Ухвала суду № 133837879, 05.02.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5839/25

1-кс/0203/779/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Центральний районний суд м.Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду м.Дніпра надійшло вищезазначене клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , в якій поставлено питання про скасування арешту з належного останній автомобілю «BMW M3», р/н НОМЕР_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26.08.2025 року за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні №12025042110002114. В обгрунтування клопотання зазначено, що власник транспортного засобу ОСОБА_4 на момент ДТП перебувала за кордоном та не має жодного відношення до обставин ДТП. З моменту початку досудового розслідування та вилучення транспортного засобу пройшов значний час, якого було достатньо для проведення необхідних слідчий та процесуальних дій. Автомобіль не підлягає конфіскації, з огляду на підстави його арешту з метою збереження як речового доказу. На теперішній час матеріали кримінального провадження не містять доказів наявності у будь-якої особи статусу потерпілого. Згідно заяви ОСОБА_5 у останній відсутні будь-які претензії до власниці транспортного засобу «BMW M3», р/н НОМЕР_1 . Посилаючись на вказані обставини, заявник просив скасувати арешт транспортного засобу, накладений ухвалою слідчого судді від 26.08.2025 року та зобов`язати слідчого повернути транспортний засіб власнику майна або його уповноваженому представнику.

В призначене судове засідання заявник та його представник не з`явились. В наданому клопотанні адвокат ОСОБА_3 просив розглянути подане клопотання за його відсутності, зазначивши про підтримання клопотання.

Слідчий в призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

За вказаних обставин та положень ст.174 КПК України, слідчий суддя визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності заявника та слідчого.

Перевіривши доводи, викладені в поданому клопотанні та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110002114, відомості за яким внесено до ЄРДР 18.08.2025 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 17.08.2025 року за участю автомобіля «BMW M3», р/н НОМЕР_1 , під керуванням невстановленої особи, який не впоравшись із керуванням, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення із автомобілем «Toyota Yarіs», р/н НОМЕР_2 , який був аварійно зупинений на зупинці громадського транспорту. Внаслідок ДТП, пасажиру автомобіля «BMW M3», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження.

Згідно протоколу огляду місця ДТП від 17.08.2025 року зазначені вище транспортні засоби було вилучено та постановою слідчого від 18.08.2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26.08.2025 року у справі №203/5839/25, провадження №1-кс/0203/3480/2025, було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на вилучений транспортний засіб «BMW M3», р/н НОМЕР_1 , із позбавленням права відчуження, розпорядження та користування останнім.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч.ч.1,2 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Пунктами 5,6 ч.2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя приймає до уваги час, що минув з моменту ДТП та початку досудового розслідування у кримінальному провадженні, якого було цілком достатньо для проведення огляду вилученого транспортного засобу, призначення та проведення автотехнічної та інших експертиз щодо цього транспортного засобу.

Також слідчий суддя враховує, власник останнього ОСОБА_4 не була учасником ДТП та не є стороною кримінального провадження.

Згідно долученої до клопотання заяви ОСОБА_5 , власника пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу «Toyota Yarіs», р/н НОМЕР_2 , остання претензій матеріального та нематеріального характеру до власника автомобіля «BMW M3», р/н НОМЕР_1 , не має.

За вказаних вище обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що подальше обмеження власника у праві користування транспортним засобом не буде співрозмірним із завданнями кримінального провадження, в зв`язку із чим на теперішній час буде виправданим зняття арешту з автомобіля в частині заборони користування останнім, із поверненням його власнику в користування.

Поряд з цим, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту у вигляді заборони відчуження та розпорядження транспортним засобом, оскільки останній є речовим доказом у кримінальному провадженні та питання про подальшу долю останнього, як речового доказу, має вирішуватись у відповідності до ч.9 ст.100 КПК України, за результатами завершення досудового розслідування або розгляду справи судом по суті.

Керуючись ст.ст.28,131,132,170,173,174,369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані в рамках кримінального провадження №12025042110002114 згідно ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025 року у справі №203/5839/25, провадження №1-кс/0203/3480/2025, а саме: скасувати арешт в частині заборони користування транспортним засобом - автомобілем «BMW M3», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 та повернути автомобіль останній або її уповноваженому представнику в користування та на відповідальне зберігання як речового доказу.

В частині скасування арешту у вигляді заборони відчуження та розпорядження транспортним засобом в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1