Ухвала суду № 133830213, 30.01.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2367/25

Провадження № 2-п/615/2/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретар судового засідання Клименко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення,

встановив:

Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 07.11.2025 у цивільній справі №615/2367/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №631894633 від 11.11.2021 в розмірі 38546,77 грн., судовий збір 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 3625,92 грн.

Рішення набрало законної сили 09.12.2025 та звернуто до виконання.

19.01.2026 відповідач в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, яке скасувати, призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Вважає, що має право на поновлення цього строку через наявність поважних причин.

Заочне рішення отримав 17.12.2025 засобами АТ «Укрпошта», тому, на погляд відповідача, строки на подання заяви про перегляд заочного рішення спливали 06.01.2026.

Оскільки станом на 19.12.2025 не отримував та не був ознайомлений з позовною заявою та додатками до неї, 25.12.2025 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, щоб надати фахівцю в галузі права для допомоги в складанні заяви про перегляд заочного рішення чи подальшої апеляційної скарги.

В канцелярії суду запропонували прийти для ознайомлення 29.12.2025, але по дорозі в суд був затриманий працівниками поліції, доставлений в ІНФОРМАЦІЯ_1 , де мобілізований до лав ЗСУ з присвоєнням військового звання «солдат».

Дійсно ознайомлений з ухвалою про відкриття провадження у справі, але не є фахівцем в галузі права та не має спеціальних знань для розуміння та складення процесуальних документів, зокрема відзиву на позовну заяву. Замість клопотання про ознайомлення з матеріалами справи подав до суду клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проханням призначення підготовчого засідання, де, як вважав, йому нададуть примірник позовної заяви з додатками.

Думав, що спочатку вирішується питання переходу в загальне провадження з викликом сторін, лише потім повинен писати відзив після отримання матеріалів позовної заяви з додатками. Ухвалу про відмову в задоволенні клопотання не отримував, тому не знав та не міг знати, що наступним процесуальним документом, буде вже рішення суду.

Наголосив, що в будь-якому випадку не міг реалізувати своє процесуальне право щодо написання та подання своїх заперечень у формі відзиву, оскільки так і не отримав матеріали позовної заяви з додатками ні від позивача, ні від суду.

Звернув увагу, що зареєстрований та проживав до мобілізації за адресою: АДРЕСА_1 , але з трекінгу АТ «Укрпошта», що наявний в матеріалах справи, позивач направив позов з додатками за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому повідомлення направлено до відділення 63002, а не безпосередньо на адресу відповідача. Оскільки адреси АДРЕСА_2 фізично не існує, не був повідомлений представниками АТ «Укрпошта» про наявність для нього листів, тому його повернуто за закінченням терміну зберігання.

Лише 15.01.2026 представник відповідача отримав матеріали в електронному вигляді і відповідно з цього часу зміг реалізувати своє право на судовий захист.

Не погоджується з висновками суду, оскільки навіть наявні в матеріалах справи докази доводять, що розмір заборгованості не може бути таким, як заявлено в позовних вимогах.

Стверджує, що укладав з АТ «Альфа-Банк» кредитні договори, але повністю погасив.

Надана позивачем довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб не містить жодних умов кредитування, а також дати, що підписана саме 11.11.2021. Паспорт споживчого кредиту відповідно до норм ЗУ «Про споживче кредитування» не є та не може бути частиною кредитного договору, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, а саме висновками, зробленими в постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20. Акцепт не містить підтвердження, що підписаний 11.11.2021. Більше того, в матеріалах справи відсутня оферта від 11.11.2021.

Матеріали справи не містять жодного доказу того, що саме дані умови, які начебто акцептував позивач були запропоновані йому відповідачем.

Вважає, що для доведення факту укладення кредитного договору саме на тих умовах, за якими позивач намагається стягнути заборгованість, обов`язковим є надання в якості доказів, не тільки акцепту, але й оферти, яка в матеріалах справи відсутня, тому суд не мав змоги встановити ні істотні умови кредитного договору, що були начебто узгоджені сторонами, ні розмір заборгованості, ні взагалі її наявність.

Зауважив, що незрозуміло та не доведено жодним належним та допустимим доказом, на підставі чого позивач нараховував відсотки після закінчення строку кредитування, всупереч вимогам закону та сталої судової практики. Навіть якщо припустити, що наявні в акцепті умови є узгодженими з відповідачем умовами кредитного договору, все одно серед умов відсутні: нарахування комісії РКО, овердрафту. На підставі чого позивач нараховував ці платежі, штучно збільшуючи заборгованість невідомо і не піддається жодному законному обґрунтуванню.

Враховуючи, що проходить військову службу в ЗСУ, не має змоги отримати виписки про погашення заборгованості із АТ «Райффаайзен Банк»», через який здійснював платежі, у випадку скасування заочного рішення подасть клопотання про витребування доказів в порядку ст.84 ЦПК України.

Ухвалою суду від 19.01.2026 заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

20.01.2026 представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення через пропуск установленого законом строку і за відсутності підстав для його поновлення.

Наполягає, що з 17.09.2025 відповідач був обізнаний про судове провадження, так як особисто в канцелярії суду отримав ухвалу про відкриття провадження у справі. Саме з цієї дати він мав право ознайомитися з матеріалами справи, зокрема і з позовною заявою. Натомість заяву про отримання позовної заяви подає до суду лише 19.12.2025 після отримання 17.12.2025 заочного рішення у справі. Тобто протягом трьох місяців відповідач не цікавився станом провадження, недобросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував процесуальні обов`язки. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. При вирішенні питання про поновлення строку суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

На погляд представника, у випадку пропуску строку підставами для прийняття заяви про перегляд заочного рішення буде лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Навіть отримавши 17.12.2025 копію заочного рішення від 07.11.2025, відповідач протягом 20 днів не подав до суду заяву про його перегляд. Наведені відповідачем причини пропуску процесуального строку на подання до суду такої заяви не вважає поважними, так як ці обставини не були перешкодою для нього своєчасно звернутися до суду з цією заявою.

Та обставина, що відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі, три місяці не звертався до суду за отриманням позовної заяви і на час отримання заочного рішення не був ознайомлений з позовною заявою, не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Вважає, що відповідач не зазначив та не довів доказами обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання ним заяви про перегляд заочного рішення.

28.01.2026 представник позивача Полетаєва Т.Ю. подала клопотання, в якому просить залишити без розгляду заяву представника відповідача від 16.01.2026 про перегляд заочного рішення від 07.11.2025, як подану з пропуском установленого законом строку і за відсутності підстав для його поновлення. У разі розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, просить залишити її без задоволення.

В доповнення до викладених вище причин, з яких відповідач не подав відзив, які не вважає поважними, жодних нових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в заяві про перегляд заочного рішення відповідач не зазначив та до суду не надав. Зміст заяви про перегляд заочного рішення зводиться до оцінки відповідачем наданих позивачем разом з позовною заявою доказів, які були в матеріалах справи на час ухвалення судом заочного рішення. Всім наявним у справі доказам, які були подані позивачем, суд надав оцінку.

В судовому засіданні представник відповідача Яресько Т.В. підтримав клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на викладені в ньому обставини, та вимоги самої заяви просить задовольнити.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань не надав.

За ч.1 ст.287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши позицію представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи №615/2367/25, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Із матеріалів цивільної справи, 02.09.2025 АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів позивачем направлено в порядку ст.43 ЦПК України відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , прибуло до поштового відділення м. Валки 30.08.2025, повернуто відправнику 14.09.2025 за закінченням встановленого терміну зберігання, про що свідчить трекінг Укрпошти від 30.01.2026.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1734954 від 04.09.2025, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів, які б свідчили про порушення в діях працівників поштового відділення м. Валки Укрпошта під час вручення поштового відправлення, до суду не надано.

Ухвалою суду від 04.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.274-279 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі вручено особисто відповідачу в канцелярії суду 17.09.2025, про що свідчить підпис на супровідному листі. При цьому роз`яснено, що отримати позовну заяву з додатками він може в почтовому відділенні через дорогу.

В ухвалі судом роз`яснено відповідачу право подати суду клопотання із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням сторін в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ст.279 ЦПК України).

Окрім того, роз`яснено, що відзив на позовну заяву повинен бути поданий протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу копії цієї ухвали, відповідати вимогам ст.178 ЦПК України.

25.09.2025, тобто протягом 5 днів, відповідач подав до канцелярії суду клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання, оскільки ціна позову для нього є значним розміром.

Разом з тим, у встановлені судом строки, тобто протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомленим про судовий розгляд, але не надав відзив на позовну заяву у встановлені судом строки, в зв`язку з чим 07.11.2025 ухвалено заочне рішення, що відповідає положенням ст.279,280 ЦПК України.

В резолютивній частині рішення роз`яснено, що рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 07.11.2025.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення, тобто з 07.11.2025.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

В п.41 рішення ЄСПЛ Пономарьов проти України від 03.04.2008 (заява №3236/03) зазначено, що сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на викладене, оскільки будь-яких заяв від відповідача не надходило, рішення не оскаржене, набрало законної сили 09.12.2025, звернуто до виконання.

Лише 19.12.2025 відповідач звернувся до суду із заявою про отримання копії позовної заяви з додатками, в якій повідомив, що заочне рішення суду від 07.11.2025 отримав 17.12.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення його матері.

25.12.2025 відповідач особисто ознайомився з матеріалами справи з використанням фото фіксації, що слідує із його заяви.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)».

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (ч.1 ст.280 ЦПК України).

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч.4 ст.287 ЦПК України).

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», п.51,52, «Брумареску проти Румунії», п.61). Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Встановлений ч.2 ст.284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

За положеннями ст.284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст.126 ЦПК України, згідно з якою із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.126 ЦПК України).

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12.06.2024 у справі №756/11081/20 (провадження № 14-25цс24), зміст ст.284,286,287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у ст.126,127 цього Кодексу.

Тлумачення ст.286,287 ЦПК України в сукупності із ч.1 ст.288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у ч.3 ст.287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог ст.284,285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Тому правила частини третьої ст.287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч.2 ст.126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування ст.126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і ч.2 ст.281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст.127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

В Постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №214/5505/16 (14-74цс21) вказано, що заява про перегляд заочного рішення у разі її подання поза межами визначеного законом строку та за відсутності підстав для його поновлення має бути залишена без задоволення, а не залишена без розгляду.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Верховний Суд послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», п.109).

Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

З огляду на сформовані критерії суд зазначає, що за обставинами цієї справи при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідача під час розгляду справи в суді, а також його дії після отримання інформації про постановлене рішення.

Зазначені заявником обставини не змінюють як момент, з настанням якого процесуальний закон пов`язує початок відліку строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (дата його ухвалення), так і подію, з якою пов`язується наявність у відповідача, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, права на поновлення строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, а саме з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

До того ж, в порушення ст.127 ЦПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку не вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк, зокрема, не надано відзив на позовну заяву та докази, які не були предметом розгляду, але мають суттєве значення для вирішення справи по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали відповідачу звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, а тому клопотання про поновлення цього процесуального строку задоволенню не підлягає.

Слід зауважити, що суд не знаходить підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення, оскільки представником відповідача не наведено обставини та докази в їх обґрунтування, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи. Наведені ним доводи фактично зводяться до переоцінки досліджених в судовому засіданні доказів.

Керуючись ст.259-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Валківського районного суду Харківської області від 07.11.2025 у цивільній справі №615/2367/25 залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з дня складення повного тексту.

Суддя А.П. Токмакова