Рішення № 133836089, 04.02.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3144/22

Провадження № 2/369/541/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Іларіонова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/3144/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинської району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьк померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на частку квартири, що належала матері на праві спільної власності.

Оскільки смерть настала на території, тимчасово окупованій і непідконтрольній органам державної влади України, позивач зіткнувся з істотними труднощами в отриманні необхідних документів для оформлення спадкових прав. Через неможливість вільно перетнути лінію розмежування, карантинні обмеження та складний емоційний стан після смерті матері, він не зміг звернутися до нотаріуса у встановлений законом строк.

Лише 11 січня 2020 року позивач, отримавши можливість подати документи, звернувся до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини. Проте нотаріус відмовила у видачі свідоцтва через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Крім того, документи, які остаточно підтверджували його право на спадкування, позивач зміг отримати лише 28 грудня 2021 року, а тому на його думку строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причин.

Зазначає, що після смерті матері ніхто інший до нотаріуса не звертався, заповіт від імені спадкодавця не складався, а позивач є єдиним спадкоємцем за законом. З моменту смерті матері і до сьогодні він продовжує сплачувати всі житлово-комунальні послуги.

На підставі викладеного, позивач зазначає, що існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі, які перешкоджали вчасно, в установлений законодавством України строк, звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, в зв`язку з чим останній звертається до суду з даним позовом та просить суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в 3 (три) місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2022 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату час та місце розгляду справи належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 квітня 1972 року (актовий запис від 20 квітня 1972 року №308). Батьками особи вказані: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки від 02 листопада 2016 року №3244009243 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №34570128 від 20 червня 2012 року, право власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта №36946074 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності (частка кожного - 1/2). Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 02 червня 2008 року, видане Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 10 квітня 2019 року Виконавчим комітетом Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років, про що 10 квітня 2019 року складено відповідний актовий запис №19.

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру №58972148, виданого 11 січня 2020 року приватним нотаріусом Федоренко О.І., 11 січня 2020 року до спадкового реєстру було внесено запис №65334567 про реєстрацію спадкової справи за №1/2020. Спадкодавець - ОСОБА_2 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 січня 2020 року, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федоренко О.І., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федоренко О.І., після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кола спадкоємців після смерті спадкодавця входить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

За приписами ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.

Дослідивши надані позивачем докази, виходячи із встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання позивачем заяви про прийняття спадщини у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку, зважаючи на те, що місце відкриття спадщини місто Донецьк перебуває на тимчасово окупованій території України, що фактично позбавило позивача можливості звернутися до нотаріуса для подання відповідної заяви. Крім того, пересування між підконтрольною територією України та тимчасово окупованими районами було обмежене, а діяльність державних органів і нотаріальних установ у місті Донецьку припинена, що створило об`єктивні перешкоди для реалізації спадкових прав позивача.

Після отримання документів які підтверджували право на успадкування майна позивач невідкладно звернувся до нотаріуса та вжив усіх необхідних заходів для оформлення своїх спадкових прав, що свідчить про його добросовісність і намір реалізувати право на спадкування. Вина позивача у пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутня, а сам пропуск обумовлений незалежними від нього обставинами.

Такі висновки узгоджуються з позицією, неодноразово викладеною у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, практика у справах цієї категорії є сталою та незмінною (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 по справі № 703/4978/19, провадження № 61-13783св21).

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.), серія A,303-A, п. 29).

Виходячи з рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що причини пропуску позивачем строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними, непереборними та значущими перешкодами для вчинення цих дій.

Оскільки, позивач в інший спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, а також враховуючи той факт, що у відповідача відсутні заперечення з приводу заявлених позивачем позовних вимог, тому суд дійшов висновку, про можливість надати позивачу додатковий строк для прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1261-1265, 1269, 1270, 1272 ЦУ України, ст. ст. 11, 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком в 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА