Постанова № 13391785, 17.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року о 12 год. 50 хв. Справа № 2а-7548/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

суддіСтрельнікової Н.В.

при секретарі Павлові С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області,

м. Бердянськ Запорізької області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш», м. Бердянськ Запорізької області

про стягнення податкової заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Аксьонова А.А., довіреність № 40/10/8-017 від 11.01.2010 р.

від відповідача: Стребіж С.О., довіреність № 25/10-01 від 25.10.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Бердянська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області звернулася із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш» в якому просить суд стягнути з відповідача 74536,74 грн. податкового боргу. В обґрунтування позову посилається на те, що податкова заборгованість у відповідача вникла внаслідок самостійно задекларованих та несплачених податкових зобовязань, а також донарахованих податковим органом сум податку. Зазначає, що Бердянською ОДПІ Запорізької області вживались заходи, передбачені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак податковий борг відповідачем не сплачено, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених у позові.

Відповідач адміністративний позов не визнає, у письмових запереченнях від 26.10.2010 р. вх. № 31925 посилається на те, що всі узгоджені податкові зобовязання сплачені товариством у встановленому законом порядку та строки. Також зазначає, що податковим органом неправомірно було змінено призначення платежів, визначене у платіжних документах ТОВ «Енергомаш» та направлено на погашення інших зобовязань платника податків. Щодо вимог в частині 1327,02 грн. нарахованих згідно ППР № 006141520/0, 1020,00 грн. нарахованих згідно ППР № 006121520/0 та 325,99 грн. нарахованих згідно ППР № 0006111520/0 відповідач стверджує, що таких рішень товариство не отримувало, чим порушено право відповідача на їх оскарження. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, з підстав, викладених вище.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного.

ТОВ НВП «Енергомаш» було надано до Бердянської ОДПІ наступні декларації з податку на додану вартість:

-Декларація № 69719 від 18.11.2009 р., згідно якої податкове зобовязання звітного періоду складає 3367,00 грн.;

-Декларація № 73564 від 21.12.2009 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 2811,00 грн.;

-Декларація № 83408 від 20.01.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 5230,00 грн.;

-Декларація № 7308 від 19.02.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 3113,00 грн.;

-Декларація № 10073 від 18.03.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 3228,00 грн.;

-Декларація № 19539 від 19.04.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 1349,00 грн.;

- Декларація № 26672 від 19.05.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 1587,00 грн.;

-Декларація № 29506 від 18.06.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 4652,00 грн.;

-Декларація № 38439 від 19.07.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 9266,00 грн.

Також ТОВ НВП «Енергомаш» було надано до Бердянської ОДПІ Запорізької області декларації з податку на прибуток:

-Декларація № 67887 від 09.11.2009 р. згідно якої податкове зобовязання звітного періоду складає 6312,00 грн.;

-Декларація № 88296 від 19.02.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 2648,00 грн.;

-Декларація № 24816 від 11.05.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 4008,00 грн.;

-Декларація № 44100 від 06.08.2010 р. податкове зобовязання звітного періоду складає 7437,00 грн.

Згідно з п. п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі за текстом Закон № 2181) податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Як зазначає позивач у позовній заяві, самостійно узгоджені відповідачем податкові зобовязання не були сплачені в повному обсязі. Однак, представником відповідача надані суду платіжні документи, якими підтверджується повна сплата, задекларованих товариством сум з податку на додану вартість, зокрема платіжні доручення: № 84 від 26.11.2009 р. в сумі 3367,00грн., № 189 від 22.02.2010 р. в сумі 2811,00 грн., № 189 від 22.02.2010 р. в сумі 5230,00 грн., № 190 від 22.02.2010 р. в сумі 500,00 грн., № 229 від 02.04.2010 р. в сумі 2613,00 грн., № 229 від 02.04.2010 р. в сумі 3228,00 грн., № 264 від 21.04.2010 р. в сумі 1349,00 грн., № 288 від 01.06.2010 р. в сумі 158700 грн., № 352 від 13.07.2010 р. в сумі 2000,00 грн., №348 від 13.07.2010 р. в сумі 2100,00 грн., № 361 від 14.07.2010 р. в сумі 552,00 грн., № 361 від 14.07.2010 р. в сумі 348,00 грн. № 390 від 07.08.2010 р. в сумі 8918,00 грн.

Зобовязання відповідача з податку на прибуток сплачені наступними платіжними дорученнями: № 37 від 26.10.2009 р. в сумі 1000,00 грн., № 62 від 24.11.2009 р. в сумі 500,00 грн., № 85 від 26.11.2009 р. в сумі 6962,00 грн., № 233 від 02.04.2010 р. в сумі 1650,00 грн., № 188 від22.02.2010 р. в сумі 1000,00 грн., № 315 від 07.06.2010 р. в сумі 1508,00 грн., № 314 від 04.06.2010 р. в сумі 2500,00 грн. № 393 від 07.08.2010 р. в сумі 7077,00 грн.

Таким чином, доводи позивача в цій частині слід визнати необґрунтованими.

Крім того, суд зауважує, що податковою інспекцією неправомірно було направлено суми сплачені відповідачем, згідно вищевказаних платіжних документів, на погашення інших зобовязань платника податку, оскільки така зміна призначення платежу з боку податкового органу, суперечить вимогам чинного законодавства виходячи з такого.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Суд також спростовує доводи позивача про наявність у відповідача податкового боргу з податку на прибуток, нарахованого податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. № 0001072310/0 в сумі 10177,00 грн.

Представником відповідача надано копію постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2010 р. у справі № 2а-6698/09/0870, з якої вбачається, що податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ Запорізької області від 04.06.2009 р. № 0001072310/0 скасоване.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд приходить до наступного.

Відповідно п. п. 16.1.1. п.16.1 ст. 16 Закону України № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 р. за № 522/7843) затверджена Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (далі Інструкція).

Відповідно до ст. 16 Закону України № 2181 та п. п. 3.4. вказаної Інструкції нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком (органом державного казначейства), який обслуговує платника податків, платіжного документа про сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку (п. п. 3.5. Інструкції).

Відповідно зазначеної Інструкції п. п. 3.7. якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, (…) самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за відповідною формою.

Позивач, відповідних доказів щодо визначення суми пені суду не наддав, а в судовому засіданні представник пояснив, що такі повідомлення не направлялись.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем, як встановлено вище, було в повному обсязі та своєчасно сплачено суми самостійно узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток, нарахування податковим органом пені є неправомірним.

Бердянською ОДПІ Запорізької області 01.12.2009 р. було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт № 430 від 01.12.2009 р. Перевіркою було встановлено порушення вимог п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість», а саме платником податку порушено строки сплати узгоджених податкових зобовязань по ПДВ. У звязку із чим, платнику податку було нараховано фінансові санкції в розмірі 50 % на загальну суму 1327,02 грн. (ППР № 006141520), в розмірі 20 % на загальну суму 1020,00 грн. (ППР № 006121520/0) та в розмірі 10% на загальну суму 325,99 грн. (ППР № 0006111520/0). Зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржені, а тому визначенні податкові зобовязання є чинними та підлягають сплаті.

Доводи відповідача про те, що товариство не отримувало вищевказаних податкових повідомлень-рішень суд до уваги не приймає, оскільки згідно долучених до матеріалів справи корінців податкових повідомлень-рішень від 01.12.2009 р. вбачається, що рішення отримані директором товариства Лебеденко В.Ф. саме 01.12.2009 р.

Отже, вимоги позивача про стягнення 2673,01 грн. податкового боргу по податку на додану вартість слід визнати законними та обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закон № 2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Згідно п. 5.4.1. ст. 5 зазначеного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Підпунктом 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. На виконання вимог ст. 6 Закону № 2181 позивач направив боржнику першу податкову вимогу № 1/294 від 05.05.2008 р., яку отримано 08.05.2008 р. уповноваженою особою товариства. Друга податкова вимога № 2/346 від 19.06.2008 р. направлена боржнику поштою, та отримана представником підприємства 27.06.2010 р., що підтверджено поштовим повідомленням № 1123939.

Бердянська ОДПІ Запорізької області, як орган державної влади, що здійснює контроль у сфері податкового законодавства, за змістом п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» може виступати стороною у справах порушених адміністративним судом, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна підприємця.

Враховуючи те, що на час розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, то вимоги позивача у справі є законними і обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш», про стягнення податкової заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Єгорова, 1, код 32787127, р/р 26008330349171 в ОФ АКБ «УСБ», МФО 334011) на користь Державного бюджету (р/р 31115029700011 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код одержувача 34676953, код платежу 14010100) 2673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 01 коп. податкового боргу по податку на додану вартість.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі в строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя(підпис) Н.В. Стрельнікова