Рішення № 13383712, 23.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2010

Справа №2-32/4974-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії централізованого продажу послуг ВАТ «Укртелеком» (01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 36282159)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11, ідентифікаційний код 20701466)

Про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору

За участю представників:

Від позивача – Іванів Н.В. – провідний ю/к, дов. № 515 від 22.01.2010р.

Від відповідача – Гончаренко В.С. – представник, дов. № 07-2008 від 01.07.2008р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Філії централізованого продажу послуг ВАТ «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел» про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору про взаємоз’єднання та викласти додаток № 13 в редакції Позивача, а саме :

Додаток № 13

Розрахункові такси за послуги доступу до телекомунікаційних мереж Сторін при наданні послуг фіксованого місцевого телефонного зв’язку

Місцеве завершення з’єднань від фіксованої телекомунікаційної мережі Оператора на фіксованій телекомунікаційній мережі Укртелекому 0, 02 грн. на хвилину без ПДВ на користь Укртелекому.

Місцеве завершення з’єднань від фіксованої телекомунікаційної мережі Оператора на ТМЗК, у тому числі місцевий транзит через фіксовану телекомунікаційну мережу Укртелекому - 0, 02 грн. на хвилину без ПДВ на користь Укртелекому.

Місцеве завершення з’єднань від фіксованої телекомунікаційної мережі Укртелекому та ТМЗК на фіксованій телекомунікаційній мережі Оператора 0, 015 грн. на хвилину без ПДВ на користь Оператора.

Примітка.

Загальна вартість успішно встановлених місцевих телефонних з’єднань визначається шляхом додавання тривалості кожного з’єднання в секундах, діленням на 60 та заокругленням до найближчої повної кількості хвилин. Сума, що підлягає оплаті, визначається шляхом множення отриманої загальної кількості хвилин на відповідну розрахункову таксу.

Додатково нараховується податок на додану вартість згідно із законодавством.

ВАТ «Укртелеком» самостійно проводить розрахунки з іншими операторами телекомунікацій за місцеве завершення на їх мережах з’єднань від мережі Оператора.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.10.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав, викладених в ухвалі господарського суду АР Крим від 26.10.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судовому засіданні 05.10.2010р., 16.11.2010р., 01.12.2010р., 09.12.2010р., оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протоколом розбіжностей до додатку № 13 до договору № 888311/6-6998 від 19.08.2010р. відповідач зазначив, що розрахункова такса за місцеве завершення з’єднань від фіксованої телекомунікаційної мережі Укртелекому та ТМЗК на фіксованій телекомунікаційній мережі Оператора становитиме 0, 02 грн. на хвилину на користь Оператора, що в свою чергу позбавляє позивача плати за надану послугу транзиту трафіку, що в свою чергу суперечить принципам здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, з тих підстав, що позивачем не надано нормативного обґрунтування встановлення такси в розмірі 0, 015 грн. на хвилину на користь Оператора.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

01.09.2010р. між Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії централізованого продажу послуг ВАТ «Укртелеком» (Укртелеком) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел» (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 09 про взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком» ( а.с. 14- 17 т. 1 ).

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що предметом цього договору є технічні, організаційні та економічні умови взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі Оператора з телекомунікаційною мережею Укртелекому у точках взаємоз’єднання мереж, організованих для пропуску трафіку, а також порядок та умови розрахунків.

Відповідно до пункту 1.2 Договору технічні та організаційні умови, а також вартість робіт та порядок розрахунків при виконанні робіт із взаємоз’єднання викладені сторонами в угоді про виконання робіт із взаємоз’єднання, яка є невідємною частиною цього Договору. ( а.с. 18- 19 т.1).

01.09.2010р. сторонами було підписано угоду про надання телекомунікаційних послуг до Договору № 09 від 01.09.2010р. ( а.с. 27 -32 т. 1).

Оспорюваний додаток № 13 до Договору № 09 від 01.09.2010р. підписаний з боку ТОВ ВК «Кримтел» із протоколом розбіжностей. ( а.с. 33 т.2).

19.08.2010р. позивач направив на адресу відповідача проект договору про взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком» . Відповідачем, в свою чергу, був складений протокол розбіжностей та надісланий на адресу позивача 13.09.2010р., а отриманий останнім 20.09.2010р. ( а.с. 150 т.1).

Так, при укладанні договору сторони не дійшли згоди щодо такси за місцеве завершення з’єднань від фіксованої телекомунікаційної мережі Укртелекому та ТМЗК на фіксованій телекомунікаційній мережі Оператора.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено , що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

Відповідно до пункту 2 статті 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення .

Згідно з пунктом 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення аналогічного змісту містяться й у Господарському кодексі України (ч. 2 ст. 180 вказаного нормативного акту).

Пунктом 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання, регулюється Господарським кодексом України.

Таким чином, виходячи зі змісту глави 20 Господарського кодексу України в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін.

Втім, розглядаючи даний спір, суду не вказано позивачем якими нормами законодавства передбачено право позивача на звернення до суду з даним позовом, і на підставі яких норм права цей спір може бути переданий на вирішення господарського суду.

Разом з цим, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. За змістом цієї статті, умови можуть узгоджуватися сторонами за вільним волевиявленням або прийматися як обов'язкові відповідно до законодавства.

Суд, дослідивши усі передбачені для такого виду договору істотні умови, з'ясував питання дотримання відповідачем порядку усунення розбіжностей, встановленого частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України, з огляду на наявність у відповідача заперечень щодо окремих умов договору, запропонованого позивачем до укладення, встановив наступне:

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У раз якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору іншій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадяцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до частини 4 статті 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Отже, частини 3, 4, 5 статті 181 Господарського кодексу України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до частини 7 статті 181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

З матеріалів справи вбачається обов’язковість для сторін укладення договору про надання телекомунікаційних послуг на місцевому рівні, згідно пунктом 5.1. «Порядку взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій за послуги доступу до телекомунікаційних мереж при наданні послуг телефонного зв’язку», затвердженого Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку від 06.09.2006р. № 351, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.10.2006р. № 1082/12956, відповідно до якого взаєморозрахунки між операторами телекомунікацій здійснюються на підставі договорів про надання телекомунікаційних послуг.

Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів у випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як встановлено судом між сторонами існують неврегульовані розбіжності за додатком № 13 до Договору.

Відповідно до Додатку 13 до договору, розрахункова такса за місцеве завершення з’єднань на телекомунікаційних мережах операторів фіксованого місцевого телефонного зв’язку, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку звершення з’єднань на мережах фіксованого телефонного зв’язку становить 0,02 грн. за хвилину без ПДВ на користь позивача.

Розрахункова такса за місцеве завершення з’єднань від фіксованої телекомунікаційної мережі Оператора на ТМЗК, у тому числі місцевий транзит через фіксовану телекомунікаційну мережу Укртелекому, складє 0,02 грн. без ПДВ на користь позивача.

Розрахункова такса за завершення з’єднання від фіксованої телекомунікаційної мережі позивача та ТМЗК на фіксованій телекомунікаційній мережі відповідача становить 0,015 грн. за хвилину без ПДВ на користь відповідача.

Відповідно до Додатку 13 до договору, в редакції відповідача, розрахункова такса за місцеве завершення з’єднань на телекомунікаційних мережах операторів фіксованого місцевого телефонного зв’язку, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку звершення з’єднань на мережах фіксованого телефонного зв’язку становить 0,02 грн. за хвилину без ПДВ на користь позивача.

Розрахункова такса за місцеве завершення з’єднань від фіксованої телекомунікаційної мережі Оператора на ТМЗК, у тому числі місцевий транзит через фіксовану телекомунікаційну мережу Укртелекому, складє 0,02 грн. без ПДВ на користь позивача.

Розрахункова такса за завершення з’єднання від фіксованої телекомунікаційної мережі позивача та ТМЗК на фіксованій телекомунікаційній мережі відповідача становить 0,02 грн. за хвилину без ПДВ на користь відповідача.

Окрім того, згідно пункту 6.1. «Порядку взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій за послуги доступу до телекомунікаційних мереж при наданні послуг телефонного зв’язку», розрахункові такси за послуги доступу до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій визначаються на основі собівартості та з урахуванням прибутковості відповідних телекомунікаційних послуг.

Визначення собівартості послуг доступу до телекомунікаційних мереж потребує розподілу доходів і витрат за узагальненими статтями витрат із кожного виду послуг, у тому числі послуг доступу до телекомунікаційних мереж, що надаються опереторами телекомунікацій, на основі даних бухгалтерського обліку (економічно обґрунтованих витрат) з подальшим впровадженням роздільного обліку доходів і витрат за видами послуг.

Пункт 6.3. Порядку, визначає перелік і склад статей витрат з надання послуг доступу до телекомунікаційних мереж визначається оператором залежно від виду послуг і особливостей виробничого процесу з пропуску трафіку. При цьому, до складу економічно обґрунтованих витрат (пункт 6.4.), що безпосередньо пов'язані з наданням послуг доступу до телекомунікаційних мереж, належать:

поточні прямі експлуатаційні витрати;

поточні загальновиробничі витрати;

поточні адміністративні витрати.

Відповідно до пункту 6.5. Порядку, поточні прямі експлуатаційні витрати на надання послуг доступу до телекомунікаційних мереж визначаються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - П(С)БО 16 "Витрати"), у тому числі:

прямі матеріальні витрати на основні матеріали, комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали;

прямі витрати на оплату праці - заробітну плату виробничого персоналу, інші виплати виробничому персоналу;

інші прямі витрати - амортизація основних засобів та нематеріальних активів, плата за оренду земельних і майнових прав.

Пунком 6.6. Порядку, визначено, що поточні загальновиробничі витрати та поточні адміністративні витрати на надання послуг доступу до телекомунікаційних мереж визначаються відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" та розподіляються для кожного рівня взаємоз'єднання мережі оператора телекомунікацій пропорційно обсягу трафіку на відповідному рівні.

При цьому, позивач в обґрунтування встановлення такси в розмірі 0, 015 грн. за хвилину без ПДВ, за місцеве завершення з’єднань від фіксованої телекомунікаційної мережі Укртелекому та ТМЗК на фіксованій телекомунікаційній мережі Оператора, не надав належних та допустимих доказів її обґрунтування, в розумінні діючого законодавства, порядок визначення якого повинен відповідати вимогам, викладеним в Наказі Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Більш того, Позивачем не надано взагалі будь-яких посилань на норми діючого законодавства, які б регулювали встановлення розміру розрахункових такс за послуги доступу до телекомунікаційної мережі операторів, а також доказів, які б обґрунтовували його правову позицію щодо встановлення такси в розмірі 0, 015 грн. за хвилину без ПДВ за місцеве завершення з’єднань від фіксованої телекомунікаційної мережі Укртелекому та ТМЗК на фіксованій телекомунікаційній мережі Оператора.

Пунктом 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

За таких обставин, у суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позову, оскільки позивачем не надано обґрунтування, чим саме передбачена такса, зазначена у проекті додатку № 13 до Договору.

Окрім того, необхідно звернути увагу на ту обставину, що визначена позивачем вартість розрахункової такси на користь оператора в розмірі 0,015 грн. за хвилину без ПДВ, та визначена позивачем вартість розрахункової такси на користь позивача в розмірі 0,02 грн за хвилину без ПДВ, по суті є однією і тією ж самою послугою – завершення з’єднання, визначення якої викладено у пункті 2.1. Порядку взаєморозрахунків.

Таким чином, не надав суду обґрунтованого розрахунку визначення розміру розрахункової такси, викладеної у Додатку №13 до Договору, позивач позбавив суд фактичної можливості визначити обґрунтованість запропонованої розрахункової такси.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа – позовної заяви, обов’язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

У той же час, матеріали справи свідчать, що вимоги позивача встановити таксу, запропоновану саме ним нормативно не мотивовані .

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України. Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні 23.12.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського кодексу України та підписана 27.12.2010р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.