Рішення № 133895800, 06.02.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/374/26 Справа №447/3750/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

06.02.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Рябчун А. В.,

за участю секретаря Непопалової М. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71833941, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 18.06.2025 по 17.07.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,25 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 050,00 грн. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '71535, що надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач зазначає, що кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 71833941 від 18.06.2025 року, виконав свої зобов?язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача N? НОМЕР_1 , платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № b57559fl-3261-434d-aaff-600cdc65664e від 18.06.2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Проте, відповідач належним чином зобов?язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед Кредитодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором кредиту № 71833941 на підставі договору факторингу.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 22 575,00 грн., з яких:

- 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 525,00 грн. - сума заборгованості за процентами;

- 1 050,00 грн. - сума заборгованості за комісією;

- 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою;

- 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2025 року справа передана для розгляду судді Рябчун А.В.

Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом 30 вересня 2025 року було скеровано запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .

З отриманої судом 02 грудня 2025 року відповіді від 21 листопада 2025 року вбачається, що відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області області від 04 грудня 2025 року позовну заяву ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в судові засідання 08 січня 2026 року, 06 лютого 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує. Крім того, до суду надходили заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 08 січня 2026 року, 06 лютого 2026 року не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відзив на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не подав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 18.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71833941, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів (з 18.06.2025 по 17.07.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,25 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 050,00 грн.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '71535, що надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

На виконання умов кредитного договору № 71833941 від 18.06.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов?язання, зокрема передало ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.

У довідці від 21.10.2025 року № КД-000003312, виданою ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНЕКСПРЕС», зазначено, що відповідно до електронної платіжної інструкції № b57559fl-3261-434d-aaff-600cdc65664e від 18.06.2025 року, на ім`я ОСОБА_1 на картку N? НОМЕР_1 перераховано кошти у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до електронної платіжної інструкції № b57559fl-3261-434d-aaff-600cdc65664e від 18.06.2025 року, на ім`я ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 перераховано кошти у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно з розрахунком суми заборгованості станом на 04.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 71833941 від 18.06.2025 року року становить 22 575,00 грн, з яких:

- 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 525,00 грн. - сума заборгованості за процентами;

- 1 050,00 грн. - сума заборгованості за комісією;

- 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою;

- 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно до договору факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з реєстром прав вимоги № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 на суму 22 575,00 грн.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Встановлено, що 18.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71833941, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 18.06.2025 по 17.07.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,25 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 050,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн. зокрема, зазначене підтверджується наданою довідці від 21.10.2025 року № КД-000003312, відповідно до якої 18.06.2025 року на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 7 000,00 грн.

Отже, позивачем доведено виконання ним кредитного договору. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання/часткове виконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором.

Судом враховано та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором надання грошових коштів у позику № 71833941 від 18.06.2025 рокувиконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідача за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував, у результаті чого, у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 04.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 71833941 від 18.06.2025 року становить 22 575,00 грн, з яких:

- 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 525,00 грн. - сума заборгованості за процентами;

- 1 050,00 грн. - сума заборгованості за комісією;

- 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою;

- 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Суд вважає доведеною заборгованість у розмірі 7 525,00 грн, яка складається з:

- 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 525,00 грн. - сума заборгованості за процентами.

При цьому судом враховано, що у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, поданий позивачем, при цьому відповідач не надав заперечень з приводу вказаного розрахунку, свого розрахунку не подав.

Щодо вимоги про нарахування неустойки у розмірі 14 000,00 грн. суд зазначає наступне.

У пункті 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок неустойки за період 15.10.2025-04.11.2025, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісії, то суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні простроченої заборгованості за комісією, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. При цьому банк не мав права встановлювати до кредитного договору щомісячну комісію за обслуговування кредиту, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Встановлено, що відповідно до договору факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з реєстром прав вимоги № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 на суму 22 575,00 грн.

Ураховуючи зазначене, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , є належним позивачем у справі.

Отож, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, на день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитом, суду не надано, позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення підлягає сума у розмірі 7 525,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначені вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягають стягненню 807,38 грн сплаченого судового збору, оскільки позов задоволено на 33,33%.

Щодо розподілу судових витрат

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати за надану правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи: Договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», витяг з акту № 8ФП від 29.10.2025 приймання -передачі правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, з якого вбачається, що адвокатом було надано правові послуги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , за які було сплачено 4 500 грн. винагороди та платіжну інструкцію.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 500 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає сума у розмірі 1 499,85 грн, оскільки позовні вимоги задоволено на 33,33%.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за договором надання грошових коштів у позику № 6883900125 від 18 червня 2025 року в розмірі 7 525 (сім тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, що складається з:

7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

525,00 грн - заборгованість за відсотками;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» понесені судові витрати у розмірі 807 (вісімсот сім) гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 499 (одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 85 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06 лютого 2026 року.

Суддя Анна Рябчун