Рішення № 133832771, 04.02.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8042/25

Провадження № 2/159/459/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 лютого 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді- Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Клевецька О.М.,

позивач - не з`явився,

відповідач - не з`явився,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100), від імені якого діє представник Михайлова Юлія Вікторівна (м. Київ, вул. Ж.Жабаєва, 7), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі позивач або АТ «Сенс Банк» або кредитор або позикодавець) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або ОСОБА_1 або позичальник або боржник), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 631751516 від 06.08.2021 в сумі 177718,06 грн (далі кредитний договір).

Позовні вимоги АТ «Сенс Банк» 06.08.2021 року ОСОБА_2 (далі Позичальник, Відповідач) через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» (далі Банк) з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta umovi та є публічно доступною). 06.08.2021 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 631751516 банк прийняв пропозицію відповідача .

Станом на дату звернення з позовом у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 177718,06 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 1115888,89 грн, за процентами 66129,17 грн.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, проти прийняття заочного рішення не заперечував.

Також позивач на виконання ухвали суду від 08.01.2026, постановленої на підставі положень ст. 43 ЦПК України, про надання пояснень щодо таких обставин справи:

1) Чи підписувався відповідачем кредитний договір, заборгованість по якому просить стягнути позивач, якщо так, то у який спосіб.

2) У яких конкретно пунктах кредитного договору, заборгованість по якому просить стягнути позивач, визначені розмір кредиту (зазначити його), строк кредитування (зазначити його), розмір процентної ставки за користування кредитним коштами (зазначити її), порядок погашення процентів та основної суми кредиту (зазначити їх).

3) Яку загальну суму кредитних коштів отримав відповідач.

4) Яка загальна сума процентів була нарахована відповідачу за користування кредитним коштами;

5) Яку загальну суму коштів відповідач сплатив на виконання умов кредитного договору, та у якому розмірі сплачені кошти пішли на погашення тіла кредиту, а у якому розмірі на погашення процентів, а у якому на сплату інших нарахувань.

6) Чи здійснювалось погашення нарахованих процентів за рахунок кредитних коштів, якщо так, то в якому розмірі;

7) Чи підписувався відповідачем Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», в редакції станом на дату укладення кредитного договору, заборгованість по якому просить стягнути позивач, якщо так, то у який спосіб.

надав такі пояснення, щодо поставлених судом запитань:

1) Відповідач підписав кредитний договір 06 серпня 2021 року. Це було здійснено в електронній формі через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» шляхом подання оферти (заявки) на укладення угоди № 631751516. Договір був підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «2250», який був надісланий у формі SMS-повідомлення на особистий номер телефону відповідача.

2) Сума встановленої кредитної лінії на дату укладення договору становила 62 000,00 грн, а максимальний ліміт відновлювальної кредитної лінії був узгоджений у розмірі 200 000,00 грн (зазначено у розділі 3 акцепту та розділі 3 паспорту споживчого кредиту).

Строк кредитування становить 12 місяців (365 днів) з можливістю пролонгації (розділ 3 Паспорту споживчого кредиту та пункт 3.4.2 Додатку № 4 до Договору про банківське обслуговування).

Розмір процентної ставки становить 35,99% річних (фіксована) для торгових операцій та операцій зняття готівки (Розділ 3 акцепту та пункт 5 оферти (заявки) на укладення угоди № 631751516).

Щомісячне повернення коштів у розмірі не менше обов`язкового мінімального платежу, що становить 5% від суми заборгованості, але не менше 50 грн передбачено пунктом 5 оферти (заявки) на укладення угоди № 631751516 та п. 3.4.6, 3.4.8 Додатку № 4 до Договору про банківське обслуговування.

3) Згідно з випискою по рахунку, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 114433,30 грн: з 06.08.21 по 05.09.21 - 58 780,50 грн; з 06.09.21 по 05.10.21 - 4 468,00 грн; з 06.10.21 по 05.11.21 - 22 562,60 грн; з 06.01.22 по 05.02.22 - 28 622,20 грн.

4) Загальна сума нарахованих процентів станом на 24 червня 2025 року становить 66129,17 грн.

5) Загальна сума сплачених позичальником коштів складає 70639,99 грн (з 06.08.21 по 05.09.21 4999,99 грн; з 06.10.21 по 05.11.21 25500,00 грн; з 06.11.21 05.12.21 1940,00 грн, з 06.01.2022 по 05.02.2022 33200,00).

Позивач не надав відповіді у якому розмірі сплачені відповідачем кошти пішли на погашення тіла кредиту, у якому розмірі на погашення процентів, а у якому на сплату інших нарахувань чи платежів.

6) Позивач не надав відповіді чи здійснювалось погашення нарахованих процентів за рахунок кредитних коштів, якщо так, то в якому розмірі.

Водночас позивач, зазначає, що відповідно до умов п. 3.4.8.3 Додатку № 4 до Договору про банківське обслуговування, передбачена можливість, що проценти за користування відновлювальною кредитною лінією можуть нараховуватися та списуватися за рахунок встановленої клієнту кредитної лінії, якщо клієнт не забезпечив наявність власних коштів для оплати мінімального платежу.

7) Позивач зазначив, що відповідач підписав Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору) як невід`ємну частину кредитного договору, шляхом акцептування пропозиції (оферти) відповідача в електронній формі.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, ухвалено здійснювати подальший розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання призначено на 08.01.2026.

08.01.2026 у судове засідання учасники справи не прибули. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

08.01.2026 суд оголосив у судовому засідання перерву до 30.01.2026, ухвалою від 08.01.2026, на підставі ст. 43 ЦПК України, суд зобов`язав позивача надати пояснення щодо обставин справи.

19.01.2026 до суду надійшли пояснення позивача на виконання ухвали суду від 08.01.2026.

До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R068050196953, яким відповідач повісткою повідомлявся про судове засідання 30.01.2026 з відміткою про його вручення відповідачу особисто 21.01.2026.

23.01.2026 у судове засідання сторони не прибули, хоча належно були повідомлені про дату час і місце розгляду справи.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

Зважаючи на зазначені обставини, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд постановив здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

Позивач підписав Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. У першому абзаці цього Акцепту зазначається, що позивач прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування кредитної лінії. Відповідно до розділу 3 сума встановленої кредитної лінії складає 62000,00 грн, процентна ставка 35.99% річних. У розділі 2 зазначено, що клієнту випущена міжнародна платіжна карта строком на 5 років.

Вказаний акцепт не містить дати його підписання позивачем.

У вказаному акцепті не зазначено, що він також підписується відповідачем.

Також у вказаному акцепті відсутні: частина розділу3 та розділ 4.

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач підписав зазначений вище акцепт.

У паспорті споживчого кредиту зазначено, що кредитний ліміт становить 62000,00 грн, строк кредитування 12 місяців, максимальна сума кредиту 200000 грн (п.3), процентна ставка 35,99 % річних. Зазначений паспорт споживчого кредиту підписаний кредитодавцем фізичним підписом і скріплений печаткою, а позичальником підписаний одноразовим ідентифікатором «2250».

У матеріалах справи відсутня пропозиція (оферта) відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, прийняття якої зазначено у вказаному вище Акцепті.

У довідці про ідентифікацію АТ «Сенс Банк», без номера та дати, зазначено, що підписання ОСОБА_1 угоди № 631751516 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора у вигляді смс-коду «2250», на номер НОМЕР_1 , дата відправки 06.08.2021.

У матеріалах справи відсутня угода № 631751516 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Банківською випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 06.08.2021 по 24.06.2025 підтверджується використання відповідачем кредитних коштів, здійснення ним часткових погашень, нарахування відповідачу процентів.

Зокрема з банківської виписки видно, що відповідач у вказаний період здійснив витрат на суму 111493,30 грн, водночас здійснив погашень на суму 68999,99 грн (4999,99 + 4999,99 + 18500,01 + 1000 + 1000 + 5000 + 5000 + 5000 + 5000 + 5000 + 5000 + 3200 + 5000). Позивачу було нараховано процентів на суму 66129,17 грн.

23.07.2025 АТ «Сенс Банк» направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень за кредитним договором №631751516 від 06.08.2021 у якій повідомив його про кредитну заборгованість в розмірі 180060,82 грн станом а 16.07.2025 та просив погасити її упродовж 30 днів.

У долученій позивачем до пояснень Публічній пропозиції АТ „Альфа-Банк на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, без номера та дати її редакції, обсягом на 145 аркушах, зазначено, що ця Публічна пропозиція із всіма Додатками до неї, Правила користування банківською Платіжною Карткою (далі Правила користування Карткою (Додаток № 1), Тарифи, Анкета-Заява про акцепт Публічної пропозиції, що надана Клієнтом Банку, Угоди про використання Продуктів Банку, а також будь-які інші договори та угоди, що укладаються на підставі цього Договору, разом складають єдиний документ - Договір про банківське обслуговування фізичних осіб.

Доказів того, що відповідач погодив умови саме вказаної вище публічної пропозиції, матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1.2 статуту АТ «Сенс Банк», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022, банк створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником усіх прав і зобов`язань Акціонерного товариства «Альфа-Банк», всього майна, прав і зобов`язань Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання умов кредитного договору.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на дві групи: законодавчо встановлені (їхній розмір та підстави стягнення визначаються нормативно-правовими актами) та договірні (визначаються безпосередньо сторонами у договорі).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо процентів, зокрема їх розміру та порядку нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, посилається також на Акцептпропозиції відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Однак цей Акцепт не містить дати його підписання позивачем, у ньому відсутні частина розділу 3 та весь розділ 4, він не підписувався відповідачем, про що свідчить відсутність вказівки на це у самому Акцепті.

Також суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутня угода № 631751516 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», яка підписана одноразовим ідентифікатором «2250».

Тобто, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач і відповідач узгодили саме ті умови кредитного договору на які посилається позивач у своїй позовній заяві.

За відсутності підтверджень щодо конкретних умов, на які погодився відповідач, подана банком Публічна пропозиція АТ «АльфаБанк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, не може розглядатися як типовий документ, що автоматично застосовується до укладеного між сторонами кредитного договору.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) на яку посилається Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №697/302/20 стороною в якій був АТ «Універсал банк», та яка є релевантною цій справі, суд дійшов таких висновкиів:

«Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин».

Крім того, роздруківка зазначених документів із сайту, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, про що висловлено і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Також суд звертає, увагу, паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит та ряд застережень.

Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 сформував висновок про те, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст.

Отже, посилання позивачем, на умови щодо процентної ставки, строку кредитування та розміру кредитної лінії, які зазначені у підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту, не беруться судом до уваги, як такі, що узгоджені сторонами.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, умови якого регулюються Публічною пропозицією АТ «АльфаБанк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, оскільки це значний за обсягом документ (145 сторінок), що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння їх умов, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримав вимог, передбачених ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такої позиції дотримується Велика Палата Верховного суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

За приписами ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Вищевказані процесуальні обов`язки, в частині подання доказів, які підтверджують використання відповідачем кредитних коштів, позивачем не виконані.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

На це вказано, зокрема, у пп. 8.16-8.18 Постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що відповідач погодив саме ті умови, які зазначені в Акцепті та Публічній пропозиціії АТ «АльфаБанк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, які долучені ним до матеріалів справи, а відтак відсутні підстави вважати, що укладений між сторонами кредитний договір містив саме такі умови (щодо розміру процентів, збільшення /зменшення кредитного ліміту, зарахування коштів кредитного ліміту в погашення прострочених процентів, тощо) про узгодження яких стверджує позивач.

Водночас, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як вище встановив суду банківською випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 06.08.2021 по 24.06.2025 підтверджується використання відповідачем кредитних коштів в розмірі 111493,30 грн та здійснення ним погашень на суму 68999,99 грн.

Позивач направляв у 23.07.2025 відповідачу вимогу про сплату кредитної заборгованості протягом 30 днів.

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач повернув зазначену у вимозі заборгованість повністю чи частково.

Оскільки позивач не довів узгодженні сторонами умови нарахування процентів за кредитним договором, то суд вважає, що з відповідача можуть бути стягнуті кредитні кошти, які він отримав, однак не повернув.

Відтак, на переконання суду, підставною є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42493,31 грн (111493,30 грн використаних кредитних коштів 68999,99 грн сплачених відповідачем коштів).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення тіла кредиту, а тому позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 42493,31 грн тіла кредиту, у стягненні 69095,58 грн тіла кредиту та 66129,17 грн процентів, необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі 2422,40 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 42493,31 грн за кредитним договором від 06.08.2021.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 69095,58 грн тіла кредиту та 66129,17 грн процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк»судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; ЄДРПОУ 23494714)

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 04.02.2026.

Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ