Рішення № 133896758, 09.02.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1046/25

Провадження № 2/491/272/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 лютого 2026 року м. Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Ананьїв Подільського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - АТ «ПУМБ») звернулось до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 68 337,83 гривень, а також судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що 05 вересня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001394701301, відповідно до якого банк видав позичальнику кредитну картку з початковим кредитним лімітом в сумі 22 000,00 гривень, який в подальшому збільшився до 50 000,00 гривень, а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити відсотки в порядку та у строки, визначені кредитним договором. Банк виконав свої обов`язки за кредитним договором, однак всупереч умов кредитного договору відповідач, не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом і процентами, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання. У зв`язку з цим банк направляв відповідачеві вимоги щодо усунення порушень договору та повернення кредитних коштів, проте відповідач ухиляється від добровільного погашення заборгованості, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України (а.с.46).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання (а.с.39-40).

Відповідачеві ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем його проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.48). Документи відповідач отримав 10 грудня 2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду (а.с.49).

В установлений судом строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався та будь-яких інших заяв, клопотань не надавав. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористався.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи може бути здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судове засідання для її розгляду у відповідності до норм ЦПК України не проводиться.

Розглянувши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач 05 вересня 2019 року підписав заяву №2001394701301на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Зі змісту заяви слідує, що позичальник підтвердив та запевнив, що ознайомлений з ДКБО, тарифами банку та цілком згодний; всі умови ДКБО зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; договір страхування зі страховиком не є обов`язковою умовою отримання кредиту в банку, таку послугу обрано за власною ініціативою з числа послуг, що пропонуються банком.

Також зі змісту заяви вбачається, що відповідач просив відкрити на своє ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. Номер кредитної картки миттєвого випуску НОМЕР_2 та просив встановити на поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою кредитний ліміт у сумі 22 000,00 гривень. Розрахунковий день - 30 число місяця, платіжна дата - 30 число місяця, реальна річна процентна ставка складає 47,88%, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 12 577,58 гривень (розрахунок річної ставки та орієнтованої вартості здійснено за умови виникнення заборгованості у розмірі 10 000,00 гривень та її погашенням).

При цьому, строк дії кредитного ліміту, процента ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки (а.с.12 зворотний).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частинами другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 635 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на зміст статтей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З викладеного, між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 05 вересня 2019 року був підписаний кредитний договір № 2001394701301, за яким відповідачеві було надано кредитну картку із встановленням відновлювального кредитного ліміту на платіжну картку.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до довідки про збільшення кредитного ліміту АТ «ПУМБ», станом на 13 травня 2022 року кредитний ліміт на кредитній карті відповідача збільшено до 50 000,00 гривень (а.с.24).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, позивач просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг відповідач), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами.

Як уже було зазначено, в заяві від 05 вересня 2019 року № 2001394701301на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що строк дії кредитного ліміту, процента ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки (а.с.12 зворотний).

Тобто, процентна ставка за користування кредитним лімітом у заяві не встановлена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

До позовної заяви позивач додав копію паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), яка підписана відповідачем 05 вересня 2019 року (а.с.13). Та підписання відповідачем паспорту споживача не може свідчити про конкретні умови кредитування, на які погодився відповідач, а вказує на те, що передбачену законом інформацію споживач від банку отримав до підписання договору.

Суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредитування як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою (до укладення договору кредиту). Суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на час підписання відповідачем заяви) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

З урахуванням наведених положень Закону України «Про споживче кредитування», у даному випадку паспорт споживчого кредиту не є документом, який посвідчує конкретні умови на яких в дійсності укладено договір кредиту, адже відповідна інформація є вимогою закону та покликана надати споживачу можливість до укладання договору здійснити порівняння різних пропозицій кредитодавця та за результатами такого порівняння прийняти обґрунтоване рішення про укладення договору кредиту, в тому числі з урахуванням обраного ним певного типу кредиту.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) зазначено, що: «тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Відповідно до преамбули Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб акцепт цієї Публічної пропозиції здійснюється фізичними особами у місцях надання Банком послуг на підставі статті 634 ЦК України шляхом оформлення заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за умови подання документів і відомостей, необхідних для з`ясування особи, суті діяльності та фінансового стану. Приєднання фізичних осіб до договору свідчить про повне і безумовне прийняття Публічної пропозиції Банку на укладення договору в цілому, клієнт не може запропонувати Банку свої умови договору. Ця Публічна пропозиція, «Умови (параметри) вкладів (додаток № 1), «Умови надання та обслуговування «Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою» та «Автоматичного овердрафту» (додаток № 2), «Умови надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «Сплачуй частинами» (додаток № 3), «Умови надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «Сплачуй частинами», що застосовуються для кредитних карток додаток № 4), тарифи Банку, а також оформлені клієнтами заяви на приєднання до договору разом складають єдиний документ - договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.15 зворотний-21).

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Публічна пропозиція, що розміщена на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «ПУМБ» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05 вересня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (14 листопада 2025 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надана банком Публічна пропозиція не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надану позивачем Публічну пропозицію, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «ПУМБ» дотримав вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

За таких обставин, доказів про те що сторонами узгоджена відсоткова ставка за користування кредитним коштами матеріали справи не містять.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поряд з цим, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Разом з тим, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів (тіла кредиту), зокрема, на підставі виписки по рахунку.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнт.

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц

З наданої до суду виписки за кредитним договором за період 05 вересня 2019 по 04 серпня 2025 року вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював розрахунок за надані послуги та товари, здійснював перекази та платежі, а також частково погашав заборгованість по кредиту (а.с.27 зворотний-33).

За таких обставин, суд бере до уваги додані до матеріалів справи розрахунок заборгованості та виписку по рахунку ОСОБА_1 , які підтверджують користування відповідачем наданим кредитом, при цьому відповідач добровільно сплачував заборгованість за рахунком в тому числі за нараховані позивачем відсотки, будь-яких зауважень з цього приводу до позивача не подавав.

Судом приймається до уваги посилання позивача на дотримання ним строку позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до статтей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені,зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, відповідно до пункту 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

В той же час, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ (далі - Закон № 4434-ІХ) було виключено пункт 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (закон набрав чинності 04 вересня 2025 року).

Враховуючи, що карантин на території України діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а воєнний стан введено з 24 лютого 2022 року і він триває донині, перебіг позовної давності за вимогами банку до 04 вересня 2025 року був продовжений. Оскільки договір укладено 05 вересня 2019 року, а користування карткою відбувалося і пізніше, навіть якщо припустити виникнення прострочення до 2020 року, строк позовної давності не сплив на момент запровадження карантину, а отже, був автоматично продовжений законом. Таким чином, звернення позивача до суду 14 листопада 2025 року відбулося в межах строку позовної давності.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що відповідачем не було жодним чином доведено, що у нього відсутній борг перед позивачем, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачем, також не спростовано, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «ПУМБ» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ «ПУМБ» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 42 697,19 гривень, розмір яких підтверджуються долученими до матеріалів справи розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, а в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 25 640,64 гривень слід відмовити.

В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено на 62,48% (42 697,19 гривень / 68 337,83 гривень х 100%), на користь позивача з відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 513,51 гривень (2 422,40 гривень х 62,48%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10, 12, 13 76-81, 89, 141, 264, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 01 червня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14282829; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2019 року № 2001394701301 у розмірі 42 697 (сорок дві тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 19 коп.,яка складається з суми простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42 697,19 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 01 червня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14282829; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 513 (одна тисяча п`ятсот тринадцять) гривень 51 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14282829; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4відповідач:ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 09 лютого 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «____» ___20____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/1046/25 Ананьївського районного суду Одеської області.