Ухвала суду № 133859233, 04.02.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10421/25

У Х В А Л А

04 лютого 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судових засідань Карпишиної К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду від 26.12.2025 у справі № 758/10421/25,

в с т а н о в и в:

відповідач звернувся до суду з заявою у якій просить розстрочити виконання судового рішення від 26.12.2025 у справі № 758/10421/25 на тридцять шість місяців із стягненням рівними частинами суми заборгованості.

У заяві ОСОБА_1 посилається на те, що вона позбавлена можливості виконати рішення суду сплатою одноразового платежу та в повному обсязі, у зв`язку з тим, що у неї немає таких коштів, оскільки вона не працює, являється особою з інвалідністю, а також на її утриманні перебуває дитина. Просить розстрочити виконання рішення терміном на 36 місяців рівними частинами.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому на підставі ч. 2 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає заяву у їх відсутності.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до змісту ст. 435 ЦПК України, неявка належно повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення з огляду на таке.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із частинами третьою - п`ятою ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм ЦПК і ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Розстрочення рішення суду може бути застосоване судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З аналізу викладених норм вбачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Заявником не доведено факт існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Встановлено, що підстави наведені заявником у заяві про розстрочення виконання рішення суду ґрунтуються головним чином на наявності складного матеріального становища заявника.

При зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, заявником було надано свідоцтво про народження дитини та довідки МСЕК.

Однак, надані заявником докази не дають підстав вважати доведеним факт існування обставин, які ускладнюють виконання рішення.

Надана довідка МСЕК № 040354, якою заявнику було встановлено інвалідність III групи, сама по собі не може слугувати для підтвердження існування обставини, яка ускладнює виконання рішення. Зокрема, наявність інвалідності не є безальтернативно доказом скрутного матеріального становища заявника.

Крім того, перебування дитини на утриманні матері не може вважатися безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Вказуючи на скрутне матеріальне становище та перебування на утриманні малолітньої дитини, заявник не надала суду доказів щодо пред`явлення до батька дитини вимог по сплаті аліментів, оскільки обов`язок щодо утримання дитини закон покладає на обох батьків. Заявницею не надано доказів щодо складу її сім`ї та її доходу, тощо.

Надані відповідачем докази не свідчать про наявність виключних обставин що свідчать про такий їх особливий характер, що ускладнюють або виключають виконання рішення, оскільки надані до суду докази однозначно не підтверджують дійсний майновий стан відповідача.

Так, ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження відсутності у неї інших доходів, відсутності рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого вона може отримувати доходи.

Заявником не доведено, що в разі задоволення чи часткового задоволення заяви вона зможе добровільно виконати судове рішення, адже відсутні дані, які б об`єктивно свідчили про розмір доходу та матеріальний стан заявниці, та з яких можливо дійти висновку, що запропонований нею період розстрочення і суми виплат дійсно знаходяться в межах її доходів.

Незадовільний майновий стан не є беззаперечною підставою для розстрочення виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання.

Зважаючи на викладене, встановлено, що заявником не доведено виникнення виняткових обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

При цьому, під час укладення кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, відповідач повинна була враховувати розмір своїх доходів та усвідомлювати необхідність виконання зобов`язання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 353, 435 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду від 26.12.2025 у справі № 758/10421/25 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.І. Якимець