Рішення № 133873183, 04.02.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/680/26

381/20/26

Заочне Рішення

Іменем України

04 лютого 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруга А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

Встановив:

05.01.2026 року на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області представницею товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до ОСОБА_1 (далі, відповідач) про стягнення кредитної заборгованості.

За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 18 жовтня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8396618, за яким кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на споживчі (особисті) потреби у розмірі 15 000,00 гривень.

Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту 15 000 гривень, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 1 %, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Договір про надання споживчого кредиту № 8396618 від 18.10.2024 підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису.

Позикодавцем умови зобов`язання щодо надання грошових коштів в борг виконані повністю, проте позичальник грошові кошти не повернув, проценти не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі, зазначеному в позовній заяві.

В подальшому, внаслідок укладення договору факторингу, право вимоги за зазначеним вище договором про надання споживчого кредиту перейшло до позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».

З урахуванням існування заборгованості та не сплачених відсотків, позивач, як новий кредитор, просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 39 370 гривень, як заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8396618 від 18.10.2024, яка станом на 18.10.2024 складається з: 15 000 гривень заборгованість по тілу кредиту, 16 870 гривень заборгованість по відсоткам, 7 500 гривень неустойка.

Також позивач просить стягнути на свою користь витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривні.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено проводити судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 129, 129, зворот).

В судове засідання представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з`явилася, разом з позовною заявою подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, просила позов задовольнити, у випадку неявки відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а. с. 120-121).

З урахуванням того, що судом не визнавалась обов`язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представниці позивача.

В судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з`явився, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і дату проведення судового засідання, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що 18 жовтня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8396618, з додатком № 1 (а. с. 13-31, 32-33).

Згідно п. 1.3 договору загальний розмір кредиту становить 15 000 гривень.

Згідно пункту 1.4, 1.5.1 договору, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1 % в день.

Згідно пункту 1.5.2 договору застосовується знижена процентна ставка у розмірі 0,01 % в день, якщо будуть дотримані встановлені позичальником для того вимоги.

Вказаний договір з додатком № 1 було підписано сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачем не надано доказів для спростування факту укладення договору про надання споживчого кредиту № 8396618 на зазначених вище умовах.

До матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт надання грошових коштів в борг відповідачу у сумі 15 000 гривень.

Зокрема, для підтвердження факту надання грошових коштів в борг позивачем надано лист товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» від 27.06.2025 вих. № 20250627-1.2 (а. с. 75).

Відповідач факту отримання грошових коштів в борг не заперечує.

В подальшому був укладений договір факторингу № 01.02-15/25 від 26 червня 2025 року, згідно з якими право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 8396618 від 18.10.2024 перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», позивача у справі (а. с. 76-86).

Факт переходу права вимоги до позивача, як нового кредитора, підтверджується, зокрема, витягом з реєстру боржників (а. с. 98).

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення зазначеного договору факторингу та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 8396618 від 18.10.2024.

Матеріли справи також не містять доказів повного чи часткового повернення коштів відповідачем, як первісному кредитору, так і позивачу, до якого перейшло право вимоги на підставі зазначеного вище договору факторингу.

До матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8396618 від 18.10.2024, згідно з яким, станом на 25.06.2025 заборгованість за договором становить 39 370 гривень, з них 15 000 гривень сума тіла кредиту, 16 870 гривень нараховані відсотки, 7 5000 гривень неустойка (а. с. 64-74).

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що правовідносини сторін спору урегульовані правовими нормами ЦК України, що регламентують правила виникнення зобов`язань, чинність правочинів, обов`язковість договорів та правила заміни сторони у зобов`язанні.

Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому,необхідною умовою для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Наведені правові норми підтверджують, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 був укладеним договір про надання споживчого кредиту та погоджені його істотні умови.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначені правові норми свідчать, що внаслідок порушення зобов`язання і несвоєчасного повернення суми боргу та процентів за користування коштами існують достатні правові підстави для стягнення заборгованості за договором на користь кредитора в примусовому порядку.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов`язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги, в тому числі під час укладення договору факторингу.

З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм суд приходить до висновку, що до ТОВ «СВЕА ФІНАНС», як до нового кредитора, перейшли права та обов`язки у зобов`язанні, що існує в межах кредитного договору, і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8396618 від 18.10.2024.

Для підтвердження розміру заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8396618 позивачем надано розрахунок заборгованості з детальними відображеннями розміру заборгованості за тілом кредиту, процентам та неустойкою (а. с. 64-74).

Суд визнає зазначений доказ належним та допустимим та таким, що підтверджує розмір нарахованої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8396618 від 18.10.2024.

Перевіривши зазначений розрахунок заборгованості, суд вважає його арифметично правильним, проценти нараховувались у розмірі 1 гривня 50 копійок щоденно, що відповідає розміру зниженої процентної ставки 0,01 %, визначених в пункті 1.5.2 договору, далі проценти нараховувались у розмірі 150 гривень щоденно, що відповідає розміру стандартної процентної ставки 1 %, визначених в пункті 1.5.1 договору.

Період нарахування процентів з 18 жовтня 2024 року до 17 березня 2025 року, тобто в межах визначеного договором строку кредитування.

Натомість відповідач, в супереч приписам статті 12, 81 ЦПК України доказів погашення заборгованості не надав, як не надав і іншого розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8396618 від 18.10.2024.

Тому, суд вважає, що позивачем доведено існування права вимоги та розмір заборгованості, що підлягає стягненню на його користь з відповідача за тілом кредиту та процентами.

Далі, суд не погоджується з правомірністю нарахування позивачем 7 500 гривень, як суми заборгованості по неустойці/штрафу.

Зокрема, суд констатує, що можливість нарахування штрафу у розмірі 1 350 гривень на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання, та у розмірі 300 гривень починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання передбачена пунктами 6.4.1, 6.4.2 договору про надання споживчого кредиту № 8396618.

Разом із тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Станом на дату укладення кредитного договору, як і станом на дату подання позову, дія воєнного стану не припинена, а отже виключається можливість нарахування і стягнення штрафу за прострочення зобов`язання, що виникло з договору про надання споживчого кредиту.

Тому, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8396618від 18.10.2024 у сумі 31 870 гривень, що складається з 15 000 гривень заборгованості за тілом кредиту, 16 870 гривень заборгованості по відсоткам.

Згідно з приписами статті 141 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені на 81 %, сума відшкодування сплаченого судового збору становить 1 962,14 гривні.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8396618від 18.10.2024 у сумі 31 870 гривень, що включає: 15 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 16 870 гривень заборгованість по відсоткам.

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 1 962,14 гривні, компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.