Постанова № 133918, 19.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.06 р. Справа № 41/234а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства „Макіїввугілля”, м. Макіївка.

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Макіївці

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000381530/0 від 24.07.06р. на суму 259789,36грн.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство “Макіїввугілля”, м. Макіївка, звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Макіївці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.07.2006р. № 0000381530/0.

Позивач вважає прийняття податкового повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.п. 5.3.1 пункту 5.3., статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами“, згідно із яким платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у наданій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для надання податкової декларації.

Позивач у позові також посилається на підпункт 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким встановлено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Позивач пояснив, що на його думку у спірних відносинах необхідно застосовувати п.п. 5.3.3 п.5.3. ст.5 цього Закону, відповідно до положень якого, коли останній день вказаних в цьому пункті строків випадає на вихідний чи святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день.

Позивач на підставі вищевказаних норм вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 24.07.2006р. № 0000381530/0 про нарахування штрафних санкцій за затримку сплати податкового зобов’язання на два календарних дня є неправомірним, оскільки строком подання декларації за квітень 2006р. було 20 травня 2006р., яке є вихідним днем, отже останнім днем строку для подання декларації наступний за вихідним було 22.05.06р. – згідно із приписами п.п 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Виходячи із цього, позивач вважає, що останнім днем оплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного декларацією за квітень 2006 року, було 01.06.06р.

Відповідач у запереченнях на адміністративний позов проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що фінансові санкції у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу нараховані спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку сплати податкового зобов’язання на два дні.

Відповідач вказує, що правила п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону визначають термін сплати податкового зобов’язання, зазначений у поданій платником декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для подання податкової декларації незалежно від продовження строку подання податкової декларації, який визначений п.п. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 вказаного закону.

Відповідач вказує, що п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону не містить посилання на п.п.4.1.5., яким передбачено перенесення строку подачі податкової декларації у випадках коли день її подачі випадає на вихідний або святковий день. Таким чином, перенесення строків подачі декларації (у зв’язку з вихідними або святковими днями) не впливає на строк сплати податкового зобов’язання. Також вказує, що така позиція викладена у Податкових роз’ясненнях, затверджених наказом ДПА від 16.07.03р. № 338.

В ході судового розгляду спору сторонами визнані факти: подання позивачем декларації за квітень 2006р, із визначенням суми податкового зобов’язання в розмірі 5062668,00 грн., сплату в повному обсязі визначеної суми податкового зобов’язання платіжними дорученнями в період з 27.04.2006р. по 01.06.2006р., в тому числі, № 157 від 31.05.06р. на суму 500000 грн., № 168 від 31.05.06р. на суму 700000 грн., та № 197 від 31.05.06р (проведено банком 01.06.2006р.) на суму 1397893,64 грн. (у складі суми платіжного доручення в розмірі 2030000 грн.).

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: про правовий статус позивача та статус позивача як платника податків, податкове повідомлення-рішення від 24.07.06р. № 10553/10/15-013-14, акт перевірки № 410/15/32442295 від 20.07.06р., платіжні доручення, податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2006 року, розрахунок фінансових санкцій.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи та заперечення представників сторін суд встановив:

Позивачем 19.05.2006р. подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006р. (була прийнята відповідачем за вхідним № 605 від 19.05.06р.), у якій визначено до сплати податкове зобов’язання в сумі 5062668 грн.

Позивач сплатив до державного бюджету вищевказане податкове зобов’язання з податку на додану вартість за квітень 2006 року у повному обсязі платіжними дорученнями: № 587 від 27.04.06р., № 633 від 28.04.06р., № 159 від 16.05.06р., № 852 від 16.05.06р., № 823 від 16.05.06р., № 878 від 17.05.06р., № 937 від 18.05.06р., № 994 від 22.05.06р., № 023 від 23.05.06р., № 185 від 25.05.06р., № 051 від 25.05.06р., № 073 від 26.05.06р., № 114 від 29.05.06р., № 157 від 31.05.06р., № 168 від 31.05.06р., та № 197 від 31.05.06р (проведено банком 01.06.2006р.). Позивач вважає, що сплата ним ПДВ наведеними платіжними дорученнями була проведена своєчасно.

За позицією відповідача, сплата позивачем податку на додану вартість за квітень 2006 року платіжним дорученням №157 від 31.05.06р. на суму 500000грн., платіжним дорученням №168 від 31.05.06р. на суму 700000грн. та платіжним дорученням №197 від 31.05.06р., яке містить відмітку про проведення банком 01.06.06р., на суму 2030000 грн., була здійснена з порушенням встановленого строку. Як вбачається із матеріалів справи, зокрема підтверджено відповідачем, із сплачених платіжним дорученням №197 від 31.05.06р. коштів, в рахунок сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість за квітень 2006 року були зараховані кошти в сумі 1397893,64 грн.

На підставі наведеної декларації та платіжних доручень, відповідачем встановлено та в акті від 20.07.06р. №410/15/32442295 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість зафіксовано порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме порушення встановленого терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за квітень 2006 року на один день – за платіжними дорученнями №157 від 31.05.06р. на суму 500000грн., №168 від 31.05.06р. на суму 700000грн., та два дні - за платіжним дорученням №197 від 31.05.06р., яке було одержано банком 01.06.06р.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000381530/0 від 24.07.06р., яким згідно із п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 2 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % від суми податкового зобов’язання в розмірі 2597893,64грн. – 259718,36 грн.

Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у відповідних розмірах в залежності від кількості днів затримки сплати.

Позивач не згоден із нарахуванням вищевказаних штрафних санкцій в сумі 259718,36 грн., у зв’язку з чим просить визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпункт 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може дорівнювати календарному місяцю, кварталу або календарному року.

Базовим податковим періодом з податку на додану вартість у даному випадку є календарний місяць.

Особливий порядок визначення всіх строків, про які йдеться у п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачений п. 5.3.3. цього ж підпункту, а саме ним визначено, що якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.

Тобто, зазначене розповсюджується і на граничний строк, передбачений для подання податкової декларації, про який йдеться у п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від якого розраховується десятиденний строк для погашення узгодженого податкового зобов’язання. Останнім днем такого строку, вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.

З матеріалів справи вбачається, що граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток за квітень 2006р. припадає на 20.05.06р. В даному випадку 20.05.06р. є вихідним днем (субота), в зв’язку з чим останнім днем строку подання податкової декларації вважається наступний за вихідним робочий день – 22.05.06р. (понеділок), а, таким чином, враховуючи вищевикладені приписи законодавства, останнім днем фактичного строку сплати податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2006р. є 01.06.06р. Суд погоджується з твердженнями позивача з цього приводу.

Щодо посилань відповідача на відсутність відсилочної норми на п.п. 4.1.5 ст. 4 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у підпункті 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, то вони не заслуговують на увагу як у зв’язку з наведеними положеннями п. 5.3.3. ст. 5 цього закону, так і у зв’язку з тим, що згідно п.п. 4.1.5 ст. 4 останній день граничного строку не переноситься, як помилково стверджує відповідач, а вважається останнім днем строку подачі декларації, від якого повинен обліковуватись строк сплати узгодженого податкового зобов’язання, передбачений п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Будь-яких “переносів” строків не відбувається, а закон лише встановлює особливий порядок визначення тих же самих строків, які і передбачені п. 4.1.4. Тобто, у даному випадку будь-яке спеціальне посилання на зазначений пункт 4.1.4 не потрібно взагалі.

Отже, оскільки граничним строком подачі декларації у даному випадку було 22.05.2006р., то строк сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість становив 01.06.2006р.

З урахуванням сплати позивачем суми узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ за квітень 2006 року до 01.06.2006р. включно, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування фінансової санкції, таким чином позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 5, 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, розд. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Макіїввугілля” до Державної податкової інспекції у м. Макіївці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.07.2006р. № 0000381530/0 – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Макіївці від 24.07.2006р. № 0000381530/0.

Присудити Державному підприємству “Макіїввугілля” (86157, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295, п\р 26000301528430 у філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Макіївки, МФО 334516) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.