Постанова № 13391865, 24.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2010 року Справа № 2а-8523/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Фенічевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська» до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними дій, визнання незаконним податкового повідомлення-рішення № 0002491500/0 від 17 листопада 2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська» до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними дій ДПІ в м. Первомайську Луганської області по нарахуванню штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайськ» не погоджується з результатами невиїзної документальної перевірки та нарахуванням штрафних санкцій із земельного податку, по Акту № 700/15-03339785 від 29 жовтня 2010 року, наданому Державною податковою інспекцією м. Первомайськ, виходячи з наступного.

В Акті вказується термін перевірки земельного податку за лютий та березень 2010 року, але фактично перевірка проводилася з рахунку від 27.01.2009 року по березень 2010 року. При нарахуванні штрафних санкцій 20% ДПІ вказує на розрахунок № 226 від 27.01.2009 року, але такого розрахунку зовсім не існує.

В порушення законодавства України ДПІ м. Первомайську перераховує цільові платежі сплати податку на погашення податкового боргу.

У вказаному Акті перевірки при нарахуванні штрафних санкцій у розмірі 20% під номером 1 зазначено, що розрахунок № 226 від 27.01.2009 року був сплачений по платіжному дорученню № 373 від 08.04.2010 року. Фактично до ДПІ м. Первомайська був наданий узгоджений податковий розрахунок земельного податку № 266 від 27.01.2009 року. Щомісяця Позивач повинен був перераховувати по 1778,03 грн., що було виконано і податковий розрахунок був сплачений своєчасно.

Постановою окружного адміністративного суду Луганської області по справі № 2а-3671/10/1270 від 20 вересня 2010 року за позовом Комунального підприємства ЖЕК № 2 міста Первомайськ до ДПІ м. Первомайськ Луганської області, про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, нарахування заборгованості та сплати штрафних санкцій, позовні вимоги КП ЖЕК № 2 були задоволені повністю. Під час розгляду справи суду були надані реєстри та платіжні доручення про сплату земельного податку за 2009 рік і судом було визнано відсутність податкового боргу.

При отриманні платіжних доручень, в яких було вказано на цільовий вид платежу, строк сплати податку, суми сплати по даним дорученням, ДПІ, порушуючи п.6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року «Про національний банк України», самостійно, без повідомлення платника податку перераховувала суми на погашення не існуючого боргу та на дані погашення нараховувала штрафні санкції.

Право визначати визначення платежу, згідно законодавства України належить виключно платнику податку.

Сплату податкового зобов'язання, або податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій ( п. п.16.5.1; 16.5, ст. 16 Закону ) необхідно визнавати тільки після перерахування їх на рахунок податкового органу згідно визначеного платежу.

Самостійне нарахування податковим органом сплачених платником податків сум в рахунок податкового боргу, котрі не вказані в визначенню платежу при сплаті податку, є неправомірними.

Позивач вважає, що не зважаючи на те, що законодавство не дозволяє змінювати призначення платежу ( п. 1.7. Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції) ДПІ м. Первомайська навмисно перераховує кошти на інші платежі, таким чином порушуючи законодавство та нараховується заборгованість і пеня.

Зважаючи на викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 21.12.2010 року представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд визнати незаконними дії ДПІ в м.Первомайську Луганської області по нарахуванню штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002491500/0 від 17 листопада 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що ДПІ в м. Первомайську у своєму акті від 29.10.2010 року №700/15-03339785 проводила перевірку з питання своєчасності сплати земельного податку за лютий та березень 2010 року, тому у вищевказаному акті вказані фактично сплачені суми за два місяця 2010 р. У даному випадку податковою інспекцією ніяких порушень не було допущено.

Позивач вказує на начебто неіснуючий розрахунок, який вказаний в акті перевірки від 27.01.2009р. №266, але потім у протиріч собі підтверджує, що КП «ЖЕК№2» дійсно був наданий до ДПІ в м. Первомайську узгоджений податковий розрахунок земельного податку №266 від 27.01.2009 року. Посилання позивача на порушення законодавства з боку ДПІ в м. Первомайську щодо перерахування цільових платежів сплати податку на погашення податкового боргу, відповідач вважає не вірними, у зв'язку з наступним: наказом ДПА України від 13.11.2002 №540 «Про податкове роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу» встановлено що відповідно до вимог п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів в рахунок погашення його податкових зобов'язань за рішенням суду. Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок.

П.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону №2181 за наявності в платника податку податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашені податкових зобов'язань, що мають більш пізні терміни виникнення.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно Наказу ДПА України від 13.11.2002 року №540 «Про податкове роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового борг» було надане роз'яснення, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Згідно вищевикладеного, сума податкового боргу складається з сум узгоджених податкових зобов'язань у календарній черговості і погашення податкового боргу відбувається у порядку черговості його виникнення.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок погашена зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 20.02.2003р., який набрав чинності з 26.03.2003р., п.7.7 ст. 7 було викладено у новій редакції, відповідно до положень якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Вищевикладені положення надають право органам державної податкової служби спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення зобов'язань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу.

Відповідно до п.6 частини 1 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року №679 -XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. П.1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Однак, у квитанціях повинна міститися вичерпна інформація про платіж та документ, на підставі якого здійснено сплата коштів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Первомайську Луганської області проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток та земельного податку Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора № 2 м. Первомайська», за результатами якої складено акт від 29.10.2010 року № 700/15-03339785 від 29.10.2010 року. Згідно вказаного акту перевірки в порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями, позивачем порушено граничний строк сплати узгодженого податкового зобовязання із земельного податку з юридичних осіб.

На підставі акту перевірки від 29.10.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002491500/0 від 17.11.2010 року, яким податковий орган на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 73 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 5331,68 грн. КП «ЖЕК № 2 м.Первомайська» зобовязав сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 1066,33 грн. за платежем «земельний податок з юридичних осіб».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому відповідальність за вказаним підпунктом настає для платника податків незалежно від причин несплати узгоджених сум податкового зобовязання.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закону України „Про плату за землю”.

Статтею 14 Закону України „Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про плату за землю” податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно податкового розрахунку земельного податку, наданого позивачем податковому органу 30.10.2009 року, за 2009 рік КП «ЖЕК № 2 м. Первомайська» нараховано податок в сумі 21265,69 грн. Відповідно до податкового розрахунку земельного податку, наданого позивачем податковому органу 26.01.2010 року, за 2010 рік нараховано податок в сумі 28240,38 грн.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, позивачем було сплачено податок на землю з 01.01.2009 року по 01.10.2010 року:

-за січень 2009 року нараховано 1778 грн. сплачено 1800 грн. (платіжне доручення № 164 від 12.02.2009 року);

-за лютий 2009 року нараховано 1778 грн. сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 259 від 12.03.2009 року);

-за березень 2009 року нараховано 1778 грн. сплачено 1800 грн. (платіжне доручення № 361 від 12.04.2009 року);

-за квітень 2009 року нараховано 1778 грн. сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 455 від 15.05.2009 року);

-за травень 2009 року нараховано 1778 грн. сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 538 від 05.06.2009 року);

-за червень 2009 року нараховано 1778 грн. сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 657 від 10.07.2009 року);

-за липень 2009 року нараховано 1778 грн. сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 755 від 10.08.2009 року);

-за серпень 2009 року нараховано 1778 грн. сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 852 від 07.09.2009 року);

-за вересень 2009 року нараховано 1778 грн. сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 977 від 08.10.2009 року);

-за жовтень 2009 року нараховано 1754,55 грн. переплата;

-за листопад 2009 року нараховано 1754,55 грн. сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 1197 від 07.12.2009 року);

-за грудень 2009 року нараховано 1754,55 грн. сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 30 від 12.03.2010 року);

-за січень 2010 року нараховано 2353,38 грн. сплачено 2400 грн. (платіжне доручення № 135 від 09.02.2010 року);

-за лютий 2010 року нараховано 2353,38 грн. сплачено 2400 грн. (платіжне доручення № 225 від 04.03.2010 року);

-за березень 2010 року нараховано 2353,38 грн. сплачено 2400 грн. (платіжне доручення № 373 від 08.04.2010 року);

-за квітень 2010 року нараховано 2353,38 грн. сплачено 2400 грн. (платіжне доручення № 523 від 14.05.2010 року);

-за травень 2010 року нараховано 2353,38 грн. сплачено 2400 грн. (платіжне доручення № 609 від 10.06.2010 року);

-за червень 2010 року нараховано 2353,38 грн. сплачено 2400 грн. (платіжне доручення № 763 від 12.07.2010 року);

-за липень 2010 року нараховано 2353,38 грн. сплачено 2400 грн. (платіжне доручення № 893 від 11.08.2010 року);

-за серпень 2010 року нараховано 2353,38 грн. сплачено 2354 грн. (платіжне доручення № 1044 від 17.09.2010 року);

-за вересень 2010 року нараховано 2353,38 грн. сплачено 2354 грн. (платіжне доручення № 1162 від 11.10.2010 року). Переплата склала 661,93 грн.

У всіх вищевказаних платіжних дорученнях конкретно вказано призначення платежу.

Факт перерахування Державною податковою інспекцією у м. Первомайську

Луганської області цільових платежів сплати податку на погашення податкового боргу сторонами не заперечується.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Тобто, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З викладеного слід, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Таким чином, діючим законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Оскільки самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, суд вважає дії Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області по нарахуванню штрафних санкцій КП «ЖЕК № 2 м. Первомайська» за несвоєчасну сплату земельного податку незаконними, а податкове повідомлення-рішення № 0002491500/0 від 17 листопада 2010 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська» до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними дій, визнання незаконним податкового повідомлення-рішення № 0002491500/0 від 17 листопада 2010 року задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області по нарахуванню штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002491500/0 від 17 листопада 2010 року, винесене Державною податковою інспекцією у м. Первомайську Луганської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська» витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 грудня 2010 року.

СуддяТ.С. Ушаков