Рішення № 133838615, 21.01.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 635/5751/25

Номер провадження по справі 2/387/91/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 29.09.2025 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 104744,56 гривень за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії укладеної 05.12.2020.

Свій позов АТ «Сенс Банк» обґрунтовує тим, що 05.12.2020 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Проте позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27.04.2025 становить 104744,56 грн, з яких: 72966,53 грн прострочене тіло кредиту; 31778,03 грн відсотки за користування кредитом. Одночасно зазначає, що 12.08.2022 змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на AT «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Дану вимоги залишено відповідачем без реагування. Наведені обставини стали підставою звернення до суду за позовом про примусове стягнення кредитних коштів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В заяві, що надійшла 15.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", представник позивача Лойфер А.Е. просив суд задовольнити позов у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення у справі та проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився.При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом 03.12.2025 опублікувано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Згідно ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засідання на 26.11.2025.

За наслідками судового засідання 26.11.2025 судом відкладено розгляд справи на 21.01.2026.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

З врахуванням вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, виходячи з положень ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до копії статуту АТ «Сенс Банк» погодженого Національним банком України 12.09.2022, ТОВ «Альфа -Банк» змінив назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (а.с.34-36).

Судом встановлено, що 05.12.2020 ОСОБА_1 подав до АТ «Альфа-Банк» оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 36).

Відповідно до умов оферти № 631538358 ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк», яке змінило своє найменування на АТ Сенс Банк", укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між відповідачем та Банком. В оферті зазначені умови для укладення Угоди, зокрема, просить випустити міжнародну платіжну карту MasterCarD строком дії 5 років з моменту випуску (кредитна картка). Максимальна сума кредиту складає 200000, 00 грн. Сума доступного кредиту ( кредитної лінії) 31200,00 грн; процентна ставка у розмірі 24% річних, тип ставки фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж складає 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн. Дата сплати ОМП визначається відповідно до умов Додатку № 4 до Договору. Платежі за повернення кредиту здійснюються відповідно до Договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості зведений в тарифах, які є невід`ємною частиною Договору. Банк щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснює договірне списання грошових коштів з рахунку НОМЕР_1 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами Договору (а.с. 11).

05.12.2020 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК», підписано акцепт публічної пропозиції АТ "Альфа-Банк" на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ "Альфа-Банк" та паспорт споживчого кредиту, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав суму встановленої кредитної лінії у розмірі 31200,00 грн, максимальна сума якого складає 200000 грн. Строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 5,5 % в рік (а.с.12,13).

Також, 05.12.2020 ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Альфа Страхування» підписали заяву (акцепт) №248.631538358.11 про прийняття пропозиції укласти договір страхування та ОСОБА_1 зобов`язався сплатити страховику загальний страховий платіж у розмірі 31,20 грн (а.с. 12).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитний рахунок із можливістю розпоряджатись коштами, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 за період з 07.12.2020 по 27.04.2025 (а.с.19-28).

З наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 станом на 27.04.2025, має заборгованість в розмірі 104744,56 грн, з яких: 72966,53 грн прострочене тіло кредиту; 31778,03 грн відсотки за користування кредитом (а.с.15).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , уклав анкету-заяву публічної пропозиції АТ "Альфа-Банк" на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ "Альфа-Банк" від 05.12.2020 .

При цьому, зазначений договір в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

З наданої позивачем виписку по рахунку з кредитної картки, яка є підтвердженням того. що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт, чітко прослідковується, що відповідач користувався грошовими коштами, а відтак отримав кредитну картку, позаяк проведення банківських операцій є неможливим без наявності картки.

Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково проводив платежі за договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписка з рахунку може бути належним доказом наявності заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також виписка з рахунку відповідача, суд вважає належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки виписка з рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, зокрема всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

Аналіз наведених норм дає підстави висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем ОСОБА_1 за анкетою-заявою публічної пропозиції АТ "Альфа-Банк" на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ "Альфа-Банк" від 05.12.2020 .

Отже, надана позивачем виписка за рахунком позичальника, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.

Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд доходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на нормах чинного цивільного законодавства та кредитного договору, оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання згідно з умовами кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

З урахуванням наведеного, у його сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 рокуу справі № 756/15736/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).

Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Таким чином, для документального доведення понесення стороною витрат на правову допомогу, необхідно надати: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат (висновки постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі№ 686/31892/19.

Суд зважає, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду лише договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025, укладений між Адвокатським обєднанням "СмартЛекс" та АТ "Сенс Банк" і копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому до матеріалів справи позивачем не додано ані детального опису виконаних доручень клієнта, ані акту виконаних робіт, з якого можливо було б встановити розмір гонорару адвоката, ані доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Причини неможливості надання даного договору при зверненні до суду та під час перебування справи в провадженні суду, стороною позивача не повідомлялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява №72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19 звернула увагу на те, що при зверненні з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокатом повинно бути надано детальний опис витраченого часу на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо).

Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20 відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.

Проте, всупереч вищезазначеному, представником позивача не було надано суду достатніх доказів понесених витрат, а саме: обгрунтованого розрахунку суми судових витрат, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

З огляду на викладене вище, а також враховуючи той факт, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, тому такі витрати слід залишити за позивачем.

Згідно ч.1ст.141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору.

Відтак, витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.11,207,526,629,634,638,1050,1054 ЦК України, керуючись, ст.ст.12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631538358 від 05.12.2020 в розмірі 104744 гривень 56 копійок (сто чотири тисячі сімсот сорок чотири гривні 56 копійок), з яких: прострочене тіло кредиту 72966,53 грн, відсотки за користування кредитом 31788,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Витрати Акціонерного товариства "Сенс Банк" на професійну правничу допомогу адвоката у справі ЄУН 635/5751/25 залишити за позивачем.

В порядку п.4. ч.5ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Акціонерне товариство "Сенс Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО