Ухвала суду № 133874414, 05.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/10011/25

провадження № 2-п/753/9/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Коренюк А.М.

при секретарі Начичко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою від 18 грудня 2025 року, яка надійшла до суду 23 грудня 2025 року, й передана судді 16 січня 2026 року, про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року по справі за позовом ТзОВ Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що вона, як відповідач, не з`явилась в судове засідання з поважних причин (незадовільний стан здоров`я членій родини, необхідність догляду за дитиною), а докази, на які посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (необгрутованість й недоведеність позивачем позовних вимог, зокрема, не визнаючи укладеним договір, оскільки такий укладався засобами електронного зв`язку, вона його не підписувала, не підтвердження позивачем належними, достатніми та допустимими доказами про укладений договір, порушення зобов`язання за договором, отримання нею кредитних коштів).

Відтак, прийнявши вказане рішення, суд взяв за основу лише доводи позивача, внаслідок чого зробив помилковий висновок та невірно вирішив спір.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду поданої ним заяви про перегляд заочного рішення рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду, й матеріали заяви містять заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , діючої на підставі ордера адвоката про надання правової подопомги від 04.02.2026 року, про розгляд ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення за відсутності представника відповідача з підтримананям її вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, засобами електронного зв`язку, які доставлено завчасно до судового засідання, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).

Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи (заяви) за відсутності представника позивача з підтримананям позовних вимог.

Суд вважає, що неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання про перегляд заочного рішення не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи та поданої заяви достатньо даних про права та взаємовідносини сторін в межах розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду, форму судочинства - спрощеного провадження із викликом в судове засідання сторін, суд визнав можливим вирішити заяву про переглад заочного рішення за відсутності сторін на підставі наявних у ній матеріалів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд заяви судом, а виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви про перегляд заочного рішення, доводи заяви, у їх сукупності, вважає, що вимога заяви представника відповідача про скасування заочного рішенняне обґрунтована, обставини, викладені в заяві, не підтверджуються наявними в матеріалах справи та встановленими в ході судового засідання доказами.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Міолан», правонаступником якого відповідно до Договору відступдення прав вимоги від 25.06.2024 року № 101-МЛ,є ТзОВ Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", та ОСОБА_1 30.01.2024 року був укладений Договір про споживчий кредит № 8557314, за умовами якого ТзОВ «Міолан» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 7 000 грн. 00 коп. строком на 105 днів до 14.02.2024 року на споживчі потреби зі сплатою 2, 30% на суму залишку кредиту на кожен день, зі сплатою комісії 700 грн. 00 коп., на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 30.01.2024 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 22 845 грн. 20 коп., яка складається із таких складових: 6 300 грн. 00 коп. заборгованість за основим зобов`язанням кредиту, 15 845 грн. 20 коп. заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, заборгованість за комісією 700 грн.00 коп.

Заочним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року позов ТзОВ «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ТзОВ Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, 24 845 грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн. 40 коп. судового збору, а всього 25 267 (двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 60 (шістдесят) коп. (а.с.83-87).

Відповідно до частини 1 статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовом у засіданні.

А відповідно до частини 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто процесуальним законом передбачені обов"язкові сукупні умови для скасування заочного рішення.

Проте, судом встановлено, що законні підстави для задоволення заяви відсутні за недоведеності відповідачем вказаних ознак сукупних умов для скасування заочного рішення.

Так, відповідач неодноразово (двічі) повідомлявся судом про час та місце розгляду справи на 24.07.2025 року 10.45 год., 20.11.2025 року, 10.30 год., що підтверджується судовими повістками надісланими рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, визнанням відповідачкою у заяві про перегляд заочного рішення про те, що вона була обізнана про час та місце розгляд справи, проте не могла прибути до суду у зв`язку із доглядом за дитиною.

Поважні причини неподання відзиву нею у заяві не наведено.

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду, тавказує на те, що такий відповідач не з`явився в судове засідання й не подав відзив на позовну заяву у визначений процесуальним законом строк без поважних причин, докази, на які посилається, не мають істотного значення для правильного вирішення справи,й не можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, а тому суд відхиляє такі доводи відповідача.

Відзив на позов відповідно до ст.191 ЦПК України відповідачем не подано, як і докази за правилом ст..83 ЦПК України про спростування позовних вимог, а тому суд застосовував правило ч.2 ст.191 ЦПК України й вирішив спір за наявними матеріалами справи.

Так, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи ч.2 ст.191 ЦПК України.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.2 ст..83 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що:

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом вимог частин третьої, четвертої статті 83 ЦПК України, відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позовну заяву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких не може бути подано доказ у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 161/4985/17 (провадження № 14-71 цс 19) вказано, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві; відзиві на позовну заяву (відзиві); відповіді на відзив; запереченнях; поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша та друга статті 174 ЦПК України). Заяви по суті справи мають бути оформлені згідно з вимогами статей 175-181 ЦПК України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Ч.1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З кредитного договору вбачається, що відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором.

Електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.

Відповідача було ознайомлено з усіма умовами, запропонованими ТзОВ «Міолан» і за допомогою електронного цифрового підпису ним було підписано заявку позичальника на отримання у ТзОВ «Міолан» грошових коштів у позику, алгоритм дій за договором ТзОВ «Міолан» стосовно укладання позичальником договору, тобто умови та правила надання кредитних послуг в ТзОВ «Міолан» та тарифи саме на тих умовах, які діяли на момент підписання та були запропоновані ТзОВ «Міолан»».

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кошти у позику в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 30.01.2024 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 22 845 грн. 20 коп., яка складається із таких складових: 6 300 грн. 00 коп. заборгованість за основим зобов`язанням кредиту, 15 845 грн. 20 коп. заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, заборгованість за комісією 700 грн.00 коп., тобто трьох складових, що відповаідає умовам договору.

Умови договору погоджені позичальником, а тому він має дотримуватися принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці».

За відсутності доказів на спростування позовних вимог, наявність заборгованості за договором, яка визначена позивачем у розрахунку заборгованості станом на 30.01.2024 року в загальній сумі 22 845 грн. 20 коп., яка складається із таких складових: 6 300 грн. 00 коп. заборгованість за основим зобов`язанням кредиту, 15 845 грн. 20 коп. заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, заборгованість за комісією 700 грн.00 коп., його розрахунок (сума) відповідачем не спростовується, як й дійсність договору, належними, достатніми та допустими доказами, адже обов`язок доказування покладається на сторін, й вказаного процесуального обов`язку по доказуванню відповідачем не досягнуто.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України), адже обов`язок доказування покладається на сторони.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України)

Відповідно, відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів про спростування позовних вимог, натомість, із наданих позивачем доказів судом встановлено дійсність договірних правовідносин, що загальна сума боргу 22 845 грн. 20 коп. за кредитним довогором кредитодавцем розрахована у відповідності до умов договору, й складається із таких складових: 6 300 грн. 00 коп. заборгованість за основим зобов`язанням кредиту, 15 845 грн. 20 коп. заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, заборгованість за комісією 700 грн.00 коп., що узгоджується із умовами договору.

За таких процесуальних підстав заява задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Копію ухвали невідкладно вручити присутнім в залі суду сторонам, відсутнім - надіслати рекомендованою поштою з повідомленням про вручення для відома.

СУДДЯ: