Ухвала суду № 133880502, 06.02.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2026 Справа №607/2574/26 Провадження №2-з/607/11/2026

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» Говдь Руслана Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/2574/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Разом із позовом, 04 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» Говдь Руслана Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У заяві про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_2 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, зокрема:

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0397, площею 2га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0387, площею 2га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0414, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0393, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0395, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0413, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0402, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0405, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0388, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0394, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0390, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0401, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0404, площею 1.8334 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0399, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0389, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0398, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0396, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0392, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0403, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0386, площею 2 га;

-земельна ділянка, кадастровий номер: 6122481000:01:001:0391, площею 2 га;

-квартира, загальною площею (кв.м): 110.4, житлова площа (кв.м): 43.2, адреса: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданої заяви представник товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» Говдь Р. М. зазначив, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Станом на 19 січня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» за Кредитним договором № ML Е00/028/2006 від 03 серпня 2006 року складає 658 634,66 грн, що включає:

-заборгованість по кредиту за траншем № 1 366 935,91 грн;

-заборгованість по кредиту за траншем № 2 123 698,90 грн;

-заборгованість по відсоткам за траншем № 1 110 985,97 грн;

-заборгованість по відсоткам за траншем № 2 234,56 грн;

-заборгованість 3% річних за прострочення виконання зобов`язань по кредиту за траншем № 1 в період з 22.10.2025 по 19.01.2026, в порядку ст. 625 ЦК України - 2714,32 грн;

-заборгованість 3% річних за прострочення виконання зобов`язань по кредиту за траншем № 2 в період з 22.10.2025 по 19.01.2026, в порядку ст. 625 ЦК України 915,03 грн;

-заборгованість 3% річних за прострочення виконання зобов`язань по відсотках по кредиту за траншем № 1 в період з 22.10.2025 по 19.01.2026, в порядку ст. 625 ЦК України - 820,99 грн;

-заборгованість 3% річних за прострочення виконання зобов`язань по відсотках по кредиту за траншем № 2 в період з 22.10.2025 по 19.01.2026, в порядку ст. 625 ЦК України 1,74 грн;

-заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення Кредиту -1 - 15279,48 грн.

-заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення Кредиту -2 - 105,06 грн.

-заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення відсотків по Кредиту -1- 36936,72 грн.

-заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення відсотків по Кредиту -2- 5,98 грн.

Представник позивача стверджує, що відповідач навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування. Таким чином, з огляду на розмір заборгованості, що утворилась і зазначена в позові, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» також вважає, що з огляду на те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, застосування вказаного у заяві заходу забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Отож, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до таких висновків.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пункту 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільнопроцесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Пункт 6 вказаної Постанови містить роз`яснення про те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Так, зі змісту позовної заяви встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення боргу у розмірі 658 634,66 грн. Виникла заборгованість має місце у зв`язку із порушенням умов Кредитного договору № ML Е00/028/2006 від 03 серпня 2006 року позичальником ОСОБА_1 перед АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», право вимоги за яким було відступлене товариству з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» 23 вересня 2025 року. Даний кредитний договір забезпечений, про що внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки серії та номер 5167, виданого 03 серпня 2006 року приватним нотаріусом Білецькою Н. А., строк виконання основного зобов`язання 01 серпня 2031 року, розмір основного зобов`язання 639 087,30 грн, правочин в якому встановлене основне зобов`язання: кредитний договір зі змінами, серії та номер ML Е00/028/2006 від 03 серпня 2006 року, між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 3553765, об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 , Іпотекодержатель: АКБ «Райффайзенбанк Україна». Наведене підтверджує Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 441722869 від 01 вересня 2025 року.

Також Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує набуття ОСОБА_1 у власність земельних ділянок та іншого нерухомого майна, згідно переліку, який зазначено у заяві про забезпечення позову, за період з 2006 року по 2025 рік. Тобто,

ОСОБА_1 обізнаний про свій обов`язок за вищевказаним кредитним договором, підстави його виникнення, однак набуває майно у власність та не вчиняє дій щодо його відчуження чи інших дій, які б свідчити про намір останнього уникнути відповідальності за своїми зобов`язаннями перед банком чи іншою фінансовою установою.

Відтак, проаналізувавши матеріали та доводи заяви про забезпечення позову, суд виснує, що між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за твердженнями сторони позивача, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду.

Однак, окрім цих тверджень, до заяви про забезпечення позову не додано будь-яких підтверджуючих документів, які б свідчили про спроби відповідача вчинити дії з майном. Доказів на обґрунтування таких намірів представником позивача надано не було, а твердження останнього про виниклий борг за кредитним договором на суму 658 634,66 грн, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а припущенням про можливі дії.

Враховуючи вищевикладені обставини, представником позивача не наведено достатніх підстав, які б свідчили, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та слугували обгрунтуванням для застосування заходів забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження №6117180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 1290гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

З матеріалів поданої заяви про забезпечення позову судом не встановлено доказів на підтвердження намірів у відповідача щодо відчуження майна, а твердження представника позивача щодо можливих дій ОСОБА_1 у майбутньому, є припущенням.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки представником позивача не наведено достатніх підстав для застосування забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» Говдь Р. М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 149153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» Говдь Руслана Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Я. Герчаківська