Рішення № 133902769, 03.07.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 569/20078/17-ц

пр. 2-607/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: Фінагіної В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання правочинів недійсними

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», яке в подальшому було змінено на Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - відповідач, ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»), в якому просить визнати недійсними два правочини під одним і тим же вихідним номером відповідача № 12424/ЗА/17 від 17.05.2017 року, вчиненими під впливом навмисного обману експерта та інших особових осіб відповідача та зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії по патентуванню винаходу за заявкою позивача № а 201 309302 від 25.07.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 25.07.2013 року ним було подано заявку № а 201 309302 про видачу патенту на винахід «Спосіб перетворення енергії руху повітряного потоку в обертовий рух вітрового колеса роторного типу і пристрій для його здійснення». 01.10.2015 року та 10.08.2016 року закладом експертизи - Укрпатентом були винесені попередні висновки кваліфікаційної експертизи № 20928/ЗА/15 та № 16870/ЗА/16, відповідно до яких за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності». 17.05.2017 року Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» був винесений остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи №12424/ЗА/17, затверджений Міністерством економічного розвитку 17.05.2017 року, відповідно до якого за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом ДП «Український інститут інтелектуальної власності», встановлено, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» за п.1 формули не є новим, за пунктами 1,2 формули не має винахідницького рівня.

Позивач вважає, що відповідач не дотримався строків, порядку і правил проведення кваліфікаційного експертного висновку на винаходи, привласнив собі повноваження, які йому не належать і вчинив два правочини під одним реєстраційним номером №12424/ЗА/17 від 17.05.2017 року, навмисно вводячи в оману щодо обставин, які мають істотне значення для прийняття законного рішення уповноваженої установи про видачу патенту на заявлений винахід а201 309302 від 25.07.2013 року. Таким чином, вчинивши одночасно, на йому думку, два нікчемні правочини в один і той же день під одним і тим самим реєстраційним номером та не надіславши попередньо експертний висновок для ознайомлення позивачу, не надавши можливість заперечення та оскарження його до прийняття рішення по результатам висновку, відповідач навмисно позбавив позивача можливість заперечити і оскаржити його дії. За таких обставин, позивач вказує на невідповідність документу ст.ст.202, 203, 207 ЦК України.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.01.2018 року справу передано на розгляд Печерському районному суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Кирилюк (Григоренко) І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2018 року позовну заяву залишено без руху.

07.05.2018 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

10.05.2018 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про долучення та витребування документів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2018 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено підготовче засідання на 05.10.2018 року.

05.10.2018 року на адресу Печерського районного суду від представника відповідача Ресенчук В.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що експертиза проводилась відповідно до Закону та встановлених на його основі Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 05.03.2022 року № 197 та із врахуванням Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, які затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 року № 22.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2018 року, у зв`язку із наданням позивачу можливості надати відповідь на відзив, оголошено перерву до 05.02.2018 року.

22.10.2018 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечував проти доводів представника відповідача на підставах, викладених у позовній заяві.

28.11.2018 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив зобов`язати відповідача долучити до матеріалів справи оригінал зміненого креслення позивача, яке начебто було взято до уваги під час підготовки всіх попередніх та остаточного висновку про невідповідність винаходу позивача умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи, долучити хоча б один загально відомий світовій спільноті на даний час винахід, який має всі сумарні суттєві ознаки, які має заявлений винахід позивача.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2018 року, відмовлено позивачу у задоволенні клопотання, та у зв`язку із зобов`язанням представника відповідача надати до суду документи по заявці позивача № а201 309302 від 25.07.2013 року, оголошено перерву до 06.03.2019 року.

06.03.2019 року справу знято зі складу у зв`язку із зайнятістю судді на лікарняному та судове засідання призначено на 27.05.2019 року.

21.03.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про можливість забезпечення проведення та участі в судовому засіданні в режимі відео конференції.

27.05.2019 року справу знято зі складу у зв`язку із зайнятістю перебуванням судді Григоренко І.В. у відпустці та судове засідання призначено на 05.08.2019 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2019 року відкладено підготовче судове засідання до 05.08.2019 року та ухвалено провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2019 року відкладено підготовче засідання до 31.10.2019 року в режимі відео конференції.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2019 року, згідно п. 1 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 31.10.2019 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.10.2019 року, згідно ч. 2 ст. 198 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 25.02.2020 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2020 року, згідно п. 1 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 30.06.2020 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2020 року відкладено підготовче засідання до 30.06.2020 року в режимі відео конференції.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2020 року, згідно ч. 2 ст. 198 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 11.11.2020 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2020 року ухвалено проводити підготовче засідання 11.11.2020 року в режимі відео конференції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року внесено виправлення у вступну, мотивувальну та резолютивну частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25.08.2019 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року відкладено підготовче засідання до 25.03.2021 року в режимі відео конференції.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року, згідно ч. 2 ст. 198 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 25.03.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2021 року, згідно ч. 2 ст. 198 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.07.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2021 року, згідно ч. 2 ст. 198 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 13.12.2021 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року ухвалено проводити підготовче засідання 13.12.2021 року в режимі відео конференції.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2021 року, згідно ч. 2 ст. 198 ЦПК України, у зв`язку із виникненням технічних причин, що унеможливлюють участь особи у режимі відео конференції, розгляд справи було відкладено до 24.03.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2022 року ухвалено проводити підготовче засідання 24.03.2022 року в режимі відео конференції.

У зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, у зв`язку із наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, суддів та працівників апарату суду, справу знято з розгляду та перепризначено на 09.11.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2022 року ухвалено проводити підготовче засідання 09.11.2022 року в режимі відео конференції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2023 року у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції відмовлено.

06.03.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача Марченко С. надійшли пояснення у справі, у яких останній просив вирішити питання щодо заміни у справі відповідача - державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» на його функціонального правонаступника - державну організацію «Український Національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2023 року замінено неналежного відповідача ДП «Український інститут інтелектуальної власності» на належного відповідача ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2023 року, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 27.06.2023 року.

01.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача Фінагіної В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід не є правочином, а є актом індивідуальної дії, прийнятим в межах компетенції уповноваженим державою органом, оскільки є реалізацією дискреційних функцій органу державної влади. Зазначила, що розгляд заявки № а201309302 про видачу патенту на винахід «Спосіб перетворення енергії руху повітряного потоку в обертовий рух вітрового колеса роторного типу і пристрій для його здійснення» здійснені відповідачем у повній відповідності до чинного законодавства, а рішення про відмову у видачі патенту на винахід прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2023 року, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 09.10.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2023 року ухвалено проводити судове засідання 09.10.2023 року в режимі відео конференції.

09.10.2023 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням судді у відпустці та судове засідання призначено на 28.11.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року ухвалено проводити судове засідання 28.11.2023 року в режимі відео конференції.

28.11.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача Фінагіної В.В. надійшла заява про розгляд справи без фіксації технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2023 року, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 14.03.2024 року.

11.12.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява, в якій останній просив суд внести відомості про вчинення кримінальних правопорушень групою фізичних і юридичних осіб до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань стосовно використання запропонованого позивачем способу перетворення енергії повітряного потоку в обертовий рух вітрового колеса роторного типу шляхом застосування клиноподібних лопатей по заявці позивача винахідниками Киргизстану, визнати його потерпілим, судовий розгляд даної цивільної справи зупинити.

14.03.2024 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному та судове засідання призначено на 09.05.2024 року.

09.05.2024 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному та судове засідання призначено на 02.07.2024 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2024 року ухвалено проводити судове засідання 02.07.2024 року в режимі відео конференції.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2024 року, розгляд справи було відкладено до 07.10.2024 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2024 року ухвалено проводити судове засідання 07.10.2024 року в режимі відео конференції.

22.07.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява, яка була передана головуючому судді 05.08.2024 року, про розгляд справи у його відсутність.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2024 року в режимі відео конференції, розгляд справи було відкладено до 11.12.2024 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2024 року ухвалено проводити судове засідання 11.12.2024 року в режимі відео конференції.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, у зв`язку із неявкою позивача, розгляд справи було відкладено до 13.02.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року ухвалено проводити судове засідання 13.02.2025 року в режимі відео конференції.

19.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м Києва від позивача надійшло клопотання, яке було передане головуючому судді 20.12.2024 року, про відкладення розгляду справи, призначеного на 11.12.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2025 року, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, у зв`язку із неявкою позивача ,розгляд справи було відкладено до 12.05.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2025 року ухвалено проводити судове засідання 12.05.2025 року в режимі відео конференції.

25.02.2025 року на адресу Печерського районного суду м Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до здійснення досудового розслідування.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2025 року, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, у зв`язку із виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відео конференції ,розгляд справи було відкладено до 03.07.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2025 року ухвалено проводити судове засідання 03.07.2025 року в режимі відео конференції.

23.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача Фінагіної В.Б. надійшло клопотання про приєднання письмової промови у судових дебатах.

03.07.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

В судове засідання позивач не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Фінагіна В.Б. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмовій промові у судових дебатах.

Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 25.07.2013 року ОСОБА_1 було подано заявку № а 201 309302 про видачу патенту на винахід «Спосіб перетворення енергії руху повітряного потоку в обертовий рух вітрового колеса роторного типу і пристрій для його здійснення».

01.10.2015 року та 10.08.2016 року закладом експертизи Державною службою інтелектуальної власності України Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» були винесені попередні висновки кваліфікаційної експертизи № 20928/ЗА/15 та № 16870/ЗА/16, відповідно до яких за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом ДП «Український інститут інтелектуальної власності», встановлено, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього ч. 1 ст. 7 Закону:

- за пунктом (ами) 1 формули не є новим;

- за пунктом (ами) 1,2 формули не має винахідницького рівня.

17.05.2017 року Укрпатентом був винесений остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи № 12424/ЗА/17, затверджений Міністерством економічного розвитку 17.05.2017 року, відповідно до якого за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом ДП «Український інститут інтелектуальної власності» з урахуванням змін і додаткових матеріалів, поданих у зв`язку з одержанням заявником попереднього висновку кваліфікаційної експертизи від 10.08.2016 року, № 16870/ЗА/16, встановлено, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»: за пунктом 1 формули не є новим, за пунктами 1,2 формули не має винахідницького рівня (том ІІ, а.с. 36-38).

У відповідь на Передній висновок кваліфікаційної експертизи від 10.08.2016 року, № 16870/ЗА/16, заявником надіслані змінена формула винаходу на 1арк., змінений опис винаходу на 6 арк., змінене креслення на 1 арк. та відповідь заявника на 7 арк., що були подані листом від 18.10.2016 року (вх. № 16/ЗА/Вх№ 68414, отримано 21.10.2016 року), а також заперечення заявника, що були подані листом від 06.04.2017 року (вх. №Вх-2062/2017, отримано 10.04.2017 року) (том ІІ, а.с. 43-61).

За таких обставин, позивач звернувся до суду із позовом про визнання, на його думку правочину, - висновку про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи № 12424/ЗА/17 від 17.05.2017 року, недійсним у відповідності до ст. 215 ЦК України, обґрунтовуючи тим, що вказаний документ був складений особою, яка не мала відповідних повноважень, а також те, що підпис відповідного спеціаліста взагалі відсутній по тексту. Крім того, не надіславши попередньо експертний висновок для ознайомлення позивачу, не надавши можливість заперечення та оскарження його до прийняття рішення по результатам висновку, відповідач навмисно позбавив позивача можливості заперечити і оскаржити дії обману експерта та інших посадових осіб відповідача.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

У статті 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин.

Зокрема, відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Водночас, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказані висновки неодноразово зазначались у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Відповідно до позовних вимог, позивач просить визнати два правочини під одним і тим же вихідним номером відповідача № 12424/3А/17 від 17.05.2017 року недійсними правочинами, вчиненими під впливом навмисного обману експерта та інших посадових осіб відповідача.

Як вбачається, 17.05.2017 року ДП «Український інститут інтелектуальної власності» винесено остаточний висновок про невідповідність винаходу «Спосіб перетворення енергії руху повітряного потоку в обертовий рух вітрового колеса роторного типу і пристрій для його здійснення» умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи заявки № а201 309302, який в подальшому набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 926/1172/18, від 28.01.2020 року у справі № 924/1208/18 вказано, що виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, підставою для захисту судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Згідно з вимогами ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Згідно 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки висновок експертизи не є правочином, а є актом застосування норм права, що здійснюється в межах повноваження органу інтелектуальної власності відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Таким чином, ст. 215 ЦК України не може бути застосована до оскарження висновку експертизи. Натомість відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», оскарження рішень щодо заявки на патент здійснюється в адміністративному порядку через Апеляційну палату або в судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення НОІВ чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до частини третьої статті 16 цього Закону.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту не дозволяє ефективно відновити його права, а відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження понесення судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 13, 202, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України,Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання правочинів недійсними - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», 01601, м. Київ, вул. Годзенка Димитра (Глазунова), буд. 1; код ЄДРПОУ 44673629.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.08.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко