Постанова № 13383617, 10.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2010 року Справа № 2а-6207/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Захарової О.В.

при секретарі: Білоконі Д.І.

за участю представників сторін

від позивача Романов О.І. директор

Холод С.М. (довіреність №5 від 12.08.2010)

від відповідача Жадан О.О. (довіреність №1403/10 від 08.02.2010)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Полімерторг» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання недійсними та нечинними податкові повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2010 року Приватне підприємство «Полімерторг» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання недійсним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000552301/0 від 28.07.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899, 50 грн., за основним платежем 69933 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 15.06.2010 року по 13.07.2010 року ДПІ в м. Лисичанську була здійснена планова виїзна перевірка ПП «Полімерторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства, результати якої відображені у Акті перевірки № 25/23/30345575 від 20.07.2010 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000552301/0 від 28.07.2010 року. За висновками податківців, ПП «Полімерторг» безпідставно завищено валові витрати та не доведено їх зв'язок зі своєю господарською діяльністю при здійсненні фінансово-господарських операціях: по вартості юридичних послуг, отриманих від ПП ОСОБА_4 на загальну суму 27000 грн.; по вартості консультаційних послуг, отриманих від СПД ОСОБА_5 на загальну суму 27000 грн.; по виконанню умов договору доручення, укладеному з СПД ОСОБА_5 на загальну 225729,88 грн. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не прийнято до уваги те, що ПП «Полімерторг» має у наявності всі відповідні документи, які підтверджують обґрунтованість віднесення понесених затрат до складу валових витрат, а також те, що зазначені послуги були необхідні позивачу для здійснення своєї статутної діяльності та отримання економічного ефекту - отримання прибутку, тобто зазначені послуги були пов'язані з господарською діяльністю позивача. Стосовно виконання умов договору доручення, який відповідачем визнається нікчемним, позивач зазначив, що відповідач посилаючись на порушення позивачем положень статті 203 ЦК повинен був навести, у чому саме полягає це порушення і провина позивача та яку норму позивач порушив, а також навести переконливі докази цьому. Вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000552301/0 від 28.07.2010 року не відповідає вимогам діючого законодавства та просить суд визнати недійсним та нечинним податкове повідомлення-рішення №0000552301/0 від 28.07.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899, 50 грн., за основним платежем 69933 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн.

27 серпня 2010 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (Т.2 а.с.4-5), відповідно до якої просив суд визнати недійсним та нечинним податкове повідомленнярішення №0000552301/0 від 28.07.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899, 50 грн., за основним платежем 69933 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн.; визнати недійсним та нечинним податкове повідомленнярішення №0000552301/1 від 20.08.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899,50 грн., за основним платежем 69933 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що оскільки відповідач вважає чинними як повідомлення рішення №0000552301/0 від 28.07.2010, так і повідомлення рішення №0000552301/1 від 20.08.2010, позивач просить визнати недійсними та нечинними вказані повідомлення рішення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні проти позову, суду пояснив, що позивач документально не підтвердив факт надання юридичних та консультаційних послуг, в актах виконаних робіт не визначено, які саме юридичні або консультаційні послуги були виконані, при проведені перевірки звіти про перелік наданих послуг не надані. Тому, ПП «Полімерторг» не доказано зв'язок отриманих юридичних послуг з фінансово-господарською діяльністю. Підставою для визнання нікчемності угод, які були укладені позивачем з субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_6, податковий орган вважає відсутність фактично здійснених маркетингових послуг, оскільки підприємство укладає угоди з одними і тими ж покупцями «Полімерторг», тоді як маркетинг має на увазі під собою розширення ринку збиту продукції, пошук нових покупців та укладення з ними угод. Тому на підставі ст.ст. 203, 207, 215, 228 Господарського кодексу України відповідачем такі угоди визнані нікчемними. Щодо витребування під час перевірки документів у позивача та не взяття до уваги наданих позивачем документів, представник відповідача пояснив, що документи були надані після закінчення встановленого терміну перевірки, тому врахування таких документів не передбачено діючими нормативно-правовими актами. Вважав, що прийняті за наслідками перевірки та після процедури адміністративного оскарження повідомлення - рішення №0000552301/0 від 28.07.2010 та №0000552301/1 від 20.08.2010, якими визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899, 50 грн., за основним платежем 69933 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн. є чинними. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Приватне підприємство «Полімерторг» є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію та статут, яке включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №13811050002000686 (Т.1 а.с.9-14). Основними видами діяльності позивача відповідно до Довідки статистики №64 є здійснення оптової та роздрібної торгівлі, в тому числі оптова торгівля хімічними продуктами та паливом (Т.1 а.с.16).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Згідно плану графіку проведення планових виїзних перевірок на 3 квартал 2010 року, з 15.06.2010 по 13.07.2010 посадовими особами ДПІ у м.Лисичанську Луганської області проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Полімерторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010.

Результати перевірки відображено в акті від 20.07.2010 за № 25/23/30345575 про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Полімерторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 (Т.1 а.с.17-30).

Згідно із вказаним актом перевірки встановлено, що у період який перевірявся, ПП «Полімерторг» в порушення п.п. 5.2.1. п.ункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон України № 334/94),у частині включення до складу валових витрат сум нарахованих та сплачених за договорами консультаційних послуг з СПД ОСОБА_6, договорами юридичних послуг з СПД ОСОБА_4, договорами доручення з СПД ОСОБА_6, підприємством занижено додаток на прибуток на 69933,00грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 5496,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 7927,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 5478,00 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 3744,00грн., за 1 квартал 2009 року в сумі: 383,00 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 8685,00 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 11648,00грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 8540,00грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 11032,00 грн.

На підставі акту перевірки від 20.07.2010 відповідачем згідно з п.п. «б» підпункту 4.2.2. п. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 111 від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями було прийнято спірне повідомлення рішення №0000552301/0 від 28.07.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899, 50 грн., за основним платежем 69933 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн. (Т.1 а.с.31).

За результатами адміністративного оскарження зазначеного повідомлення - рішення скарга позивача залишена без задоволення (Т.2 а.с. 8-10), прийнято спірне повідомлення рішення з відповідним індексом №0000552301/1 від 20.08.2010, яким доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899,50 грн., за основним платежем 69933 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн. (Т.2 а.с.7).

Судом встановлено, що між ПП «Полімерторг» та приватним підприємцем ОСОБА_4 були укладені договори № 2 від 04.01.2008 та № 2 від 04.01.2010 про надання останнім юридичних послуг.

Виконуючи свої зобов'язання за укладеним договорами ПП ОСОБА_4 були надані юридичні послуги, що знайшло своє підтвердження у актах приймання виконаних робіт, звітах до вказаних угод про надання ПП ОСОБА_4 юридичних послуг, службових листах та візуванні угод.

Крім того, між позивачем та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 були укладені договори № В-3 від 04.01.2008, № В-3 від 05.01.2009 та № В-03 від 04.01.2010 про надання останнім консультаційних послуг.

На виконання вказаних договорів, СПД ОСОБА_5 були надані консультаційні послуги, що знайшло своє підтвердження у актах приймання-передачі робіт (виконання послуг), звітах до укладеної угоди консультаційних послуг, службових листах.

За висновками податкового органу, оскільки в актах здачі прийому виконаних робіт позивачем не визначено, які саме юридичні та консультаційні послуги були виконані, не надані звіти про перелік наданих послуг, позивач не довів зв'язок отриманих юридичних та консультаційних послуг з фінансово-господарською діяльністю.

При цьому, як встановлено судом, в останній день перевірки - 13.07.2010 (термін проведення перевірки згідно плану графіку проведення перевірки тривав з 15.06.2010 року по 13.07.2010), ДПІ у м.Лисичанську за вих.9041/23 скерувало запит ПП «Полімерторг» про надання документів стосовно отримання юридичних послуг від СПД ОСОБА_4 та консультаційних послуг від СПД ОСОБА_6 за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, а саме договори, акти виконаних робіт, підтвердження фактичного виконання СПД ОСОБА_4 юридичних послуг, підтвердження фактичного виконання СПД ОСОБА_6 консультаційних послуг, платіжних доручень та банківських виписок, журналів ордерів по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та письмові пояснення (Т.2 а.с. 22).

Зазначений запит був отриманий позивачем 13.07.2010, про що є відмітка уповноваженої особи ПП «Полімерторг» на запиті.

Як зазначили представники позивача у судовому засіданні такі документи під час перевірки до 13.07.2010 перевіряючими не витребувались, що також не заперечив представник відповідача під час судового розгляду, обґрунтувавши, що необхідність в таких документах виникла тільки 13.07.2010.

16.07.2010 позивач надав витребувані документи до ДПІ у м.Лисичанську (Т.4 ас.132), а саме по ПП ОСОБА_4 - договори про надання юридичних послуг №2 від 04.10.2008 та №2 від 04.01.2010, Протоколи погодження цін за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, Акти виконаних робіт за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, Звіти про надання юридичних послуг з 01.01.2008 по 31.03.2010, Довідка про взаємозалік з ПП ОСОБА_4 з 01.01.2008 по 31.03.2010, Журнали ордери по рахунку 631; по ОСОБА_6 договори консультаційних послуг №В-3 від 04.10.2008, №В-3 від 05.01.2009, №В-3 від 04.10.2010, Рахунки фактури виконаних консультаційних послуг за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, Акти виконаних робіт за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, Звіти про надання консультаційних послуг з 01.01.2008 по 31.03.2010, Довідка про взаємозалік з ПП ОСОБА_6 з 01.01.2008 по 31.03.2010, Журнали ордери по рахунку 631.

Відповідачем документи отримані 16.07.2010, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції, однак Акт за результатами перевірки від 21.07.2010 складений відповідачем без урахування витребуваних документів.

Позивачем до матеріалів справи в підтвердження виконання юридичних та консультаційних послуг надані вказані первинні документи.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив факт документального підтвердження здійснених юридичних та консультаційних послуг з урахуванням наданих позивачем первинних документів.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України № 334/94 визначено, що до складу валових витрат включається сума будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена у цілях бухгалтерського обліку, у першу чергу є первинні документи. За змістом п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Також суд зазначає, що оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги береться загальна вимога відповідності податкового обліку - бухгалтерському, ведення якого передбачає обов'язкову наявність первинних документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію.

Визначення "Первинний документ" наведено у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон України № 996). Це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяги господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Тобто фактичне виконання послуг може підтверджуватися складанням первинних облікових документів, що в свою чергу є достатньою, східною підставою для підтвердження валових витрат з точки зору податкового обліку.

Первинні документи, які надані суду позивачем на підтвердження виконаних юридичних та консультаційних послуг, на думку суду, містять всі необхідні реквізити первинних документів, обов`язковість яких передбачена ч.2 ст.9 Закону України № 996: назви документів, дати і місце їх складання, назви підприємств, від імені яких складались документи, зміст господарських операцій, обсяги господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і за правильність їх оформлення, особистий підпис осіб, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та скріплені печатками замовника і виконавця.

Договори про надання юридичних та консультаційних послуг укладені позивачем з фізичними особами-підприємцями, належним чином виконанні, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийому виконаних робіт та оплачені. До кожного з договорів про надання юридичних та консультаційних послуг надані звіти, які конкретизують зміст наданих послуг та містять перелік виконаних робіт (Т.1 а.с.32-180, Т.2 а.с.24-289).

За таких обставин, суд вважає, що надані суду первинні документи розкривають зміст господарських операцій з надання консультаційних та юридичних послуг.

Витрати по оплаті вказаних послуг здійсненні позивачем у зв'язку з організацією, веденням виробництва та продажем продукції, а тому, на думку суду, правомірно включені останнім до складу валових витрат.

Відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також докази про обов'язкову наявність інших документів, окрім тих, що були складені сторонами на підтвердження фактів надання та отримання юридичних та консультаційних послуг.

Суд вважає за необхідне зазначити, що консультаційні та юридичні послуги за своєю природою не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі.

Стосовно визнання відповідачем нікчемності угод суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що висновок відповідача про нікчемність маркетингових послуг ґрунтується на тому, що субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_6 від свого імені на протязі перевіряємого періоду укладає угоди з одними і тими ж покупцями ПП «Полімерторг», внаслідок чого отримує винагороду, вартість якої ПП «Полімерторг» декларує у складі валових витрат декларації з податку на прибуток. Таким чином, підприємство на протязі перевіряємого періоду завищує валові витрати на вартість нікчемних маркетингових послуг (стор.30 Акту, Т.1 а.с.28).

Під час судового розгляду представниками відповідача зазначено, що внаслідок укладення угод з одними й тими ж покупцями відсутній факт надання маркетингових послуг, оскільки маркетинг передбачає під собою здійснення діяльності направленої на пошук і укладення угод з новими покупцями.

Суд не може погодитися з таким висновком податкового органу з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки (стор.22 Акту, Т.1 а.с.24) , перевіряючими було встановлено, не заперечувалось сторонами під час судового розгляду, що СПД ОСОБА_6 на підставі договору доручення №В-2 від 04.01.2008, довіреності б/н від 04.01.2008 на протязі 2008 року від імені ПП «Полімерторг» уклав договори купівлі продажу поліпропілену з наступними покупцями ТОВ «ЮОН», СПД ОСОБА_7, СПД ОСОБА_8, ТОВ «Укрфільтрсервіс», ТОВ «Овернини», ТОВ «Торпластик», ПП «Стирон», ТОВ СВ-Спектр, ТОВ НПП ПАКС, ПП НАТАН, ТОВ «Мастер-Люкс», ТОВ Ларедо-Инреал, ТОВ «Компанія по виробництву поліпропіленової тари», СПД ОСОБА_9, ТОВ «Інтер-сервіс», ТОВ «Інтерпласт», ТОВ «Алеана», ПВПП «ДС-Техніка».

На протязі 2009 року СПД ОСОБА_6 на підставі договору доручення №В-02 від 05.01.2009, довіреності б/н від 05.01.2009 були укладені договори з покупцями, крім тих, зі якими вже були укладені договори на покупку пропілену у 2008 році, укладено з новими покупцями ТОВ «Альпина 2009», СПД ОСОБА_10, СПД ОСОБА_11, ПП «Інкорторг», ПП НПФ «Полімерформ», ПП «Профінвест», ТОВ «Профис», ПП «Технометцентр-КС», ТОВ «Штудіан», ФО ОСОБА_12, ФО ОСОБА_13 (стор.27 Акту, Т.1 а.с.27).

На протязі 2010 року СПД ОСОБА_6 на підставі договору доручення №В-02 від 04.01.2010, довіреності б/н від 04.01.2010 від імені ПП «Полімерторг» уклав договори купівлі продажу поліпропілену крім покупців, з якими були укладені договори у 208-2009 роках, з такими СПД ОСОБА_14, СК ТОВ «Готика», СПД ОСОБА_15, ТОВ «Остер Восток», ТОВ ПМТП «Спецснаб», ОСОБА_16, ТОВ НПП «Пакс» (стор.28 Акту, Т.1 а.с.28).

З наведеного вбачається, що на протязі 2008, 2009, 2010 року позивачем були укладені договори з новими покупцями, що спростовує доводи відповідача про укладення договорів з одними й тими ж самими покупцями та відсутності маркетингових послуг.

Крім того, суд не погоджується з висновком відповідача про нікчемність маркетингових угод на підставі ст.ст.203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел субєкта (чи то субєктів) господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); наміру сторони угоди (чи то сторін) на ухилення від оподаткування прибутків, безтоварність операції тощо.

Відповідачем не зазначені підстави для визнання правочину нікчемним у відповідності до ст. 208 Господарського кодексу України та не надано доказів про намір позивача щодо укладення нікчемного правочину як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, з метою заподіяння збитків державі.

За таких обставин суд вважає, що підстави для висновку про нікчемність спірного правочину відсутні.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені ст.ст. 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта субєктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Оскільки представник відповідача під час судового розгляду наполягав на чинності спірних повідомленьрішень №0000552301/0 від 28.07.2010 та №0000552301/1 від 20.08.2010, якими визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899,50 грн., за основним платежем 69933 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн., суд дійшов до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування повідомлення рішення №0000552301/0 від 28.07.2010 та повідомлення рішення №0000552301/1 від 20.08.2010, .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Полімерторг» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення №0000552301/0 від 28.07.2010, яким Приватному підприємству «Полімерторг» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899,50 грн., за основним платежем 69933,00 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення №0000552301/1 від 20.08.2010, яким визначено Приватному підприємству «Полімерторг» податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 104899,50 грн., за основним платежем 69933,00 грн. та штрафними санкціями 34966,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Полімерторг» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено і підписано 14 грудня 2010 року.

СуддяО.В. Захарова