Рішення № 13382913, 05.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2011 року Справа №16/2305

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників:

від позивача: Кононенко О.В. - за довіреністю у справі;

від відповідача: Черниш О.В. - за довіреністю у справі;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "RITARS" Латвія до приватного підприємства "Люмо" про стягнення 14 758 864,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства "Люмо" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "RITARS" (Латвія) заборгованості за поставлений товар в розмірі 14 758 864,56 грн., з яких: 6 691 280,51 грн. основного боргу, 8 067 584,05 грн. пені на підставі контракту № 72/05 від 05 липня 2005 р., укладеного між сторонами. В ході розгляду справи, доповненням до позовної заяви від 18.12.2010 року позивачем було збільшено позовні вимоги на суму процентів за користування товарним кредитом та змінено валюту стягнення з гривні на долари, Євро та російські рублі, як і передбачено контрактом № 72/05 від 05.07.2005 року. В частині стягнення пені позивач свої вимоги зменшив до стягнення пені з розміру подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення. Такі зміни до позовної заяви підлягають прийняттю судом до розгляду, оскільки подані в порядку ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав і просить їх задовольнити в повному розмірі.

Представник відповідача у остаточному відзиві на позовну заяву від 22.12.2010 року змінені позовні вимоги визнав повністю і не заперечує проти стягнення з підприємства в загальній сумі 1 047 713,47 доларів США, 241 256,13 Євро, 36 643 080,16 російських рублів. Сторонами також було складено і акт звірки розрахунків за позовними вимогами станом на 10.12.2010 року, яким сторони підтвердили існування боргу у відповідача перед позивачем у вказаній сумі.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що змінений позов згідно доповнення до позовної заяви від 18.12.2010 року підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

05 липня 2005 р. між позивачем та відповідачем по справі було укладено контракт № 72/05 (а.с. 18-20), у відповідності до умов якого позивач (Продавець) зобов’язався поставити, а відповідач (Покупець) прийняти та сплатити за хімічну сировину (товар) відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.

Додатковою угодою від 17.12.2007 року до контракту № 72/05 від 04.07.2005 року (а.с.26) сторонами було погоджено, що всі спори чи розбіжності, які витікають з контракту, підлягають передачі на вирішенні в місцевий господарський суд країни відповідача за місцем знаходження відповідача. В ході вирішення спору застосовується матеріальне та процесуальне право країни відповідача.

Зазначені договірні відносини між сторонами по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна товару і умови поставки узгоджуються по кожній поставці і оформлюються Доповненнями до Договору.

Додатковою угодою № 5 від 10.10.2007 року ( а.с. 25) до контракту сторонами було погоджено, що валютою платежу є долари США, євро та російські рублі. Валюта платежу вказується в доповненнях, а строк позовної давності відносно умов виконання контракту продовжується до 5 років.

Відповідно до п. 14.2 Договору на кожну партію товару, який поставляється по цьому контракту, оформлюється Доповнення, яке є невід'ємною частиною контракту. В Доповненні зазначається найменування товару, ціна, відсоткова ставка, умови поставки, кількість товару, вантажовідправник.

Відповідно до п. 14.3 Договору будь-які зміни до договору узгоджуються сторонами і оформлюються у вигляді доповнень. Усі доповнення і додатки до даного Договору складають його невід'ємну частину.

Між сторонами були укладені наступні Доповнення до контракту стосовно поставок товару та його вартості:

№ 23 від 22.02.2006 р. на гліцерин в кількості 100 тон вартістю 59 000,00 євро; № 61 від 17.09.2007 р. на моноетеленгліколь в кількості 248 тон вартістю 317 440,00 доларів США; № 62 від 24.09.2007 р. на моноетеленгліколь в кількості 341,20 тон вартістю 511 800,00 доларів США; № 65 від 30.09.2007 р. на осушувач-сирець в кількості 49,779 тон вартістю 82 135,35 доларів США; № 67 від 22.10.2007 р. на моноетеленгліколь в кількості 198,477 тон вартістю 7 442 887,50 рос. рублів; № 68 від 27.10.2007 р. на осушувач-сирець в кількості 49,979 тон вартістю 2 049 139,00 рос. рублів; № 69 від 09.11.2008 р. на моноетиленгліколь в кількості 285,00 тон вартістю 484 500,00 доларів США; № 70 від 30.11.2007 р. на осушувач-сирець в кількості 49,969 тон вартістю 2 048 729,00 рос. рублів; № 71 від 01.02.2008 р. на етиленгліколь в кількості 98,094 тон вартістю 3 286 149,00 рос. рублів; № 72 від 07.02.2008 р. на етиленгліколь в кількості 101,765 тон вартістю 3 409 127,50 рос. рублів; № 73 від 14.02.2008 р. на етиленгліколь в кількості 50,141 тон вартістю 1 679 723,50 рос. рублів; № 74 від 07.03.2008 р. на етиленгліколь в кількості 49,960 тон вартістю 1 673 660,00 рос. рублів; № 75 від 14.03.2008 р. на етиленгліколь в кількості 49,960 тон вартістю 1 608 712,00 рос. рублів; № 76 від 21.03.2008 р. на етиленгліколь в кількості 49,960,00 тон вартістю 1 553 756,00 рос. рублів; № 77 від 30.03.2008 р. на етиленгліколь в кількості 50,113 тон вартістю 1 558 514,30 рос. рублів; № 78 від 10.04.2008 р. на етиленгліколь в кількості 49,952 тон вартістю 1 553 507,20 рос. рублів; № 79 від 20.04.2008 р. на етиленгліколь в кількості 49,976 тон вартістю 1 554 253,60 рос. рублів; № 80 від 28.04.2008 р. на етиленгліколь в кількості 49,993 тон вартістю 1 554 782,30 рос. рублів; № 81 від 17.08.2008 р. на етиленгліколь в кількості 113,2 тон вартістю 135 840,00 євро; № 82 від 24.04.2009 р. на моноетиленгліколь в кількості 22,040 тон вартістю 10 028,20 євро ( а.с. 27 - 117).

Крім того, доповненням до позовної заяви позивач вказує і на наявність між сторонами слідуючих додатків до контракту № 72/05 від 04.07.2005 року -- № 5 від 06.09.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 171 тона вартістю 174420,00 доларів США; № 7 від 21.09.2005 року - на моноетиленгліколь в кількості 288 тон вартістю 328320,00 доларів США; № 7/1 від 21.09.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 171 тонна вартістю 194940,00 доларів США; № 8 від 29.09.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 114 тон вартістю 129960,00 доларів США; № 10 від 04.10.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 112 тон вартістю 127680,00 доларів США; № 11 від 04.10.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 171 тона вартістю 194940,00 доларів США; № 11/1 від 05.10.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 171 тонна вартістю 239400,00 доларів США; № 12 від 18.10.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 112 тон вартістю 156800,00 доларів США; № 13 від 19.10.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 1400 тон вартістю 309691,20 доларів США; № 14 від 28.10.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 171 тонна вартістю 239400,00 доларів США; № 15 від 31.10.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 54,157 тон вартістю 75819,80 доларів США; № 16 від 10.11.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 114 тон вартістю 148200,00 доларів США; № 17 від 10.11.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 171 тона вартістю 222300,00 доларів США; № 18 від 12.11.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 106 тон вартістю 137800,00 доларів США; № 19 від 13.11.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 312,782 тон вартістю 406616,00 доларів США; № 20 від 19.11.2005 року моноетиленгліколь в кількості 106,069 тон вартістю 137889,70 доларів США; № 21 від 30.11.2005 року - моноетиленгліколь в кількості 114 тон вартістю 136800,00 доларів США; № 22 від 15.02.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 114 тон вартістю 116280,00 доларів США; № 24 від 02.03.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 110,116 тон вартістю 112318,32 доларів США; № 31 від 13.10.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 448,644 тон вартістю 639317,70 доларів США; № 32 від 23.10.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 140,287 тон вартістю 199908,98 доларів США; № 33 від 31.10.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 342 тони вартістю 487350,00 доларів США; № 34 від 09.11.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 167,5 тон вартістю 238687,50 доларів США; № 35 від 09.11.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 228 тон вартістю 324900,00 доларів США; № 36 від 17.11.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 248,873 тон вартістю 354644,03 доларів США; № 37 від 20.11.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 154,5 тон вартістю 220162,50 доларів США; № 38 від 09.12.2006 року - моноетиленгліколь в кількості 114 тон вартістю 125400,00 доларів США; № 39 від 18.02.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 99,280 тон вартістю 122610,80 доларів США; № 40 від 13.03.2007 року - етиленгліколь (МЭГ) в кількості 97,60 тон вартістю 119560,00 доларів США; № 41 від 12.04.2007 року - етиленгліколь (МЭГ) в кількості 46,60 тон вартістю 60580,00 доларів США; № 42 від 16.04.2007 року - осушувач-сирець в кількості 50 тон вартістю 74000,00 доларів США; № 43 від 27.04.2007 року - етиленгліколь (МЭГ) в кількості 46,60 тон вартістю 53590,00 доларів США; № 44 від 09.05.2007 року - етиленгліколь (МЭГ) в кількості 103,20 тон вартістю 118680,00 доларів США; № 45 від 16.05.2007 року - етилцеллозольв в кількості 24 тони вартістю 43200,00 доларів США; № 46 від 18.05.2007 року - етиленгліколь (МЭГ) в кількості 103,20 тон вартістю 144480,00 доларів США; № 47 від 31.05.2007 року - етиленгліколь (МЭГ) в кількості 51,60 тон вартістю 77400,00 доларів США; № 48 від 12.05.2007 року -осушувач-сирець в кількості 49,925 тон вартістю 78881,50 доларів США; № 49 від 19.06.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 49,804 тон вартістю 78690,32 доларів США; № 50 від 30.06.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 49,802 тон вартістю 78687,16 доларів США; № 51 від 11.07.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 243 тони вартістю 383940,00 доларів США; № 52 від 16.07.2007 року - осушувач-сирець в кількості 49,998 тон вартістю 78996,84 доларів США; № 53 від 21.07.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 98,2 тон вартістю 155156,00 доларів США; № 54 від 06.08.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 51,6 тон вартістю 81528,00 доларів США; № 55 від 08.08.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 199 тон вартістю 314420,00 доларів США; № 56 від 14.08.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 98,2 тон вартістю 135516,00 доларів США; № 57 від 27.08.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 199,050 тон вартістю 274689,00 доларів США; № 58 від 08.09.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 46,6 тон вартістю 64308,00 доларів США; № 59 від 11.09.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 99,716 тон вартістю 137608,08 доларів США; № 60 від 14.09.2007 року - моноетиленгліколь в кількості 144,80 тон вартістю 185 344,00 доларів США;

Позивач свої зобов'язання з поставки товару, переліченого у додатках до контракту № 72/05 від 04.07.2005 року виконав в повному об'ємі, що підтверджується митними деклараціями та товарно-транспортними документами. Відповідач проти виконання позивачем своїх договірних зобов'язань у наданому суду відзиві не заперечує. Спору між сторонами з приводу якості товару немає.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на користь відповідача поставлено товару на загальну суму 204 868,20 Євро; 41 824 955,9 російських рублів та 10 437 687,38 доларів США.

Відповідно до п. 6.1 Контракту, сплата за товар здійснюється з відстрочкою сплати на строк 90 днів з моменту його відвантаження. При цьому Покупець зобов'язаний виплатити Продавцю відсотки за користування товарним кредитом на суму вартості відвантаженої партії товару, починаючи з дати його відвантаження до дня його фактичної сплати. Покупець сплачує Продавцю відсотки одночасно зі сплатою вартості товару. Відсоткова ставка визначається по кожному відвантаженню окремо і узгоджується сторонами в Доповнені до Договору. Усі банківські комісії (в т.ч. і банків-кореспондентів) сплачує Покупець.

Укладення договору на умовах товарного кредиту не суперечить положенням чинного законодавства. У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як встановлено судом і підтверджено сторонами по справі, відповідач повністю свій обов’язок по оплаті за поставлений товар не виконав, оплатив його лише частково і за доводами позивача, за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у такому розмірі:

18 952 738,72 російських рублів;

39 353,79 доларів США;

135 030,20 Євро;

Представник відповідача проти розрахунків позивача та існування боргу у вказаних сумах не заперечив, доказів повного розрахунку за основним боргом суду не надано, а тому позов в цій частині підлягає до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 18 952 738,72 російських рублів; 39 353,79 доларів США; 135 030,20 Євро основного боргу.

Сторони в п. 10.2 Договору встановили, що сума вартості товару сплачується відповідачем з відстрочкою сплати на строк 90 днів з моменту його відвантаження, то в разі несвоєчасної сплати за товар Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

У відповідності до ст.ст. 549,551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст.ст. 230,232 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач у первісних позовних вимогах просив стягнути з відповідача пеню на суму боргу по розрахунках за поставлений товар, яку ним було нараховано в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, що суперечить положенням ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким встановлено обмеження стягнення пені подвійною обліковою ставкою НБУ за період прострочення.

Відповідачем було визнано первісні позовні вимоги в частині пені в запропонованому відповідачем розрахунку з обмеженням подвійною обліковою ставкою НБУ від суми боргу на період прострочення. Позивач із даними розрахунками погодився та зменшив свої вимоги в частині стягненні пені до 139 003,20 доларів США, 54 841,29 Євро та 9 832 537,70 російських рублів згідно розрахунків, наданих у справу. При перевірці розрахунків в частині пені судом було встановлено, що за правильним розрахунком сума пені за поставлений товар становить 153 831,31 долар США, 57 753,57 Євро та 10 100 272,21 російських рублів, однак позивач свої вимоги в частині пені не змінював та просить стягнути з відповідача лише 139 003,20 доларів США, 54 841,29 Євро та 9 832 537,70 російських рублів. За доводами представників сторін, ними було спільно узгоджено і часткове перевищення строку нарахування пені понад шестимісячний термін та річний строк її стягнення, але відповідач повністю визнав позовні вимоги позивача в частині пені, що приймається судом.

Доказів проведення розрахунку за пенею відповідачем суду не надано, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить 139 003,20 доларів США, 54 841,29 Євро та 9 832 537,70 російських рублів згідно розрахунків, наявних у справі.

Доповненням до позовної заяви від 18.12.2010 року позивач збільшив свої позовні вимоги та просить додатково стягнути з відповідача проценти за користування товарним кредитом в сумі 869 356,48 доларів США, 51 393,64 Євро та 7 857 803,74 російських рублів.

У відповідності до вищевказаних доповнень до контракту № 5,7,7/1,8,10,11,11/1,12-24, відсоткова ставка за користування товарним кредитом за поставлені за цими доповненнями товарами становить 0,3% в день.

У відповідності до доповнення № 69/1 від 09.11.2007 року, за поставлені товари згідно доповнень № 31-62, 64,65,67,68,69, відсоткова ставка за користування товарним кредитом за поставлені за цими доповненнями товарами становить 0,04% в день проти передбачених цими доповненнями 0,3% в день .

Доповненням № 82/1 від 24.04.2009 року сторонами узгоджено, що за доповненнями до контракту № 72/05 від 04.07.2005 року № 70-82 відсоткова ставки за користування товарним кредитом також встановлюється в розмірі 0,04% в день, оскільки в самих доповненнях така ставка не передбачалася взагалі.

За розрахунками позивача, наданими в справу, за період дії контракту № 72/05 від 04.07.2005 року відповідачу було нараховано процентів за користування товарним кредитом в розмірі 869 356,48 доларів США, 51 393,64 Євро та 7 857 803,74 російських рублів.

Розрахунок пені та процентів за користування товарним кредитом позивачем зроблено вірно та у відповідності до умові контракту № 72/05 від 04.07.2005 року.

Клопотань про застосування строків позовної давності відповідаем суду не подано.

Сторонами зроблено звірку розрахунків за позовними вимогами, у відповідності до якого станом на 10.12.2010 року відповідач підтверджує заборгованість перед позивачем по контракту № 72/05 від 04.07.2005 року по основному боргу на суму 39 353,79 доларів США, 135 030,20 Євро та 18 952 738,72 російських рублів; по пені - на суму 139 003,20 доларів США, 54 841,29 Євро та 9 832 537,70 російських рублів та по процентах за користування товарним кредитом в сумі -- 869 356,48 доларів США, 51 393,64 Євро та 7 857 803,74 російських рублів.

Всього борг відповідача перед позивачем за контрактом № 72/05 від 04.07.2005 року становить 1 047 713,47 доларів США, 241 256,13 Євро та 36 643 080,16 російських рублів.

Відповідач у цій сумі позовні вимоги визнав повністю, проти їх примусового стягнення не заперечив.

Правомірність позовних вимог доведена зібраними по справі доказами, а тому позов підлягає до повного задоволення.

У відповідності до п. 1 Інструкції ДПІ від 22.04.1993 р № 15 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита" передбачено, що з позовних заяв, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті.

Позивачем надано суду довідку Державного казначейства України про сплату державного мита в іноземній валюті в розмірі 3 141,00 доларів США, а тому на підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню державне мито в сумі 3 141,00 доларів США та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Кошти в сумі 25 500,00 грн., сплачені позивачем при подачі позовної заяви в первісній редакції, слід повернути позивачу із Державного бюджету України як зайво сплачені.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Люмо", код ЄДРПОУ 14215951, м. Черкаси, вул. Енгельса, 118 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ritars", свідоцтво про реєстрацію LV-50003532521, Латвія, LV-1021, м. Рига, вул. Юкума Вациєше, 8-21 (поштова адреса м. Черкаси, вул. Котовського, 73, кв. 29) --- 1 047 713,47 доларів США, 241 256,13 Євро та 36 643 080,16 російських рублів за Контрактом № 72/05 від 04.07.2005 року, а також 3 141,00 доларів США на відшкодування сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Повернути позивачу з Державного бюджету України 25 500,00 грн. державного мита як зайво сплаченого.

Довідку видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Cуддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 06 січня 2011 року.