Постанова № 133838819, 02.02.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 02.02.2026Справа № 552/10348/25 Провадження № 3/554/222/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«02» лютого 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Сметаніної А.В., розглянувши об`єднані адміністративні матеріали, які надійшли з УПП в Полтавській області ДПП (38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в) у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий,

- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

- за ч.2 ст. 173-8 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2025 року о 12.00 годині, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно свого батька ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали в ображанні нецензурною лайкою потерпілого.

Крім цього, 10 грудня 2025 року о 03.00 годині в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , а саме умисні дії, які полягали в ображанні нецензурною лайкою, криках, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному здоров?ю потерпілого.

12 грудня 2025 року о 00.00 годині в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не виконав терміновий заборонний припис ЕТ №100752 від 10.12.2025, а саме зобов`язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, а саме зі своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судові засідання, призначені на 26.01.2026 року о 09.15 годині та 02.02.2026 року на 09.15 годину, ОСОБА_1 не з`явився, від нього до суду надійшло електронне звернення, відповідно до якого останній просить відкласти розгляд справи, в зв`язку з його мобілізацією до ЗСУ. Крім цього, в матеріалах справи мається телефонограма датована 21.01.2026 року, відповідно до якої, останній вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнає, з протоколами не погоджується, оскільки під час їх складання, на його думку, було допущено багато порушень.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Разом з тим, суд вважає, що ОСОБА_1 , направляючи до суду заяви про відкладення судових засідань, не скористався можливістю направити на адресу суду свої письмові пояснення по суті справи, докази на підтвердження таких доводів.

Також суд зазначає, що з аналізу вимог ст. 277 КУпАП, вбачається, що справа про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, розглядається протягом доби, з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

При цьому, суд враховує також вимоги до ч.2 ст. 268 КУпАП, відповідно до якої, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 173-8 та ч.1 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Тому, не зважаючи на те, що від ОСОБА_1 , надійшла заява про відкладення судового розгляду, суд вважає необхідним відмовити у її задоволенні, оскільки, по-перше, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбаченя за ч.2 ст. 173-8 та ч.1 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, по-друге, правопорушник мав можливість направити на адресу суду письмові пояснення по суті фактичних обставин, викладених в протоколах та надати відповідні докази, а по-третє, враховуючи строки накладення адміністративного стягнення, визначені ч.2 ст. 38 КУпАП.

Оскільки, ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, для забезпечення розгляду справи у розумний строк, суд вважає можливим розглянути справи про адміністративні правопорушення за відсутності правопорушника на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків:

Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність об`єднання в одне провадження адміністративних матеріалів №552/10348/25 (провадження №3/554/222/2026), №552/10354/25 (провадження №3/554/223/2026) та №552/10608/25 (провадження №3/554/224/2026) у відношенні ОСОБА_1 в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру №552/10348/25 (провадження №3/554/222/2026) та розглядати вказані справи одночасно.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 КУпАП та ч.2 ст. 173-8 КУпАП підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; копіями термінових заборонних приписів стосовно кривдника серії ЕТ №100752 від 10.12.2025 та серії ЕТ №100740 від 09.12.2025; копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; відеозаписами подій.

Правопорушником ОСОБА_3 в надісланих до суду заявах не було зазначено в чому саме були порушення при складенні протоколів, а тому надати оцінку таким доводам суд позбавлений можливості.

Не залучення свідків не свідчить про неможливість вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, адже, з урахуванням вимог ст. 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наданих до протоколів доказів, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, та ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-8 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за невиконання термінового заборонного припису, особою стосовно якої він винесений.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, інші обставини у справі, суд вважає за необхідне призначити правопорушнику адміністративне стягнення у межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженніпо справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осібвстановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2026 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 328 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 33, 36, 40-1, 173-2 ч.1, 173-8 ч.2, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

Об?єднати адміністративні матеріали №552/10348/25 (провадження №3/554/222/2026), №552/10354/25 (провадження №3/554/223/2026) та №552/10608/25 (провадження №3/554/224/2026) у відношенні ОСОБА_1 в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру №552/10348/25 (провадження №3/554/222/2026).

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 та ч.2 ст. 173-8 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у Полтавській області/м. Полтаві/21081100; код отримувача (код ЄДРПОУ): 37959255; Банк: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UA988999980313000106000016719; код класифікації доходів бюджету: 21081100). Стягувач УПП в Полтавській області ДПП (38751, вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавська область).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106. Стягувач ТУ ДСА України у Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ - 26304855).

Строк пред`явлення постанови до виконання до 02 травня 2026 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Полтави: Аліна СМЕТАНІНА