Рішення № 13383684, 06.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2010Справа №2-32/4415-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Державного підприємства «Донузлавська ВЕС» (95484, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2 ідентифікаційний код 36413210)

Про стягнення 98894, 12 грн.

За участю представників:

Від позивача – Антюфєєв І.В., довіреність № 016-Д від 05.01.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Донузлавська ВЕС» , в якій просить стягнути з відповідача 98894, 12 грн., в тому числі 76823, 23 грн. за спожиту електричну енергію 17 195, 51 грн. інфляційних втрат 3188, 53 грн. – 3% річних 335, 96грн. – пені, 1350, 89 грн. – суми за перевищення договірної величини.

Ухвалою господарського суду від 06.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03.11.2010р. замінено відповідача на належного – на Державне підприємство «Донузлавська ВЕС».

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором № 1057 від 05.07.2004р. в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

05.07.2004 р. між ВАТ «Крименерго» (Постачальник) (позивач), та Державним підприємством «Донузлавська ВЕС» (Споживач) (відповідач) укладено договір № 1057 на поставку електричної енергії. (а.с. 9-12).

За своєю правовою природою, зазначений договір є симбіозом договору надання послуг та поставки, та відповідає вимогам статті 712 та частини1 статті 901 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 1 Договору передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійсню інші платежі згідно з умовами дійсного Договору та додатків до Договору, що є невід’ємними частинами.

Відповідно до пункту 7.2 Договору перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно, та оформлюється двостороннім Актом звірки, який Споживач зобов’язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду.

Пунктом 1 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахункова дата ( день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 8 числа кожного місяця. ( а.с. 13).

Згідно з пунктом 1 б) Споживач до 22 числа місяця здійснює 50% оплати від заявленого обсягу споживання.

Відповідно до пункту 6 зазначеного додатку до Договору, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підведення підсумку розрахункового періоду протягом 5 робочих днів з дати оплати, про що письмово повідомляється Постачальником Споживач.

Пунктом 8 вказаного додатку встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати платежів, Постачальник проводить Споживачеві нарахування за весь час прострочення: пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, 3% річних від простроченої суми.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

Постачальником були виставлені рахунки за спожиту електричну енергію ( а.с. 25- 53).

Неналежне виконанні відповідачем взятих на себе за договором зобов’язань призвело до утворення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 76823, 23 грн.

Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.

Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 76823, 23 грн. за спожиту активну електроенергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 76823, 23 грн. за активну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена до сплати сума в розмірі 1350, 89 грн. за перевищення договірної величини.

Відповідно до пункту 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідачем, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не представлено доказів звернення до ВАТ «Крименерго» з відповідною заявою.

Пунктом 6.16 ПКЕЕ встановлено, що 6.16. обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно з пунктом 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії споживач оплачує постачальникові п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Сторонами погоджений ліміт в розмірі 18 000 кВт/год, тоді як фактично відповідачем було спожито за розрахунковий період з 08.07.2009р. по 08.08.2009р. 1860 кВт/год зверх норми, з 08.10.2009р. по 08.11.2009р. 440 кВт/год зверх норми, що підтверджується актами періщення договірної величини та довідками розрахунками ( а.с 14-15, 17, 19, 20).

Також, відповідачеві були виставлені рахунки від 20.11.2009р. та від 20.08.2010р. на загальну оплату 1350, 89 грн. за перевищення договірних величин. ( а.с.16, 18)..

За таких обставин, суд вважає що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в розмірі 1350, 89 грн. за перевищення договірної величини, а отже ця сума також підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача грн. 3188, 53 грн. - 3% річних та 17195, 51 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджена сума інфляційних втрат в розмірі 17195, 51 грн. за період з листопада 2008р. по липень 2008р. та підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних з 01.12.2008р. по 31.07.2010р. підтверджується матеріалами справи в розмірі 3188, 53 грн. та підлягає стягненню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 335, 96 грн. .

Пеня передбачена пунктом 8 Додатку ; 4.2 до Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена сума пені в розмірі 335, 96 грн. за період з 30.08.2009р. по 31.07.2010р. підтверджується матеріалами справи та підлягають стягненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Донузлавська ВЕС» (95484, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2 ідентифікаційний код 36413210) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 76823, 23 грн. вартості спожитої електричної ененргії.

3.          Стягнути з Державного підприємства «Донузлавська ВЕС» (95484, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2 ідентифікаційний код 36413210) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 17195, 51 грн. інфляційних втрат, 3188, 53 грн. – 3% річних , 335, 96 грн. пені, 335, 96 грн. – суми за перевищення договірної величини, 988, 94 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 06.12.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 06.12.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.