Рішення № 133855326, 03.02.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-а/381/7/26

381/7231/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року Фастівський міськрайонницй суд Київської області в складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

секретаря судових засідань Беленчук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастові Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області в особі Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року адвокат Русанівська Д.Д., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» направила до Фастівського міськрайонного суду Київської області позовну заяву до Головного управління Національної поліції в Київській області в особі Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4300348 від 18.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім цього просила визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду із зазначеним позовом та поновити цей строк.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 18.03.2025 відносно ОСОБА_1 було складено постанову про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Про наявність вищевказаної постанови серія ЕНА №4300348 від 18.03.2025 ОСОБА_1 відомо не було, копію постанови він не отримував. 21 листопада 2025 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції та під час перевірки документів йому стало відомо, що на нього 18 березня 2025 року було складено постанову серії ЕНА № 4300343 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В позовні заяві представник позивача зазначає, що 18 березня 2025 року о 18 год. 20 хвилин ОСОБА_1 перебував біля продуктового магазину за адресою по АДРЕСА_1 , до нього під`їхав екіпаж працівників поліції, які звинуватили ОСОБА_1 в тому, що він перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом, після чого склали на нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо винесення ними постанови за ч. 2 ст. 126 КУпАП працівники поліції не повідомляли. Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2025 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

03 квітня 2025 позивач, сплатив через мобільний застосунок Приватбанк платіж в сумі 6800 грн. з назвою «Штрафи ПДР». ОСОБА_1 є власником транспортного засобу NISSAN QASHQAI днз НОМЕР_1 . Також, позивач зазначає, що є військовослужбовцем ЗСУ і на час його перебування на службі, даним транспортним засобом за домовленістю користувався знайомий позивача ОСОБА_2 , який допомагав дружині ОСОБА_1 з домашніми справами. Зважаючи на що, ОСОБА_1 вирішив, що даний штраф за порушення правил дорожнього руху отриманий саме ОСОБА_2 , та для уникнення відкриття виконавчого провадження за несвоєчасну сплату штрафу ПДР сплатив вказану суму через мобільний застосунок Приватбанку.

Представник позивача вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення ЕНА №4300348 від 18.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 126 КУпАП.

Також, зважаючи на той факт, що оскаржувану постанову позивач отримав лише 04.12.2025, то представник позивача просить поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА № 4300348 від 18.03.2025.

Ухвалою судді від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Національної поліції в Київській області Чубинського В.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що Головне управління Національної поліції в Київській області проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 4300348 від 18 березня 2025 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн.

За приписами даної статті, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, що передбачені, в тому числі частинами четвертої статті 126 цього Кодексу.

Відповідно до позовної заяви позивач зазначає що про наявність адміністративної постанови серії ЕНА №4300348 від 18 березня 2025 року йому стало відомо лише 21 листопада 2025 року. Зазначені доводи є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та повністю спростовуються як матеріалами, долученими до позову самим позивачем, так і доказами, наявними у матеріалах справи. Так, позивачем до позовної заяви долучено фотознімок, датований 03 квітня 2025 року, з якого однозначно вбачається факт сплати адміністративного штрафу за порушення Правил дорожнього руху. Факт сплати штрафу свідчить про безумовну обізнаність позивача щодо наявності адміністративної постанови, її змісту та правових наслідків її винесення. Крім того, з відповіді Фастівського РУП ГУНП в Київській області на адвокатський запит Русанівської Д.Д. вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від отримання копії постанови на місці її винесення, про що було зроблено відповідну відмітку. Так, відповідно до норм наказу МВС від 06.11.2025 №1376 (Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції) копію постанови серії ЕНА №4300348 від 18.03.2025 було належним чином направлено позивачу 21.03.2025 рекомендованим поштовим відправленням за вих. №2125, про що зазначено в п. 9 Постанови. Таким чином слід дійти висновку, що твердження позивача щодо необізнаності про винесення вище зазначеної постанови є безпідставними та такими що не знаходять свого підтвердження.

29.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Русанівської Д.Д. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просила прийняти до розгляду заяву зміну предмету позову. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4300348 від 18.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП. Зобов`язати ГУК в Київській області повернути Снігуру Андрію Валентиновичу, сплачений за постановою про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4300348 від 18.03.2025 штраф у сумі 6 800,00 грн.

В судовому засіданні 27.01.2026 позивач та його представник позов підтримали та наполягали на його задоволенні. В заяві про збільшення позовних вимог, представник позивача просила розглянути справу в їх відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відзиві зазначив про розгляд справи без участі представника ГУНП в Київській області.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 18.03.2025 інспектором відділення поліції №1 (м. Боярка) Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ст. лейтенантом поліції Слюсар М.П. складено постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4300348 від 18.03.2025, про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , якою останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладено штраф в сумі 3 400 грн. На підставі ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати порушником штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу у сумі 6 800 грн. (а.с.24).

Із зазначеної постанови вбачається, що 18.03.2025 о 18 год 22 хвл, м. Фастів, вул. Чапського, 22, гр. ОСОБА_1 керував т.з. Ніссан Кашкай з д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав прав керування такими транспортними засобами, чим порушив п.п.2.1.а ПДР України. Від підпису та отримання копії постанови ОСОБА_1 відмовився. Копію постанови надіслано рекомендованим листом №2125 від 21.03.2025.

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, за приписами даної статті, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, що передбачені, в тому числі частинами четвертої статті 126 цього Кодексу.

За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У даному випадку, позивач порушив вимоги п.2.1 «а» ПДР України, де зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 гривень.

Згідно з частиною 2 статті 126 КУпАП вбачається що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 285 КУпАП визначено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Згідно відповіді на адвокатський запит, Фастівським РУП ГУНП в Київській області 04.12.2025 надано наступну інформацію: «18.03.2025 працівниками ВРПП Фастівського РУП ГУНП в Київській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено адміністративну постанову серії ЕНА №4300348 за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від отримання копії постанови на місці ОСОБА_1 відмовився, в зв`язку з чим копія постанови була направлена йому поштовим зв`язком 21.03.2025 вих. №2125. Про отримання копії постанови та обізнаність правопорушника у її складенні свідчить оплата правопорушником вказаної постанови 03.04.2025. На даний час надати копію відеозапису з портативного нагрудного відеореєстратора поліцейського та відеореєстратора встановленого у службовому автомобілі які застосовувалися під час документування правопорушення не представляється за можливе, оскільки встановлений строк зберігання відеозаписів становить 30 днів. Додаток копія постанови серії ЕНА № 4300348» (а.с.16).

Судом встановлено, що 03.04.2025 ОСОБА_1 сплатив штраф ПДР через мобільний застосунок Приватбанк в сумі 6 800 грн., що підтверджується скріншотом телефону долученим позивачем до матеріалів справи. Даний факт не заперечувався позивачем і в судовому засіданні.

Зазначене вище, свідчить про безумовну обізнаність позивача щодо наявності адміністративної постанови, її змісту та правових наслідків її винесення.

Крім того, з відповіді Фастівського РУП ГУНП в Київській області на адвокатський запит Русанівської Д. Д. вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від отримання копії постанови на місці її винесення, про що було зроблено відповідну відмітку.

Згідно положень статті 222 вказаного Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: серед інших про порушення правил користування засобами транспорту (частини друга статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував факт керування транспортним засобом, проте суд ставиться до цих заперечень критично з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що в судовому засіданні з розгляду даної адміністративної справи №3/381/537/25, ОСОБА_1 надав особисто пояснення, а саме: «18.03.2025 о 18 год 20 хвл. він їхав додому за кермом автомобіля Ніссан Кашкай з д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Чапського в м. Фастові. Спочатку він проїхав залізничний переїзд, потім, з метою придбати необхідні йому товари, під`їхав до ларька, поблизу якого зупинився. Потім до нього під`їхали працівники поліції. Снігур наголосив, що поліцейські його не зупиняли, а під`їхали вже після того, як він припаркувався та відповідно вже нікуди не їхав» (а.с.29).

Тобто, під час розгляду вказаної справи, (дата складання протоколу теж 18.03.2025) суд безпосередньо дослідив відеозаписи події та встановив юридичний факт керування позивачем транспортним засобом. Оскільки відповідні докази вже були предметом судового дослідження та отримали належну правову оцінку, твердження позивача про «не керування» є безпідставними та спростовуються належними і допустимими доказами. Факт керування транспортним засобом є встановленим у судовому порядку, що згідно з нормами процесуального права має преюдиційне значення для даного спору.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, слід звернути увагу суду на те, що стороною позивача до матеріалів справи не долучено копію посвідчення водія відповідної категорії, і під час судового розгляду справи стороною позивача було даний факт підтверджено.

Відсутність такого документа під час зупинки транспортного засобу 18.03.2025 та його ненадання під час судового розгляду лише підтверджує правомірність дій працівників поліції та законність винесеної постанови.

Згідно із частиною четвертою та п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17(провадження № 61-19719св19) зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це такі факти, що встановлені рішенням чи вироком суду, які набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Тож законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних (відмінних) за змістом судових рішень. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), відповідно до яких преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі - для суду під час розгляду інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає потреби встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть судової преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено судом ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що піддано аналізові в мотивувальній частині судового акта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі №760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Відповідачем на дотримання вимог частини 2 статті 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.

У відповідності до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено належними і допустимими доказами вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Вимоги заяви про збільшення позовних вимог є похідними від попередньої вимоги про скасування постанови, а тому у її задоволення теж слід відмовити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як було встановлено в судом, оскаржувану постанову правопорушник відмовився отримувати 18.03.2025, тому вона йому була направлена поштовим зв`язком 21.03.2025 за вих. №2125, а з даним позовом останній звернувся до суду тільки 12.12.2025, то суд не вбачає підстав для поновлення останньому строку на подання даного позову.

Частиною 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачем має бути сплачено судовий збір в розмірі 605 грн.60 копійок, який при подачі позову сплачено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 74-77, 122, 123, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області в особі Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.

У задоволенні заяви про збільшення позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір за звернення з позовом до суду в розмірі 605, 60 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення (підписання) судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 05.02.2026.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА