Рішення № 13383765, 27.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

27.12.2010 р. Справа № 19/94

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево

до відповідача Спільного Українсько-Американського підприємства „Новотех-ЛТД”, с. Дийда Берегівського району

про стягнення 140 117 грн. 88 коп., в тому числі 117 000 грн. заборгованості за поставлений товар, 14 912 грн. 54 коп. пені, 5 727 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань та 2 478 грн. 25 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Симодейко Н.В., юрисконсульт, довіреність № 185 від 04.11.2010 року

Відповідача – Пацкан В.М., адвокат, довіреність б/н від 03.06.2010 року

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево заявлено позов до відповідача Спільного Українсько-Американського підприємства „Новотех-ЛТД”, с. Дийда Берегівського району про стягнення 156 351 грн. 98 коп., в тому числі 125 500 грн. заборгованості за поставлений товар, 6 727 грн. 05 коп. пені, 20 233 грн. інфляційних нарахувань та 3 891 грн. 93 коп. три проценти річних. Позивачем через канцелярію суду 23.11.2010 року подано заяву № 193 від 22.11.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 157 538 грн. 77 коп., в тому числі 125 500 грн. заборгованості за поставлений товар, 9 130 грн. 54 коп. пені, 3 107 грн. 48 коп. інфляційних нарахувань та 19 800 грн. 75 коп. три проценти річних, а також судові витрати. Позивачем через канцелярію суду 29.11.2010 року подано заяву № 198 від 29.11.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 117 000 грн. заборгованості за поставлений товар, 14 912 грн. 54 коп. пені, 5 727 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань та 2 478 грн. 25 коп. три проценти річних, а також судові витрати.

У судовому засіданні 23.12.2010 року брали участь вищевказані представники сторін, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 27.12.2010 року до 10 год. 00 хв.

Представник позивача просить задоволити позов в з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови контракту № 006/2010 від 18.02.2010 року, а саме не оплатив за поставлений товар в розмірі 117 000 грн. Крім того, за порушення термінів оплати отриманого відповідачем товару позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 14 912 грн. 54 коп. (п. 6.1. контракту), інфляційні нарахування в розмірі 5 727 грн. 09 коп. та три проценти річних в розмірі 2 478 грн. 25 коп. (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач прийняв участь у судових засіданнях 23.12.2010 року та 27.12.2010 року, однак витребувані ухвалами суду письмові пояснення по суті позову з підтверджуючими документами не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево (продавець) та Спільним Українсько-Американським підприємством „Новотех-ЛТД”, с. Дийда Берегівський район (покупець) 18.02.2010 року був укладений контракт № 006/2010. Згідно умов даного контракту продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує солод ячмінний пивоварний світлий відповідаючий ДСТУ 4282:2004. Продавець (позивач) продає товар в загальній кількості 600 тон (п. 3.1. контракту).

Розділом 4 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця (позивача) на умовах франко-завод м. Берегово, після попередньої 100% оплати вартості партії товару. Початок поставки товару – з моменту підписання даного контракту та поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача).

Згідно з розділом 5 контракту сторони встановили, що ціна за одну тону світлого солоду складає 3 100 (Три тисячі сто гривень) грн., в тому числі ПДВ, на умовах франко-завод м. Берегово. Загальна вартість контракту становить 1 860 000 (Один мільйон вісімсот шістдесят тисяч гривень) грн. (п. 5.1. контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до контракту № 006/2010 від 18.02.2010 року, видаткових накладних № РН-0019 від 01.04.2010 року, № РН-023 від 07.04.2010 року, № РН-б/н19 від 12.04.2010 року, № РН-19 від 07.05.2010 року, № РН-039 від 14.05.2010 року, № РН-40 від 24.05.2010 року, № РН-46 від 05.06.2010 року, № РН-53 від 16.06.2010 року, № РН-0061 від 25.06.2010 року, № РН-0076 від 16.07.2010 року, № РН-0079 від 24.07.2010 року, № 0095 від 04.08.2010 року, № РН-104 від 07.09.2010 року та накладних № 67 від 07.07.2010 року, № 53 від 27.08.2010 року та № 110 від 18.09.2010 року, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 545 000 грн. Однак, покупець (відповідач) за отриманий товар розрахувався тільки частково в розмірі 428 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (арк. спр. 27 – 36).

У зв’язку з частковим погашенням заборгованості за поставлений товар, за відповідачем, за даними позивача, станом на 22.12.2010 року рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 117 000 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що 02.11.2010 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 177 від 20.10.2010 року з вимогою про проведення розрахунку за поставлений товар, однак відповідач на дану претензію не відреагував, заборгованість за твердженням позивача станом на сьогоднішній день повністю не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 117 000 грн., що підтверджується також актами звірок розрахунків станом на 15.10.2010 року та станом на 15.11.2010 року, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками, а також довідкою ВАТ „Мукачівський пивоварний завод” № 207 від 22.12.2010 року про стан заборгованості Спільного Українсько-Американського підприємства „Новотех-ЛТД” перед позивачем станом на 22.12.2010 року. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 117 000 грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 117 000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 912 грн. 54 коп.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати товару покупець (відповідач) сплачує продавцеві (позивачу) пеню в розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає 14 912 грн. 54 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 5 727 грн. 09 коп., три проценти річних – 2 478 грн. 25 коп., підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на наведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 401 грн. 06 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Спільного Українсько-Американського підприємства „Новотех-ЛТД”, Берегівський район, с. Дийда, вул. Арпада, 92 (код ЄДРПОУ 13588839) на користь Відкритого акціонерного товариства „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево, вул. Підгорянська, 101 (код ЄДРПОУ 00382467) суму 140 117 (Сто сорок тисяч сто сімнадцять гривень) грн. 88 коп., в тому числі 117 000 (Сто сімнадцять тисяч гривень) грн. заборгованості за поставлений товар, 14 912 (Чотирнадцять тисяч дев’ятсот дванадцять гривень) грн. 54 коп. пені, 5 727 (П’ять тисяч сімсот двадцять сім гривень) грн. 09 коп. інфляційних нарахувань та 2 478 (Дві тисячі чотириста сімдесят вісім гривень) грн. 25 коп. три проценти річних, а також суму 1 401 (Одна тисяча чотириста одна гривень) грн. 06 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.