових платежів, заробітну плату та інші виробничі витрати, через що ВАТ «Лисичанськвугілля» на покриття перелічених витрат отримує кошти державної підтримки. Так, за результатами господарської діяльності за 9 місяців 2010 року збитки підприємства склали 40,6 млн.грн. За рахунок списання заборгованості Пенсійного фонду України у сумі 159,4 млн.грн., згідно зі ст.57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» №2154 від 27.04.2010р. та п.п.1-3 ч.1 Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №484 від 23.06.2010р., у підприємства утворився прибуток в сумі 118,1 млн.грн., що потягло за собою нарахування дивідендів та податку на прибуток підприємства у розмірі 58882630,00 грн. Середньомісячне надходження грошових коштів від реалізації вугільної продукції на підприємстві за 2010 рік склало 12,0 млн.грн., при цьому, середньомісячний фонд оплати праці з нарахуваннями та обовязковими платежами складає 31,7 млн.грн. Просив прийняти до уваги зазначені обставини, а також те, що скрутний фінансовий стан підприємства унеможливить своєчасність та повноту сплати податкових зобовязань, які є предметом розгляду в даній адміністративній справі. Просив суд, встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом надання Відкритому акціонерному товариству «Лисичанськвугілля» розстрочення виконання постанови суду на 25 років шляхом щомісячної сплати податкового боргу в загальному розмірі 63006 032,00грн., починаючи з 01 грудня 2010 року по 30 листопада 2035 року включно, а саме, податку на прибуток підприємства рівними частинами по 150969,61 грн., за виключенням листопада 2035 року, де сума до сплати становитиме 150968,61 грн. та дивідендів рівними частинами по 59 050,50 грн. Вважав, що застосування режиму розстрочки дозволить підприємству направити кошти на своєчасну сплату в повному обсязі податкових зобовязань та дозволить не допускати утворення нової заборгованості.

Вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Статею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законами та Конституцією України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII.

Право податкових органів на звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108) перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області в якості платника податків з 03.02.2003р. за №651 та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), дата первинної реєстрації в якості юридичної особи здійснена виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 30.01.2003р., реєстраційний номер 25370376Ю0020890 (аркуші справи 8,23).

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Згідно ч.1 ст.11 вказаного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі- платники податків).

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач є платником податку на прибуток підприємства , у звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань, станом на 09.11.2010 року, за період з 19.08.2009р. по теперешній час за відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 63006032,00 грн., який самостійно був визначений останнім у поданих до ДПІ в м.Лисичанську Луганської області податкових деклараціях №20123 від 10.08.2009р. на суму 3440827,00грн., №9001567832 від 07.05.2010р. на суму 1003,00грн., №17131 від 09.08.2010р. на суму 681672,00грн. та №25145 від 09.11.2010р., у якій самостійно відповідачем визначено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті в розмірі 41167380,00 грн. та суму дивідендів, що сплачуються до бюджету державними підприємствами, в розмірі 17715150,00 грн. (аркуші справи 29,30,31,51).

Позивачем вживалися встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ заходи щодо погашення відповідачем зазначеної заборгованості, на адресу відповідача Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» надсилалася перша податкова вимога №1/54/4491/24-06 від 06.06.2003р., яка була отримана уповноваженою особою відповідача 11.06.2003р. (аркуш справи 28) та друга податкова вимога №2/79/6808 від 05.08.2003р., яка також була отримана уповноваженою особою відповідача 11.08.2003р. (аркуш справи 28-зворотній бік).

Крім того, позивачем було здійснено процедуру опису активів (усього нерухомого, рухомого майна та майнових прав) платника податків - ВАТ «Лисичанськвугілля» в податкову заставу та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідний запис, вказана обставина підтверджуються копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №11645722 від16.03.2007р. (аркуші справи 24-25).

Однак, незважаючи на всі прийняті позивачем заходи щодо добровільного погашення відповідачем податкового боргу, не призвели до бажаних результатів.

Відповідно до п.п.5.2.1, 5.2.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання вважається узгодженим у день отримання податкового повідомлення, якщо воно протягом 10 днів з дня отримання не оскаржено платником податків.

Факту оскарження відповідачем податкових зобовязань судом не встановлено.

Згідно п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 ст.4 зазначеного Закону України для подання податкової декларації, сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у 10-денний строк вважається податковим боргом.

Пунктом 11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” зазначено, що органи державної податкової служби мають право стягувати заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частин 1,3 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно лічиться податковий борг з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 63006032,00 грн., про який він повідомлений, що підтверджується актами звірки податкової заборгованості від 22.11.2010р. (аркуші справи 52,53), який ним не оскаржений та до теперішнього часу не сплачений. За таких обставин, суд вважає що є підстави для примусового стягнення вказаного боргу шляхом звернення стягнення на активи відповідача - платника податків, вартістю у межах суми заборгованості.

Оскільки позивач відноситься до субєкта владних повноважень, вказаними вище Законами йому надано право на звернення до суду з позовами у зазначених випадках про стягнення податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи боржника, при цьому передбачено, що таке стягнення можливе тільки виключно на підставі рішення суду, тому суд вважає, що виниклі правовідносини носять характер публічно-правових, а тому адміністративний суд має право розглядати такі спори та приймати відповідні рішення з цього приводу.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні звернувся до суду з заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом надання останньому розстрочення сплати наявного податкового боргу в загальному розмірі 63006 032,00грн. строком на 25 років, починаючи з грудня 2010 року по листопад 2035 року включно, а саме, податку на прибуток підприємства рівними частинами по 150969,61 грн., за виключенням листопада 2035 року, де сума до сплати становитиме 150968,61 грн. та дивідендів рівними частинами по 59 050,50 грн., у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансово-економічному становищі і тому не має достатніх коштів для своєчасної сплати (погашення) податкових зобовязань.

Так, представником відповідача в якості письмових доказів до суду надано реєстр судових постанов, за якими відкриті виконавчі провадження про стягнення коштів з ВАТ «Лисичанськвугілля» станом на 01.11.2010р., інформацію про кредиторську заборгованість станом на 01.10.2010р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2010 року, баланс підприємства станом на 30.09.2010р., з яких вбачається, що існують виключні обставини, які унеможливлюють одноразове, без надання розстрочення, виконання рішення суду та виникли з незалежних від керівництва підприємства причин.

Представники позивача проти заявленого клопотання не заперечували (аркуш справи 97).

Відповідно до частини 4 статті 46 Бюджетного кодексу України до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов`язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.

Згідно із статтею 62 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» обмежень щодо надання розстрочень виконання судових рішень законом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

З урахуванням клопотання відповідача та відсутністю заперечень позивача, суд вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст.257 КАС України встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення Відкритому акціонерному товариству «Лисичанськвугілля» сплати в доход Державного бюджету України боргу з податку на прибуток підприємств у сумі 45290882,00 грн. та дивідендів у розмірі 17715150,00 грн., а всього в сумі 63006032,00 грн., та зобовязання Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області провести розстрочення у картках особового рахунку Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» боргу з податку на прибуток підприємства.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000р., ст.ст., 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Уточнені позовні вимоги Державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства у сумі 63006032,00 грн. за рахунок активів боржника - задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" (місцезнаходження: ідентифікаційний код 32359108, місцезнаходження: 93100 Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Маліновського, буд.1) в доход Державного бюджету України податковий борг з податку на прибуток підприємств в сумі 63 006 032 грн. 00 коп. (шістдесят три мільйона шість тисяч тридцять дві гривні 00 коп.) ), з яких 45 290 882,00грн. - податок на прибуток та 17 715 150,00грн. - дивіденди, що сплачуються до бюджету державними підприємствами, шляхом звернення стягнення на його активи.

Розстрочити виконання постанови строком на 25 років

Розстрочити виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по справі № 2а-8329/10/1270 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства у сумі 63006032,00 грн. за рахунок активів боржника строком на 25 (двадцять п'ять) років починаючи з 01 грудня 2010 року по 30 листопада 2035 року включно шляхом сплати податку на прибуток підприємства рівними частинами по 150969,61 грн., за виключенням листопада 2035 року, де сума до сплати становитиме 150968,61 грн. та дивідендів рівними частинами по 59 050,50 грн.

Державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області провести в картці особового рахунку Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» з податку на прибуток підприємств розстрочення суми податкового боргу з податку на прибуток підприємств у розмірі 63006032,00 грн. (шістдесят три мільйона шість тисяч тридцять дві гривні 00 копійки) з яких 45290882,00грн. податок на прибуток та 17715150,00грн. дивіденди, що сплачуються до бюджету державними підприємствами, згідно затвердженого графіку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 23 листопада 2010 року.

СуддяО.О. Цицюра